Війська спеціального призначення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радянські «спецназовці» готуються до бойового виходу. Інтервенція Радянського Союзу в Афганістан, 1988 р.
Британські скаути.

Війська́ спеціа́льного призна́чення, спецпризначенці (рос. спецназ від рос. специальное назначение, англ. Special forces, commandos) — унікальний рід військ, підготовлені за особливою програмою вишколу до складу яких входять підрозділи і частини різних спеціальних служб, видів збройних сил (сухопутних військ, авіації, флоту, морської піхоти тощо) та поліції (міліції, жандармерії), внутрішніх військ, а також антитерористичні підрозділи, призначені для боротьби і знищення терористичних формувань, проведення спеціальних операцій, організації партизанської війни, диверсійних актів в глибокому тилу противника і виконання інших складних бойових завдань (мала війна). Особовий склад даних військ має високу бойову, вогневу, фізичну і психологічну підготовку, в завдання яких входить вирішення специфічних бойових завдань силовими методами в надзвичайно екстремальних умовах із застосуванням спеціальної тактики і засобів[1][2].

Зміст

Характерні ознаки підрозділів спеціального призначення[ред.ред. код]

  • Особливий статус всередині галузевого відомства. Специфіка діяльності підрозділів спеціального призначення накладає відбиток на підрозділи даної категорії всередині міністерства, відомства, армії, авіації або флоту, залежно від відомчої приналежності. Діяльність кожного такого підрозділу спецпризначення закріплена окремим нормативно-правовим актом. Особливі функції вимагають більш специфічного озброєння, оснащення, обладнання, транспорту, що позначається на більш високому фінансуванні на відміну від інших підрозділів. Рівень бойової підготовки вимагає наявності посилення навчальної бази, відповідного оснащення окремих навчальних центрів.
  • Професійний статус. Як правило, в спецпідрозділах і спецчастинах служать за контрактом, що укладається на термін не менше трьох років, що пояснюється високою вартістю навчання та підготовки військовослужбовців підрозділів спецпризначення[3].
  • Високий рівень психологічної, ідеологічної, фізичної та бойової підготовки особового складу. Підрозділи спеціального призначення, як правило, виконують завдання у специфічних умовах, що вимагає високого рівня підготовки.
  • Наявність спеціальних засобів оборони й нападу. Дані підрозділи мають озброєння, оснащення і транспорт з вузьконаправленими, більш високими характеристиками ніж у тих, які є в галузевому відомстві відповідно штатного розпорядку. Це обумовлено завданнями покладеними на підрозділи спеціального призначення. З економічної точки зору недоцільно оснащувати коштовним обладнанням всі військові частини. Підрозділи спеціального призначення отримують кошти вузькоспрямованої дії (напр. спеціальні засоби розвідки, спеціальні штурмові засоби). З урахуванням того, що підготовка особового складу підрозділів спецпризначенців має вищі витрати, виникає необхідність більш високого забезпечення безпеки, що вимагає наявності більш технологічних засобів захисту, забезпечення життєдіяльності та евакуації. З економічного боку життя військовослужбовця (працівника) підрозділу спеціального призначення у театрі ведення війни на кілька порядків більше цінують ніж життя звичайного рядового військовослужбовця загальновійськового підрозділу.
  • Здатність виконувати завдання автономно в екстремальних умовах. Зважаючи на необхідність здобуття розвідувальних даних про противника, найефективнішим способом є закидання груп спеціального призначення у глибокий тил противника, де розташовані найбільш важливі об'єкти інфраструктури супротивника, а отже містять найбільш повну і цінну інформацію про об'єкт чи подію, що цікавить командування регулярних частин. Оскільки транспортування груп спеціального призначення безпосередньо до необхідного місця на теренах противника утруднена і зважаючи на посилену охорону, значну відстань від лінії фронту, групи спеціального призначення вимушені часто долати відстань від своєї території до об'єктів завдання пішки, пересуваючись далеко від населених пунктів, доріг і ліній оборони. У наслідку чого захід може тривати довший час, що передбачає доставку всього екіпірування і спорядження на собі з провізією. Велика автономність груп спеціального призначення та їх навички дії в екстремальних ситуаціях необхідні їм при проведенні диверсій. Зважаючи на нечисленість груп спеціального призначення, вони зобов'язані вміти битися з набагато більшою ефективністю, ніж звичайні військовослужбовці регулярних частин, бо військовослужбовці спеціальних формувань у більшості випадків не мають можливості викликати підкріплення або відійти до укріплених позицій з-за відсутності їх у глибокому тилу противника. Також екстремальність умов виконання ними завдань обумовлена ​​підвищенням активності сил противника після проведення диверсій, у наслідку чого спецпризначенці змушені шукати засоби і способи повернення у свій тил перебуваючи у дуже вузьких часових рамках.

Завдання спецпризначенців[ред.ред. код]

Залежно від відомчої приналежності, спецпідрозділи призначені для вирішення відповідних завдань:

  • Розвідка, диверсійна діяльність.
  • Контррозвідка, протидиверсійна діяльність.
  • Антитерористична діяльність.
  • Пошук, захват (арешт) або знищення діючих терористів (ліквідація, нейтралізація).
  • Звільнення заручників.
  • Забезпечення громадської безпеки в державі.
  • Охорона особливо важливих осіб або особливо важливих об'єктів.
  • Будь-які екстремально складні завдання, відмінні від основного призначення роду військ

Історія[ред.ред. код]

СРСР Війська спеціального призначення Збройних сил СРСР[ред.ред. код]

Оскільки українські спецпідрозділи та деякі інші сягають своєю історією у період існування СРСР — має важливе значення (деяка абревіатура термінів додатково подана російською мовою — українська мова була під забороною для військових наказів, ведення державної документації тощо, див. «Історія української мови»).

Дислокація частин спеціального призначення ЗС України

Міжвідомчі підрозділи[ред.ред. код]

«ЗОВЗ» (рос. СОВО) — зведений оперативно-військовий загін у СРСР до 1978 р., тимчасовий оперативно-військовий підрозділ, сформований під певну задачу із співробітників МВС, КДБ і військовослужбовців Збройних Сил (сухопутних, прикордонних і внутрішніх військ) з метою вирішення раптово виникаючих завдань зі звільнення заручників, звільнення захопленого повітряного судна, затримання або ліквідації особливо-небезпечного збройного злочинного угрупування, припинення бунтів у місцях позбавлення волі.

Спецпризначенці ГРУ Генштабу Збройних Сил СРСР[ред.ред. код]

  • 14-а окремих бригад спеціального призначення «ОБСП» (рос. ОБрСпН),
  • 2-а окремих навчальних полки, окремі загони (рос. ооСпН), що відповідає батальйону в інших родах військ, або роти спецпризначенців у Сухопутних військах,
  • 3-и морські розвідувальні пункти (МРП) ВМФ
  • «Дельфін» — підрозділ бойових плавців.

Спецпризначенці КДБ СРСР[ред.ред. код]

  • «Альфа» — Управління «А» КДБ СРСР. Було першим антитерористичним підрозділом у СРСР.
  • Група «Б» (1991 р. командир — Борис Бєсков)
  • «Хвиля» — спецпідрозділ для Москви і Московської області.
  • «Вимпел» — «стратегічні спецпризначенці», підрозділ 1-го Головного Управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка), навчене в тому числі веденню операцій на спецоб'єктах (напр. атомні станції).
  • Каскад
  • Зеніт
  • Омега
  • Полк спеціального призначення (м. Москва, Кремль);
  • 105-й окремий Ризький «Червонопрапорний» ордена «Червоної Зірки» полк «спеціального призначення» (м. Берлін/Карлсхорст);
  • Прикордонні війська.

Спецпризначенці ВМФ СРСР[ред.ред. код]

  • 17-а окрема морська бригада спеціального призначення «ОМБСП» (рос. омбсн) Чорноморського флоту, а також морські розвідувальні пункти на інших флотах.
  • 17-а «ОМБСП» (рос. омбсн): бригада сформована в серпні 1968 р. на базі 6-го морського розвідувального пункту, дислокованого на острові Первомайський між містом Очаків і «Кінбурзькою косою» (Миколаївська область).

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС СРСР[ред.ред. код]

  • «НРСП» (рос. УРКН) — навчальна рота «спеціального призначення». Сформована 29 грудня 1977 р. на базі 9-ї роти 3-го батальйону 2-го полку ОМСДОП (рос. ОМСДОН) внутрішніх військ МВС СРСР. У грудні 1989 р. на базі НРСП 2-го мотострілецького полку «окремої мотострілецької дивізії особливого призначення» ОМСДОП (рос. ОМСДОН) почалося формування «Управління батальйону спецпризначення». Першим командиром такого батальйону був призначений майор Лисюк Сергій Іванович. У січні того ж року формування було завершено, і почалався бойовий вишкіл. Але незабаром загін був направлений у м. Баку, а після у Нагірно-Карабахську автономну область, де спецпризначенці брали участь у операціях із запобігання незаконному перевезенню зброї та наркотиків, і ліквідації «незаконних збройних формувань» (НЗФ). 16 березня 1990 р. був підписаний наказ перед 1 червня 1990 р. сформувати окрему роту спеціального призначення «Витязь» (загін спецпризначення — ЗСП).
  • «ОМСБОП» (рос. ОМСБОН) — «окремий мотострілецький батальйон особливого призначення» у ОМСДОП (рос. ОМСДОН) внутрішніх військ МВС СРСР. У завдання батальйону входила охорона і оборона адміністративних будинків ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і «Алмазного фонду».

Спецпризначенці міліції МВС СРСР[ред.ред. код]

  • ЗМОП (рос. ОМОН) — загін міліції особливого призначення Головного Управління ВС Московського міського виконкому.

Україна Спеціальні підрозділи в Україні[ред.ред. код]

Спеціальні підрозділи МВС України[ред.ред. код]

В Україні в системі МВС діє 13 спецпідрозділів[4]

  1. Спецпідрозділ «Гепард»
  2. Спецпідрозділ «Тигр»
  3. Спецпідрозділ «Омега»
  4. Спецпідрозділ «Скорпіон»
  5. Спецпідрозділ «Сокіл»
  6. Спецпідрозділ «Кобра»
  7. Спецпідрозділ «Грифон»
  8. Спецпідрозділ «Ягуар»
  9. Спецпідрозділ «Титан»
  10. Спецпідрозділ «Барс»
  11. Спецпідрозділ «Скат»
  12. Спецпідрозділ «Тінь»
  13. Спецпідрозділ «Вега»
  • Загони «спеціального призначення» (спецпризначенці) територіальних командувань внутрішніх військ МВС України — окремі загони спеціального призначення створені у структурах кожного територіального командування ВВ МВС України (Східного, Західного, Кримського, Північного, Центрального, Південного);
  • розвідувальна рота «спеціального призначення» 45-го Римникського полку Західного територіального команованія ВВ МВС України — розвідувальний підрозділ ВВ МВС України (дислокація — м. Львів)[5].

Спеціальні підрозділи СБ України[ред.ред. код]

Спеціальні підрозділи ГУР МО України[ред.ред. код]

Емблема 3-го окремого полку спеціального призначення.

Спеціальні підрозділи повітряно-десантних військ Збройних Сил України[ред.ред. код]

  • 25-а окрема Дніпропетровська повітряно-десантна бригада (смт. Гвардійське Новомосковський район Дніпропетровська область);
  • 79-а окрема Миколаївська аеромобільна бригада (м. Миколаїв);
  • 95-а Житомирська окрема аеромобільна бригада (м. Житомир);
  • 80-а окрема аеромобільна бригада (м. Львів);
  • 102-й окремий склад парашутно-десантної техніки та майна, частина забезпечення (м. Житомир);
  • 88-й окремий аеромобільний батальйон м. Болград (Одеська область);
  • 13-й окремий аеромобільний батальйон (м. Житомир) у складі 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади (м. Житомир)[5].

Спеціальні підрозділи ВМФ України[ред.ред. код]

  • 801-й окремий загін боротьби з підводними диверсійними силами та засобами (м. Севастополь). До складу входить команда боротьби з бойовими плавцями, група спеціального призначення та підрозділи забезпечення;
  • 73-й морський центр спеціальних операцій ВМС України (м. Очаків);
  • 1-й батальйон морської піхоти у м. Феодосія, призначений для морських десантних операцій і використання як ударних загонів в інших видах бойових дій (у завдання входить захоплення берегової лінії, портової інфраструктури, утримання плацдарму для забезпечення перекидання і десантування сухопутних військ, а також захоплення кораблів і суден противника);
  • розвідувальна рота, развідувальний взвод гірсько-піхотного батальйону 36 обр БО ВМС України[5].

Розвідувальні та гірсько-піхотні підрозділи Сухопутних військ Збройних Сил України[ред.ред. код]

  • 29-й окремий ордену «Червоної Зірки» розвідувальний батальйон 13-го армійського ордену «Червоного Прапора» корпусу «СВ» Збройних Сил України (м. Рівне);
  • 54-й окремий гвардійський розвідувальний Прутсько-Померанський, орденів «Олександра Невського», «Богдана Хмельницького 3-го ступеня» та «Михайла Кутузова 3-го ступеня» батальйон 8-го армійського корпусу «СВ» Збройних Сил України (м. Новоград-Волинський, Житомирська область);
  • 502-й окремий батальйон розвідки та радіоелектронної боротьби смт. Черкаське (Новомосковський район Дніпропетровська область);
  • 74-й окремий розвідувальний батальйон 6-го Дніпропетровського гвардійського армійського ордену «Червоного Прапора» корпусу «СВ» Збройних Сил України (смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область);
  • 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон (м. Ужгород) у складі 128 омбр (м. Мукачево);
  • у складі 12 танкових і механізованих з'єднань (частин) Сухопутних військ є розвідувальні підрозділи[5].

Спеціальні підрозділи прикордонної служби України[ред.ред. код]

  • мобільний прикордонний загін (м. Бортничі), при штабі прикордонної служби України (м. Київ);
  • загін «Форос» — охорона спецоб'єктів;
  • окрема мобільна прикордонна застава Східного напрямку прикордонної служби України;
  • окрема мобільна прикордонна застава Північного напрямки прикордонної служби України;
  • окрема мобільна прикордонна застава Західного напрямку прикордонної служби України;
  • окрема мобільна прикордонна застава Південного напряму прикордонної служби України;
  • окрема мобільна прикордонна застава Азовсько-Чорноморського напряму прикордонної служби України;
  • мобільні застави прикордонних загонів[5].

Медичний спеціальний підрозділ України[ред.ред. код]

  • 699-й «МОСН» при 408-у «ОВГ» (м. Київ)[5].

Спецпризначенці військової служби правопорядку Збройних Сил України[ред.ред. код]

На випадок антитерористичних операцій під час захоплення високопосадових осіб і стратегічних об'єктів Міністерства оборони України:

  • відділ спеціального призначення Північного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України;
  • відділ спеціального призначення Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України;
  • відділ спеціального призначення Західного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України[5].

«Навчальні частини» МО України[ред.ред. код]

  • 50-й окремий навчальний загін «спеціальної підготовки» (на правах «окремого батальйону») (м. Кіровоград);
  • навчальний аеромобільний батальйон 354-го навчального механізованого полку смт. Десна (Чернігівська обл.);
  • навчальна рота розвідки 300-го навчального танкового полку смт. Десна, Чернігівська обл.;
  • навчальна рота снайперів 300-го навчального танкового полку смт. Десна, Чернігівська обл.[5].

Угорщина Спеціальні підрозділи Угорщини[ред.ред. код]

Знаходячись у найближчому зарубіжжі України — має важливе значення.

  • 34-й батальйон спеціальних операцій імені Ласло Берсцені.

Польща Спеціальні підрозділи Польщі[ред.ред. код]

Знаходячись у найближчому зарубіжжі України — має важливе значення.

Поліцейські спецпризначенці Польщі[ред.ред. код]

  • Підрозділи поліції спеціального призначення, є у всіх воєводствах; завдання — антитерор, затримання озброєних злочинців (пол. SPAP - Samodzielny Pododdział Antyterrorystyczny Policji).

Спецпризначенці Збройних Сил Польщі[ред.ред. код]

Білорусь Спеціальні підрозділи Білорусі[ред.ред. код]

Знаходячись у найближчому зарубіжжі України — має важливе значення.

Армійські спецпризначенці Білорусі[ред.ред. код]

  • 5-а окрема бригада спеціального призначення — розвідувально-диверсійний підрозділ. Розташована в м. Мар'їна Горка (Пуховицький район, Мінська область). Сформована у 1963 р., має високу бойову підготовку і великий бойовий досвід. Брала участь у бойових діях у складі контингенту радянських військ в Афганістані, входила до числа радянських військ, які проводили спецзаходи у Закавказзі під час азербайджано-вірменського конфлікту. Наприкінці 1980-х років у складі бригади була створена офіцерська рота, яка комплектувалася виключно офіцерами і прапорщиками. Бригада є одним з декількох з'єднань спеціального призначення, що входять до складу Сил спеціальних операцій Збройних Сил Республіки Білорусі. Відноситься до армійських спецпризначенців, за характером виконуваних завдань кардинально відрізняється від інших підрозділів «спецпризначення» (СпП), що входять у систему забезпечення безпеки Республіки Білорусь.
  • 33-й гвардійський окремий загін «СпП» — розвідувально-диверсійний підрозділ. Комплектується офіцерами і прапорщиками. Виконує особливо важливі завдання.

Спецпризначенці КДБ Білорусі[ред.ред. код]

  • «Альфа» — антитерористичний підрозділ. Сформована в 1990 р. в м. Мінськ. Спочатку обслуговувала і балтійські республіки СРСР.

Спецпризначенці прикордонних військ Білорусі[ред.ред. код]

  • Окрема служба активних заходів (ОСАЗ) — підрозділ, у завдання якого входить антитерористична діяльність у прикордонній смузі. У даному підрозділі проходили службу старші сини Президента РБ О. Г. Лукашенко — Віктор і Дмитро.

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС Білорусі[ред.ред. код]

  • 3-тя окрема «Червонопрапорна» бригада спеціального призначення (в/ч 3214), розташована в м. Мінськ у мікрорайоні Уруччя, «Урученська бригада») — виконує завдання у боротьбі з масовими заворушеннями, боротьбі з тероризмом, надання допомоги прикордонним військам у разі ускладнення оперативної обстановки на кордоні. Також, бригада проходить підготовку з загальновійськової програмі на випадок виникнення збройного конфлікту. Сформована в 1990-х роках на базі 334 полку сто двадцятої дивізії.
  • Спеціальний загін швидкого реагування (СЗШР) — підрозділ «Урученської бригади».

Спецпризначенці міліції Білорусі[ред.ред. код]

  • «Полк міліції спеціального призначення» (ПМСП) — розташований в м. Мінськ. Сформовано восени 2005 р.. У серпні 2012 р. ПМСН був заново перейменований в «Загін міліції особливого призначення» (ЗМОП).
  • Спеціальний підрозділ у боротьбі з тероризмом «Алмаз» (СПБТ «Алмаз») — підрозділ, що виконує завдання у боротьбі з тероризмом. Переформовано зі спецпризначенців управління виконання покарань МВС СРСР. Згідно з програмою бойової та спеціальної підготовки, кожен співробітник: проходить навчання з тактико-вогневої підготовки, спеціальної вогневої підготовки, володіє навичками міського альпінізму, проходить курс бойових плавців і легких водолазів, курс парашутних стрибків.

Росія Спеціальні підрозділи Росії[ред.ред. код]

Знаходячись у найближчому зарубіжжі України — має важливе значення.

Спецпризначенці ГРУ Генштабу ЗС Росії[ред.ред. код]

  • 2-а окрема бригада спеціального призначення (сформована у 1962–1963 рр. у м. Псков, Західний військовий округ);
  • 3-я окрема Гвардійська Варшавсько-Берлінська «червонопрапорна» ордену Суворова 3-го ступеня бригада спеціального призначення (сформована у 1966 р. у м. Тольятті) Самарська область, Центральний військовий округ;
  • 10-а окрема ордену Жукова бригада спеціального призначення Північно-Кавказького військового округу (сформована у 2003 р. у с. Молькіно Краснодарського краю, Південний військовий округ);
  • 14-а окрема бригада спеціального призначення (сформ. у 1963 р., м. Уссурійськ, Східний військовий округ);
  • 16-а окрема бригада спеціального призначення (сформ. у 1963 р., передислокована до м. Тамбов, Західний військовий округ);
  • 22-а окрема гвардійська бригада спеціального призначення (сформ. у 1976 р., с. Ковалівка Аксайського району Ростовської області, Південний військовий округ);
  • 24-а окрема бригада спеціального призначення (сформ. у 1977 р., м. Улан-Уде, Східний військовий округ), передислокована до м. Іркутськ. У 2012 р. передіслоцірована до м. Новосибірську;
  • 25-й полк спеціального призначення. Створений в 2012 р. для забезпечення безпеки Олімпіади в Сочі в 2014 р.. Дислокується в Ставрополі на території штабу 49-ї армії.
  • ЦСН «Сенеж»[6], в/ч 92154, Солнєчногорськ.

Морські розвідувальні пункти ГРУ Росії[ред.ред. код]

  • 42-й морський розвідувальний пункт (острів Російський, бухта Новий джигіт, поблизу м. Владивосток, Тихоокеанський флот);
  • 420-й морський розвідувальний пункт (м. Полярний, поблизу Мурманська, Північний флот);
  • 431-й морський розвідувальний пункт (м. Туапсе, Чорноморський флот);
  • 561-й морський розвідувальний пункт (с. Вітрильне, поблизу м. Балтійськ, Калінінградська область, Балтійський флот).

Спецпризначенці повітряно-десантних військ Росії[ред.ред. код]

  • 45-й окремий гвардійський розвідувальний ордену Кутузова ордену Олександра Невського полк спеціального призначення Повітряно-десантних військ. Сформований в 1994 р., в/ч 28337 Кубинка Московської області.

Спецпризначенці ВМФ Росії[ред.ред. код]

Загони боротьби з підводними диверсійними силами та засобами:

Спецпризначенці ФСБ Росії[ред.ред. код]

  • загін спеціального призначення (ЗСП) «Альфа» Управління «А» ФСБ;
  • ЗСП «Вимпел» Управління «В» ФСБ;
  • Управління «Т» — з контррозвідувального забезпечення об'єктів транспорту (Анти-терор);
  • спецпідрозділ «Касатка» у м. Мурманськ;
  • спецпідрозділ «Град» у м. Санкт-Петербург.

Спецпризначенці Служби зовнішньої розвідки Росії[ред.ред. код]

  • загін спеціального призначення (ЗСП) «Заслон».

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС Росії[ред.ред. код]

У завдання центру і загонів входить проведення антитерористичних заходів у зоні оперативного обслуговування, пошук та ліквідація незаконних збройних формувань, ліквідація масових заворушень, затримання особливо небезпечних злочинців, звільнення заручників.

Спецпризначенці поліції МВС Росії[ред.ред. код]

«СОБР» — спеціальні загони швидкого реагування УВС-ГУВС суб'єктів Російської Федерації, раніше — загони міліції спеціального призначення (ЗМСП). У даний час загін Центрального апарату МВС Росії носить назву СОБР «Рись» МВС Росії. Має гасло «перший серед рівних», тобто, судячи з заяв керівництва МВС Росії в ЗМІ, служить еталоном для спецпризначенців поліції. Офіцери СОБРу «Рись» МВС Росії постійно беруть найактивнішу участь у всіх значних спеціальних операціях на території Російської Федерації. У 2011 р. загонам міліції спеціального призначення була повернута абревіатура СОБР[8]. Основне завдання створення СОБРу — боротьба з організованою злочинністю у всіх її проявах, усіма видами і засобами. Однак у зв'язку із зміною внутрішньополітичної обстановки СОБР успішно застосовувалися зокрема в військових операціях. Численність — 87 загонів.

Спецпризначенці Прикордонна служба Федеральної служби безпеки Росії[ред.ред. код]

  • спецпідрозділ «Сігма» (Управління «С»).

Спецпризначенці Федеральної служби Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків[ред.ред. код]

  • відділ спеціального призначення (ВСП) «Гром» Управління спеціального призначення та охорони РФ;
  • 5-й оперативно-бойовий відділ (ОБВ) «Ніка».

Спецпризначенці Федеральна служба виконання покарань у Росії[ред.ред. код]

Відділи спеціального призначення (ВСП) Федеральної служби виконання покарань Росії створений 13 листопада 1990 року. У завдання підрозділів даного відділу входить попередження й припинення злочинів та правопорушень на об'єктах пенітенціарних установ, пошук і захоплення особливо небезпечних злочинців, забезпечення безпеки на спецзаходи, звільнення захоплених засудженими заручників, а також охорона вищих посадових осіб відомства.

Спецпризначенці МНС Росії[ред.ред. код]

  • Центр спецоперацій особливого ризику «Лідер».

Туреччина Спеціальні підрозділи Турції[ред.ред. код]

Знаходячись у найближчому зарубіжжі України — має важливе значення.

Спецпризначенці Генерального штабу Турції[ред.ред. код]

  • OKK (командування спеціального призначення) — підрозділ спеціальної розвідки, більше відоме як «бордові берети» у завдання якого входять проведення розвідувально-диверсійних заходів та організація партизанського руху на тимчасово окупованих територіях.

Армійські спецпризначенці Турції[ред.ред. код]

  • 1-а бригада «командос», завдання яких є у протирозвідувальних і антидиверсійних заходах, базується коло Кайзері (Kayseri).
  • 2-а бригада «командос» — базується в Болу.
  • SAS, Su Alti Savunma: спецпризначенці ВМС, аналог «морських котиків» — базуються в Стамбулі, Ріва.
  • SAT, Su Alti Taaruz: спецпризначенці ВМС, бойові плавці (диверсійні спецпризначенці).
  • Спеціальний загін гірських єгерів.

Спецпризначенці ВМС Турції[ред.ред. код]

  • SAT (Su Altı Taaruz) — підрозділ бойових плавців, знаходиться в Стамбулі, кечілік (kecilik).
  • Бригада морської піхоти — базується під Ізмірі.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Відео[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Колпакиди А., Север А. // «Спецназ ГРУ». — г. Москва: изд. «Яуза Эксмо», 2008 г. — С. 728-730. — 864 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-699-28983-7 (рос.)
  • Тарас А. Е. // «Так сражается SAS», г. Минск, изд. «Харвест», 2003 г. (рос.)
  • Зевелев А. И., Курлат Ф. Л. // «Герои особого назначения: Спецназ Великой Отечественной», г. Москва: изд. «Яуза Эксмо», 2013 г. — 448 с., 2500 экз., ISBN 978-5-699-62097-5 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]