Бернгард Натанзон
| Бернгард Натанзон | ||||
|---|---|---|---|---|
| ברנהרד נתנזון | ||||
| Ім'я при народженні |
Дов-Бер Натанзон їд. דוב בער נאטאנזאהן | |||
| Народився |
22 квітня 1832 Сатанів, Проскурівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
7 лютого 1916 (83 роки) Варшава, Російська імперія | |||
| Діяльність | 1864 — 1916 | |||
| Мова творів | іврит, їдиш | |||
| Magnum opus | «Сефер га-зіхронот» | |||
|
| ||||
Бернгард Натанзон (івр. ברנהרד נתנזון)[a], уродж. Дов-Бер Натанзон (їд. דוב בער נאטאנזאהן; 22 квітня 1832[3] , Сатанів, Проскурівський повіт, Подільська губернія — 7 лютого 1916, Варшава) — єврейський письменник, літературознавець, журналіст та видавець. Племінник, біограф та упорядник робіт видатного діяча Гаскали Іцхока Бера Левінзона[4].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 22 квітня[b] 1832 року в заможній родині Єгуди Натанзона. Отримав традиційну юдейську освіту від батька та Йосефа Гірша (Цві) Полічинецького. У 1850 отримав рабинську сміху, але під впливом ідей Гаскали вирішив продовжити світську освіту. Після смерті батька в 1853 році переїхав до Одеси де викладав іврит. Після смерті Іцхока Бера Левінзона в 1860 році, разом з його сином Яковом Ісраелем Левінзоном займався упорядкуванням його рукописів, та з 1875 року публікацією повної збірки його робіт[6][2]. У 1864 році статтею «До закону й свідоцтва» (івр. לתורה ולתעדה, трансліт. Ле-Тора у-ле-теуда) розпочав публікації в газеті «Га-Маґід»[2]. У різні роки був одеським, кишинівським та варшавським кореспондентом івритомовної газети «Га-Меліц». Публікувався в «Га-Цфіра» та «Гайом». У 1870 — 1875 роках жив у Кишиневі, потім, до самої смерті, у Лодзі де вів торгівлю й одночасно займався просвітницькою діяльністю.
Видана в 1870 році збірка «Спогади про одеські події» (івр. זיכרונטת לקורות אודסה) принесла йому визнання серед сучасників. У 1888 році на прохання Шолома-Алейхема написав свій перший твір їдишем — вступне слово до «Безпутнього світу» Рібаля, що був опублікований в «Ді їдіше фольк-бібліотек».
Від другого шлюбу мав шестеро дітей[1]. Помер у Варшаві 7 лютого 1916 року.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- «Спогади про одеські події» (івр. זיכרונטת לקורות אודסה, трансліт. Зіхронот ле-корот Одеса, 1870)
- «Каталог власних назв у Танасі» (івр. מערכת סיפרי קודש, трансліт. Маарехет сіфрей кодеш, 1871)
- «Словник іншомовних та штучностворених слів» (івр. ספר המילים, трансліт. Сефер га-мілім, 1880)[7]
- «Паперовий міст що веде до трьох історій» (їд. פאפירנע בריק, трансліт. Папірне брік, 1891)[8]
- «Книга пам'яті» (івр. ספר הזכרונות, трансліт. Сефер га-зіхронот, 1899)[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б עזריאל נתן פרנק. ברנרד נטנסון // הצפירה. — 1916. — № 45-47. (івр.)
- ↑ а б в Берлин И. З. Натансон, Бернгард // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1911. — Т. XI. — Ствп. 561. (рос. дореф.)(рос.)
- ↑ נאטאנזאהן דוב-בער // לעקסיקאן פון יידיש-שרייבערס / בערל כהן. — ניו-יארק, 1986. (їдиш)
- ↑ Левинзон Ицхак Бер // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Herman Rosenthal, A. S. Waldstein. NATHANSON, BERNHARD // Jewish Encyclopedia / ed. by Isidore Singer. — New York : Funk & Wagnalls, 1901—1906. — Т. 9. — P. 186. (англ.)
- ↑ Yehuda Slutsky. NATHANSON, BERNHARD // Encyclopaedia Judaica / Fred Skolnik, editor-in-chief; Michael Berenbaum, executive editor. — 2nd ed. — Detroit : Macmillan Reference USA in association with the Keter Publishing House, 2007. — Vol. XV. — P. 18. — ISBN 978-0-02-865943-5.
- ↑ דוב בער נאטאנזאהן. ספר המילים. — ווארשא, 1880.
- ↑ דוב בער נאטאנזאהן. פאפירנע בריק. — ווארשא, 1891.
- ↑ דוב בער נאטאנזאהן. ספר הזכרונות. — ווארשא, 1899.
Коментарі[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- דב-בר נתנזון // לקסיקון הספרות העברית החדשה / עורך אחראי: יוסף גלרון-גולדשלגר. — Ohio State University, 2018.
- חיים-לייב פוקס. Natanzon, Dov-Ber = נאטאנזאהן דוב-בער // לעקסיקאן פון דער נעייר יידישער ליטעראטור / אפרים אויערבאך, יצחק כארלאש, משה שטארקמאן. — ניו-יארק : אלוועלטלעכן יידישן קולטור-קאנגרעס, 1965. — Vol. 6. — P. 149.
|
