Гришин Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гришин Сергій Миколайович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 27 грудня 1984(1984-12-27)
Українська РСР Кропивницький
Смерть 29 липня 2014(2014-07-29) (29 років)
Україна Латишеве, Донецька область
(помер від поранень у бою)
Поховання Кропивницький
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС
Військова служба
Роки служби 2002—2014, 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Війська спецпризначення
Формування
 3 ОП СпП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гришин.

Сергі́й Микола́йович Гри́шин (нар. 27 грудня 1984(19841227), м. Кропивницький, Українська РСР — 29 липня 2014, с. Латишеве, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, спецпризначенець, старший солдат Збройних сил України. До війни — юрист, працівник пенітенціарної системи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Кропивницький (на той час Кіровоград). 2002 року закінчив кіровоградську загальноосвітню школу № 16. З дитинства захоплювався технікою, автомобілями. Протягом двох років проходив строкову армійську службу на посаді водія у м. Шостка на Сумщині. Повернувшись до рідного міста, понад 10 років працював у Кіровоградській виправній колонії № 6 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області. Одночасно, з 2005 по 2010 навчався у Кіровоградському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ, де здобув фах юриста.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний 19 березня 2014 за частковою мобілізацією.

Старший солдат, водій господарчого відділення роти забезпечення 3-го загону 3-го окремого полку спецпризначення, в/ч А0680, м. Кропивницький. Власноруч відремонтував отриманий у частині «Урал» і на ньому вирушив захищати Батьківщину.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

28 липня 2014 розвідгрупа з 19 військовослужбовців 3-го полку під загальним командуванням підполковника Сергія Лисенка виїхала в район міста Сніжне на спецзавдання з евакуації пілотів збитого літака Су-25. Вони успішно провели операцію з порятунку одного пілота збитого штурмовика і заночували на території закинутої ферми поблизу села Латишеве. Власник ферми 61-річний Микола Бутрименко зустрів військових і запросив їх переночувати в ангарі, а сам виїхав до Сніжного і доніс про це терористам, які приїхали на бронетехніці й оточили ферму 29 липня. В нерівному бою під час прориву загинули 10 спецпризначенців: підполковник Сергій Лисенко, капітан Кирило Андреєнко, капітан Тарас Карпа (вважався зниклим безвісти), старшина Олексій Глобенко, старшина Андрій Шершень, сержант Анатолій Бузуляк, старші солдати Сергій Гришин (вважався зниклим безвісти), Ярослав Шимчик, Лев Панков та Роман Рикалов (вважався зниклим безвісти). Четверо бійців, які перебували в секретах, самостійно дістались до розташування своїх військ. П'ятеро поранених потрапили у полон, згодом їх звільнили за обміном.

Довгий час про долю водія УРАЛу Гришина було невідомо. Як з'ясувалося пізніше, важкопоранений боєць потрапив у полон і того ж дня помер від поранень. Рештки знайдені пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 6 жовтня 2014 року та ідентифіковані за експертизою ДНК.

5 лютого 2015 з воїном прощались у Кропивницькому, похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища[1].

Залишились батьки та сестра.

27 червня 2016 було затримано зрадника Бутрименка, який навів російських терористів на місце розташування українського підрозділу[2].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (17.07.2015, посмертно)[3].
  • Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 397 від 11.08.2015, за мужність і відвагу, виявлені під час виконання військового обов'язку, особистий внесок у забезпечення цілісності та недоторканності суверенної території Української держави та з нагоди Дня незалежності України, нагороджений відзнакою виконкому «За заслуги» II ступеня (посмертно)[4].
  • Нагороджений відзнакою УПЦ КП — медаллю «За жертовність і любов до України» (листопад 2016, посмертно)[5].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 8 травня 2015-го у м. Кропивницький на будівлі НВО "Загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів № 16 — Дитячий юнацький центр «Лідер» відкрито меморіальну дошку випускнику школи Сергію Гришину[6][7].
  • У м. Кропивницький вулицю Кутузова перейменовано на вулицю Сергія Гришина[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кіровоград попрощався з двома воїнами АТО // Перша, 5 лютого 2015. Архів оригіналу за 14 лютого 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  2. ↑ За клопотанням прокуратури Донеччини заарештовано учасника терористичної організації «ДНР», через дії якого загинуло 10 військовослужбовців ЗСУ // Генеральна прокуратура України, 2 липня 2016. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
  3. ↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Рішення виконавчого комітету № 397 (PDF) // Кіровоградська міська рада (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
  5. ↑ У Кропивницький завітає Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет // Перша, 13 листопада 2016. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
  6. ↑ У Кіровоградській школі № 16 відкрили меморіальну дошку Сергію Гришину (відео) // ТСН, 8 травня 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
  7. ↑ Відкриття меморіальної дошки Сергію Гришину (фото) // slideshare.net, 9 травня 2015
  8. ↑ У Кіровограді перейменували 16 вулиць замість 33-ох // Перша, 23 лютого 2016. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гришин_Сергій_Миколайович&oldid=40372168