Ржищів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ржищів
Rzhischiv gerb.svg Rzhischiv prapor.svg
Герб Ржищева Прапор Ржищева
Вид на сквер Трипільської культури
Вид на сквер Трипільської культури
Ржищів
Розташування в Україні
Розташування в Україні
Ржищів
Розташування в Київській області
Розташування в Київській області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Ржищівська міська рада
Код КОАТУУ 3211300000
Засноване 1151 р.
Магдебурзьке право 1506 р.
Статус міста з 1995 року
Населення 7 500 (01.01.2014)[1]
Агломерація Київська агломерація
Площа 35,6 км²
Поштові індекси 09230
Телефонний код +380-4573
Координати 49°57′40″ пн. ш. 31°02′37″ сх. д. / 49.96111° пн. ш. 31.04361° сх. д. / 49.96111; 31.04361Координати: 49°57′40″ пн. ш. 31°02′37″ сх. д. / 49.96111° пн. ш. 31.04361° сх. д. / 49.96111; 31.04361
Водойма р. Дніпро, р. Леглич, р. Маківка
День міста Третя субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Кагарлик
До станції 25 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 76 км
До Києва
 - автошляхами 76 км
Міська влада
Адреса 09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Леніна,22
Веб-сторінка Головна
Міський голова Спичак Микола Антонович

Ржи́щів — місто обласного значення Київської області, розташоване на Придніпровській височині, на правому високому березі Дніпра. Місто оточнене Кагарлицьким районом, до складу якого входило раніше.

Географія[ред.ред. код]

Дніпро в районі Ржищева

Ржищів розташовується в гирлі річки Леглич на правому березі Канівського водосховища за 76 кілометрів на південь від Києва і 20 кілометрів на північний схід від Кагарлика, де знаходиться найближча залізнична станція. Через Ржищівський автовокзал проходять рейсові автобуси в напрямку районного та обласного центрів, Білій Церкві, Масловки, Березівки та інших населених пунктів області.

Ландшафт навколо Ржищева відрізняється численними ярами і пагорбами, головним з яких є Іван-гора — місце розташування першої Ржищівської фортеці. Піднімається на 65-70 метрів над Дніпром, вона з трьох сторін обмежена глибокою балкою. Північна частина гори неодноразово обвалювалася, в результаті чого більша її історична частина опинилася під водою. У другій половині XX століття ситуацію посилило будівництво Канівської ГЕС. Також в результаті затоплення водосховища навпроти Ржищева утворилися острова, найціннішими з яких є піщана Лиса гора і найвища точка, що залишилася над водою, села Гусинці, що припинило існування, на якій височать руїни церкви.

Ліс у Ржищеві біля урочища Ме́нделева круча.

Для ґрунту в районі Ржищева характерні лесові відкладення і прісноводні суглинки. Вони легко руйнуються під впливом води, особливо страждають береги Дніпра, схильні до зсувів ґрунту. Для вирішення цієї проблеми створюються стримуючі ерозію лісонасадження, відводяться ґрунтові води. З корисних копалин видобуваються мергель, глина, вапняк та пісок для виробництва будівельних матеріалів. В околицях міста є три ліси — Круглик, Ріпниця і Янча, з переважанням сосни, дуба, осики, вільхи, верби і чагарників. Зустрічаються дрібні тварини, такі як лисиці, зайці, кроти, тхори і ховрахи, а також різні птиці. Ржищів, в річках якого водяться сом, щука, судак, окунь і лящ, є популярним місцем серед любителів рибної ловлі.

Історія[ред.ред. код]

Заснування. Походження назви[ред.ред. код]

Місцевість, на якій розташовується сучасний Ржищів, була заселена з давніх часів. Коли і ким заснований Ржищів невідомо. Невідомо також і походження самої назви Ржищів. Існує цілий ряд легенд, що пов'язують походження назви з іржанням коня: «Ржи-ще». Ось, наприклад, одна легенда:

Їхав якось козак Іван на коні і вирішив перепочити. Коня стриножив, а сам ліг під деревом. Прокинувсь, аж коня нема! Давай шукать, нема! Десь із кручі почув приглушене іржання коня. Підбіг до кручі, аж чує, що там його кінь, звалився з крутого пагорба у кручу, та й давай його кликать і почути де саме знаходиться кінь. Кричить коню: «Ржи ще», і тому на тому місці де звав козак коня і утворився Ржищів.

Також є версія про походження назви від вирощування древніми племенами полян жита «Рожише».

Лаврентій Похилевич давав більш змістовне пояснення, що Ржищів «є древнє Вжище згадуване в Руських літописах до XIII сторіччя. Цю давню назву вважаємо переробленою в Ржищів від польського слова Ржеча (Rzesza)— натовп» . Древнє Вжище в перекладі з тої ж польської означає «торговище». Яка з цих версій найпевніша, гадати тяжко, бо досі не знайдено ніякого документу, що б доводив точніший час заснування селища та походження його назви.

Перші поселення в цьому районі археологи відносять до епохи Трипілля, приблизно VI-III тисячоліття до нашої ери. У зведенні перших давньоруських історичних нарисів «Повісті временних літ» цей район згадується літописцем Нестором в описі розселення в VIVII століттях в правобережжі Дніпра полян. Про велике поселення вперше розповідається в Іпатіївському літописі в 1151 році. У розповіді про боротьбу за Київський престол між князями Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Долгоруким фігурує Іван-Город — фортеця, що стояла на однойменній горі над Дніпром і захищала підступи до Києва і торговий шлях «з варяг у греки». Поблизу укріпленого городища було невелике селище Вжищев. Вжище в давньослов'янській означало місце торгівлі.

Перша писемна згадка про Преображенський монастир відноситься до ХІ сторіччя.

1241 р. прообраз міста — городище Іван — був зруйнований Батиєвою ордою. Незважаючи на руйнування, жителі Іван-города ці місця не залишили й відновили поселення.

З середини XIV століття воно входило до складу Великого Князівства Литовського.

1506 р. — король Сигизмунд І відновив Дніпровську лінію оборони містечка Ржищів із наданим йому Магдебурзьким правом, фортеця на Іван-горі була відроджена в період правління Яна Казимира.

За Богданом Залеським: за переказами, які він чув в дитинстві від людей та від бандуриста, замок на Іван-горі належав князям Вишневецьким, а також Ружинським.

Козацькі часи[ред.ред. код]

У роки визвольних війн під проводом Богдана Хмельницького місто знаходилося в центрі подій, що відбувалися.

У грудні 1653 р. у Ржищеві відбулась попередня зустріч гетьманської ради Богдана Хмельницького з Московським посольством на чолі з графом Бутурліним.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

У складі Російської імперії з 1796 року Ржищів був центром однойменної волості Київського повіту Київської губернії. За даними перепису населення 1852 року в містечку проживало 1585 осіб, з них 806 — кріпосні селяни. Серед вільних жителів більшість становили євреї. Були дерев'яна православна церква, кам'яний католицький костел, синагога, лікарня, аптека, вільнопрактикуючий лікар, 39 лавок і 3 щорічні зимові ярмарки. Велика частина земель належала поміщиці Дзялінській. На середину XIX ст. Ржищівська пристань займала одне з провідних місць усього Дніпровського басейну як велика перевалочна торгова база. На ній вивантажували хліб, що привозився з Канівського, Сквирського, Таращанського, Звенигородського, Липовецького та Уманського повітів, сіль з Аккерманських і Кримських озер, залізо та деревину. Була розвинена промисловість, функціонували шість заводів: цукровий, лісопильний, два чавуноливарних і два цегельних.

До кінця XIX століття чисельність населення Ржищева перевищила 7000 осіб.

На початку ХХ ст. у Ржищеві діяли: земська школа, народне училище, гімназія Лещинського.

З 1917 по 1920 Ржищів, як і вся Київщина, спочатку опинився в складі керованої Тимчасовим урядом Російської республіки, а потім на різних етапах громадянської війни входив в Українську народну республіку, РРФСР, Українську державу і польське Міжмор'я.

У грудні 1920 року Київська губернія і Ржищів були остаточно приєднані до Української РСР.

З 1921 р. відкрито педкурси, а з 1929 р. — Ржищівський зоотехнікум.

Після реформи 1930 року Ржищів став центром одного з 58 новостворених районів Київського регіону. На першому етапі Німецько-радянської війни в правобережній Україні велися важкі оборонні бої.

У 1941 році протягом місяця на переправі біля Ржищева дислокувалося підрозділ мотострілецьких військ генерал-полковника М. Кирпоноса.

З кінця вересня 1943 року після захоплення радянською армією Букринського плацдарму Ржищів був задіяний в якості правого крила в боях за визволення Києва, в яких вирішальною стала листопадова Київська наступальна операція. Сам Ржищів за роки війни і окупації серйозно постраждав, велика частина історичної забудови була знищена. У 1950-ті роки місто вдруге у своїй історії практично відбудовувався заново. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року про укрупнення сільських районів у складі Київської області Ржищівський район було включено до складу Кагарлицького, а сам Ржищів отримав статус селища міського типу, а 6 червня 1995 року м. Ржищеву надано статус міста обласного підпорядкування. Розвивалася промисловість, працювали радіаторний, цегельний і маслоробний заводи.

В 1966 році на базі школи майстерності було відкрито профтехучилище. Місто мало 7 700 мешканців у 1966 р. Через значну відстань від залізниці не розвивається (1926 — 7 500 меш.). Місто нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради

України.

Розкопки[ред.ред. код]

У 1963-64 pp. В. Гончаров зафіксував тут матеріали трьох епох – трипільської, зарубинецької та давньоруської.

Знайдена двошарова пам'ятка в урочищі Ріпниця 1 у 2001-2003 рр. на розкопах під керівництвом С. Рижова, Б. Магомедова та В. Шумової – три трипільських житла і черняхівська землянка з горном для випалу кераміки. Ведуться проектні роботи для першої в Україні реконструкції трипільських жител поселення Ріпниця з метою його музеєфікації для освіти та туризму.

Городище давнього міста, що знаходиться на території сучасного м. Ржищів в урочищі Іван-Гора, відоме з кінця XIX ст. Ось як описує його В. Б. Антонович: "В одной версте от местечка, около Ржищевского монастыря четырехугольное городище, 175 сажень в окружности". Це городище досліджувалось експедиціями Інституту археології АН УРСР підкерівництвом В. К. Гончарова в 1960–1966 pp. та П. П. Толочко в 1982–1983 pp.

Під час розкопок тут знайдено велику кількість черепків різноманітного посуду. Його оздоблено орнаментом, розписано мінеральною фарбою. Роботу виконано чітко та привабливо, а це є свідченням того, що гончарне виробництво вже в той час було досить розвиненим. Серед знахідок трапляються також і ювелірні вироби: прикраси з срібла та скла. До числа рідкісних знахідок слід також віднести свинцеву печатку, якою князі та бояри скріплювали важливі документи.

В укріпленні на Іван-горі збереглися поселення – це маленькі будиночки, що тіснилися одна біля одного. Сім’я, як правило, займала світлицю та кухню. В останніх збереглися глиняні печі, що свідчить про опалення без димарів. Поруч вириті ями для збереження зерна.

Релігія[ред.ред. код]

Консисторія тринітаріїв (так званий «будинок ксьондза»). Сучасний стан.

Відроджений у 1995 році Монастир Преображення Господнього є одним з найстаріших в Україні. За переказами заснували його Києво-Печерські старці Антоній і Феодосій, імена яких також носять два джерела у Ржищеві. Іншу версію висували покровителі монастиря місцеві поміщики Вороничі. Так у грамоті 1649 року, що дарувала монастирю село Балики, говориться, що перший скит у цих місцях був заснований предками Вороничів і знаходився у володінні Києво-Кирилівського монастиря. Зруйнований «ворогами хреста», він був відновлений, в результаті чого з'явився Ржищівський Спасо-Преображенський монастир. З кінця XVI століття монастир, якому також належало знаходилося на протилежному березі Дніпра село Ячник, був останнім притулком літніх воїнів-запорожців (цим правом, дарованим польським королем Стефаном Баторієм, були також наділені ще два монастирі Київщини — у Вишгороді і Трахтемирові).

Під час російсько-турецької війни монастир був розорений і в 1710 році приписаний до митрополичої дому київського Софійського собору. Спорожнілі угіддя були частково передані католицькому монастирю Ржищева. У 1852 році монастир за клопотанням митрополита Філарета був реформований у жіночий і відновлений стараннями його першої ігуменії Юлії Яхонтової. Вже в 1854 році була побудована кам'яна холодна церква Преображення Господнього. Через два роки був освячений другий храм, дерев'яний, теплий, з престолами в ім'я великомучениць Варвари та Катерини і святого Філарета Милостивого. У 1871 році при настоятельскіх келіях була побудована третя церква, освячена на честь Животворящого Джерела. Під володіння монастирю було передано хутір Стоячін під Трипіллям і частина села Стайки. У 1870 році при монастирі було відкрито жіноче училище для початкової освіти дітей-сиріт, основним предметом у якому була педагогіка. Після громадянської війни новою владою монастир було закрито. У його будівлях були розміщені спочатку сільськогосподарська артіль-комуна, потім зоотехнікум Наркомату Сільського господарства, а з 1928 року будівельний технікум, що знаходиться там і в наші дні. Від храмових будівель збереглися лише фрагменти.

Ржищівський костел Святої Трійці у 1863 році

Крім монастиря у Ржищеві при садибі магнатського роду Вороничів з XVII століття була дерев'яна православна церква. У 1853 році за ініціативою успадкувала маєток графині Дзялінской було розпочато будівництво нового кам'яного храму в стилі класицизму. Освячена в 1860 році Троїцька церква була четирехпрестольной, з одним куполом і дзвіницею над притвором. У 1882 році число її парафіян становило 2847 чоловік, до приходу була також приписана село Березівка. У радянські роки будинок уник руйнувань, збереглися оригінальні розписи XIX століття.

У Ржищеві також функціонував польський католицький монастир ордену тринітаріїв, заснований у середині XVIII століття. У знаходився в безпосередній близькості з Диким Полем Ржищева з кінця XVI століття Тринітарська місія виконувала одночасно військові і дипломатичні функції в захисті від нападів кримських татар і викуп полонених християн. В наш час[Коли?] монастир, центральним будинком якого був костел Святої Трійці, повністю зруйнований. Проте збереглися підвали, в яких містилися мусульмани, що брали участь в обмінах полоненими, і підземні ходи, довжина яких, згідно з сучасними дослідженнями археологів, досягає 3,5 кілометрів.

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Сквер трипільської культури: трипільський «бінокль» і будівля адміністрації

У зруйнованому під час Німецько-радянської війни Ржищеві збереглося небагато історичних будівель. Найбільш значущою з них є Троїцька церква, пам'ятка архітектури національного значення. Головною ж пам'яткою Ржищева є численні археологічні знахідки Трипільської доби. У центрі міста організовано «Трипільський парк», встановлена ​​ритуальна фігура біноклевидної форми, що стала також центральним елементом нового герба і головним символом Ржищева. У самопроголошеної столиці Трипільської культури проводиться щорічний річний етнічний фестиваль «Трипільське коло». Вперше він відбувся в 2008 році і був присвячений стихії води. Тематикою наступних трьох фестивалів були обрані земля, вогонь і повітря. 2012 року відбувся «Парад стихій», а 2013 — знову стихії води.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в парку Шевченка

Інший об'єкт наукових досліджень — городище на Іван-горі часів Київської Русі. Перші розкопки тут проводилися експедиціями Інституту археології АН УРСР у 1960-х і 1980-х роках. За знайденими фрагментами і фундаментами оборонних споруд було встановлено, що фортеця будувалася з урахуванням усіх досягнень фортифікаційної техніки тих часів. Також було знайдено зброю, предмети побуту, прикраси та фрагменти керамічного посуду, що датуються XIIXIII століттями. Такий же вік мають і знахідки, зроблені в кілометрі на схід, у можливому місці розташування неукріпленого селища Вжищева. Городище, значна частина якого обвалилася в Дніпро в середині XIX століття, донині продовжує руйнуватися. Існують плани з реконструкції фортеці, здійснення яких допоможе зберегти пам'ятку.

Як важливий культурно-історичний центр місто віднесено до визначних місць країни, нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України.

Освіта[ред.ред. код]

Структура освітньої галузі:

Пам'ятки[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Відомі уродженці Ржищева:

Місто також пов'язане з іменами багатьох значимих історичних постатей. У ржищівському маєтку Довгоруких після війни 1812 року гостювали майбутні декабристи Бестужев-Рюмін, брати Сергій та Іполіт Муравйови-Апостоли, князь Трубецький. Тут, в садибних садах, вони працювали над конституцією Південного товариства декабристів. Спадкоємиця маєтки, княжна Олена Павлівна Долгорукова, деякий час жила в ньому зі своїм чоловіком, майбутнім Саратовським губернатором Андрієм Михайловичем Фадєєвим. Їх онуками є державний діяч Сергій Юлійович Вітте і письменниця-теософ Олена Петрівна Блаватська.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення — щомісячна статистика Головне управління статистики у Київській області
  2. [http://boris-degtyarev.narod.ru Ласкаво просимо на сайт поета та художника Бориса ДЕГТЯРЬОВА] Останні поезії та картини поета та художника Бориса Дегтярьова

Посилання[ред.ред. код]