Гуріненко Петро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуріненко Петро Володимирович
Народився 25 вересня 1923(1923-09-25) або 1923[1]
Миронівський район, Українська СРР, СРСР
Помер 30 квітня 2010(2010-04-30) або 2010[1]
Діяльність письменник
Галузь творче та професійне письмоd[1]
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Знання мов українська[1]
Роки активності з 1949
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуріненко.

Петро́ Володи́мирович Гуріне́нко (*25 вересня 1923, Малий Букрин — 30 квітня 2010, Ржищів) — український прозаїк.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 вересня 1923 р. в с. Малий Букрин Миронівського району на Київщині. Десятирічну школу закінчив в Ходорові.[2] Працював рахівником, головою райкомітету фізкультури і спорту, вчителем та директором в селах Закарпаття.[2]

Публікуватись починає з 1949 року.[2] Згодом працював літпрацівником в газетах "Закарпатська правда" і "Червоний прапор".[2] Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1959 року був завідувачем редакції прози у виданні "Радянський письменник".[2]

В 1974 році став секретарем правління Київської організації Спілки Письменників України.[2] В якості секретаря правління брав участь у літературних заходах: відкриття меморіального кабінету Н.С. Рибака в ЦДАМЛМ УРСР (27 вересня 1983 р.),[3] відкриття меморіального кабінету А.Головка в ЦДАМЛМ УРСР (4 грудня 1985 р.).[4]

Учасник війни, нагороджений орденами, зокрема, орденом Червоної Зірки, і медалями. Лауреат премії імені А. Головка. Гуріненко є автором сценарію х/ф «У пастці» (1967, реж. О. Швачко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).[5] Окремі твори Гуріненка перекладені російською та польською мовами.[5]

Петро Володимирович помер 30 квітня 2010 року та похований у місті Ржищів Київської області поряд зі своєю дружиною Гуріненко (Гачковою) Євгенівною Іванівною.

В журналі "Перець №21 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца , присвячений митцю.[6]

Твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

«У серця своя пам'ять» (1970)

«Життя одне» (1973)

«Днів твоїх небагато» (1979)

«Той чорний ранок» (1982)

«Ти щастя обіцяла» (1989)

«Дівчина з холодними очима» (1992)

Повісті[ред. | ред. код]

«Руська долина» (1954)

«Зореслава» (1959)

«Альпійська айстра» (1963)

«Дві доби мовчання» (1965)

Збірки оповідань[ред. | ред. код]

«Червона скеля» (1958)

«Мала мати сина» (1961)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Національна спілка письменників України. Письменницький довідник [Архівовано 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  2. УРЕ [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]
українська література Це незавершена стаття про українського письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ а б в г д е Гуріненко Петро Володимирович/1923 р.народ./український радянський письменник//Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва УРСР. Фонд № 682. Опис № І.
  3. ↑ Мовчан Р.В. Відкриття у ЦДАМЛМ УРСР меморіального кабінету Н.С. Рибака//Архіви України — Київ, листопад-грудень 1983. № 6 (182). С.74
  4. ↑ Калабаліна А.М. Відкриття у ЦДАМЛМ УРСР меморіального кабінету А.В.Головка//Архіви України. — Київ, січень-лютий 1986. — № 1(195) — С.80.
  5. ↑ а б Гуріненко Петро Володимирович / В. А. Бурбела // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-24836
  6. ↑ Журнал перець 1978 21. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуріненко_Петро_Володимирович&oldid=41386641