Подільська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Подільська губернія
Coat of Arms of Podolia Governorate.png
Герб
Podoliskaia gubernia.jpg
Центр Кам'янець-Подільський до 1914,
до 1925 — Вінниця
Існувала 1797 - 1925
Площа 42 400 (1897)
Населення 3 018 299 осіб (1897)
Густота 71.2 осіб / км²
Попередники Подільське намісництво
Брацлавське намісництво
Наступники Хмельницька область,
Вінницька область,
частково Одеська область та частина території Молдова

Поді́льська губе́рнія — українська губернія на території східного Поділля в складі з 1797 Російської імперії і до 1925 СРСР, нині це переважно територія Хмельницької, Вінницької, частково Одеської, Миколаївської областей та Молдови.

Географія[ред.ред. код]

Межувала на заході з Австро-Угорщиною (Галичиною), причому протягом близько 180 км межу складала річка Збруч, ліва притока Дністра; на півночі — з Волинською губернією, на сході — з Київською губернією, на південному сході і частково на півдні — з Херсонською, на південному заході — з Бессарабською губернією, від якої відділялася річкою Дністер.

Площа — 42 400 км².

Рельєф[ред.ред. код]

Рельєф поверхні дуже складний завдяки, головним чином, розмиваючій діяльності річок. Загалом площу губернії представляло піднесене плато, що трохи знижувалося у напрямку з північного заходу до південного сходу і було перетнуте численними і глибокими річковими долинами; плато це продовжувалося на північ у Волинську губернію, на північний схід в Київську, на захід зливалося з Галицькою височиною, але з Карпатами ні орографічного, ні геологічного зв'язку не мало. Найбільш піднесені точки губернії знаходилися на північному заході.

У глибоких долинах річок абсолютні висоти спускалися до 121 м. Від вододілів між головними річками йшли на всі боки пологі схили, які потім круто обривалися в річкові долини. Південна частина губернії (по Дністру і його притоках) була сильніше порізана долинами і більш розчленована, ніж північна. У Кам'янець-Подільському повіті проходив чудовий ланцюг загострених горбів (мшанкових атолів), відомих під ім'ям Товтрів, або гір Медоборських. Великих низовин в Подільській губернії не було.

Водні ресурси[ред.ред. код]

Найголовніші річки: Дністер і Південний Буг.

Дністер належав Подільській губернії впродовж 442,7 км. (від гирла Збруча до гирла Ягорлика), складаючи природну її межу з Бесарабською губернією, і на всьому цьому протязі був судноплавним. Найважливіші його притоки в межах Подільської губернії — Збруч, Смотрич, Юшечка, Калюс, Лядава, Мурафа і Ягорлик, всі вони несудноплавні, текли вельми швидко в глибоких ущелинах і живилися не тільки атмосферними, але і ґрунтовими водами.

Буг протікав в Подільській губернії впродовж 542 км. (від с. Глядки до гирла Синюхи), був несудноплавним, з повільною течією, в болотистих берегах; такі ж і його притоки — Вовк, Бужок, Іква, Снівода, Десна, Згар, Рів, Соб, Синюха, Кодима.

Озер в Подільській губернії не було; з боліт найзначніші знаходились по річці Вовк, в Проскурівському повіті; по притоках Бугу було багато ставків.

Ґрунти[ред.ред. код]

Ґрунт губернії переважно чорноземний, вельми родючий; тільки частина Летичівського повіту мала глинистий і піщаний ґрунт, а в південних повітів ґрунт місцями вапняний. Геологічна будова Подільської губернії була досить складна і різноманітна. По р. Бугу і деяких його притоках виступали граніти; у глибокій долині Дністра і по його притоках оголювалися силурійські і крейдяні відкладення; велика частина губернії була покрита третинними (міоценами) відкладеннями, що складалися головним чином з вапняків (у східній смузі губернії — з пісків так званого Балтського ярусу); у Вінницькому, Брацлавському і Гайсинському повітах зустрічалися піски, ймовірно, нижньотретинні (палеогенові), рясні підземні води витікали у вигляді джерел на верхньому спаї силурійських відкладень. З корисних копалини в Подільській губернії зустрічалися будівельні камені (силурійські щільні вапняки, третинні м'які «пильні камені», літографський камінь, гіпс, фосфорити, жерновики).

Ліси складалися майже виключно з листяних порід (дуб, граб, ілім, ясен, клен, береза, липа, осика, верба, черешня і ін.).

Ліси становили всього 11,7 % загальної площі зручних земель; вони були розподілені досить рівномірно. Найменше лісів було в повітах Проскурівському (5,7 %) і Балтському (7,9 %). Великих суцільних просторів лісів і боліт не було.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Центр — Кам'янець-Подільський до 1914, до 1925 — Вінниця.

Склад за Гетьманату (квітень-грудень 1918)[ред.ред. код]

Губернія мала бути складеною з 16 повітів: вже існуючі 12 повітів з планованими долучити 4 повіти з Бесарабської губернії: Хотинський повіт, Сороцький повіт, Оргіївський повіт, Більцівський повіт.

Губернатори Подільської губернії[ред.ред. код]

(джерело[1])

Населення[ред.ред. код]

Мовний склад населення Подільської губернії за переписом 1897 р

Рідна мова населення (перепис 1897 року[2]) :

Щільність населення, за даними перепису 1897 року, становила на 82,1 жит. на кв. версту. За щільностю населення Подільська губернія займала друге після Московської губернії місце в Європейській Росії (не рахуючи губерній Царства Польського). Найнаселенішим був Каменецкий повіт — 105 жит. на кв.в., найменше Балтський — 52,5 на 1 кв. в.

Кількість поселень в губернії — 7207, зокрема 17 міст і 120 містечок. У 1872 р. всього населення було 1 954 627 жителів, а за переписом 1897 року — 3 031 513 (1 516 760 чоловік і 1 514 753 жінок.), що становило близько 2 % щорічного приросту.

У 17 містах за переписом 1897 р. проживало 221 870 осіб, або 7,4% населення губернії

У 1666 селах, 150 крупніших селищах та хуторах у 1897 р. мешкало 2 796 429 жителів, або 92,6% населення губернії.

За суспільними станами населення у 1895 р. розподілялося так:

  • дворяни — 26 208
  • духовного звання — 468
  • міщани 511 273
  • спадкові почесні громадяни — 4 384
  • особисті почесні громадяни — 5 329
  • купці — 5 590
  • селяни — 2 037 754
  • євреї-землевласники — 13 951
  • відставні нижні чини і їх сімейства — 176 709
  • іноземці і ін. — 9986
Розподіл населення в містах губернії за мовою
(перепис 1897 року)
Місто Українська Російська Єврейська Польська Німецька Інша
Кам'янець-Подільський 27.1% 20.6% 44.8% 6.0% 0.3% 1.5%
Балта 17.7% 23.0% 56.3% 1.3% 0.1% 1.6%
Брацлав 33.2% 22.7% 41.7% 1.5% 0.3% 0.6%
Вінниця 35.5% 17.0% 37.5% 7.1% 0.4% 2.5%
Гайсин 42.1% 9.4% 46.1% 1.8% 0.1% 0.5%
Летичів 23.7% 9.0% 56.6% 10.2% 0.5%
Літин 32.3% 22.6% 40.6% 3.8% 0.7%
Сальниця 74.6% 0.4% 24.3% 0.5% 0.1% 0.1%
Хмільник 46.1% 1.3% 51.3% 1.3%
Могилів-Подільський 29.2% 12.0% 54.6% 3.1% 0.3% 0.8%
Бар 33.4% 4.9% 57.7% 3.8% 0.2%
Ольгопіль 59.5% 7.7% 30.3% 0.8% 1.7%
Проскурів 19.4% 15.2% 49.7% 12.4% 0.3% 3.0%
Нова Ушиця 28.8% 33.3% 34.8% 2.8% 0.2% 0.1%
Стара Ушиця 59.6% 1.1% 37.9% 1.4%
Вербовець 55.5% 1.6% 28.6% 14.1% 0.2%
Ямпіль 49.7% 4.2% 42.7% 2.5% 0.3% 0.6%


Релігія[ред.ред. код]

Релігійний склад населення (перепис 1897 року[3]) :

Православні в Подільській губ.
Іудеї в Подільській губ.
Римо-католики в Подільській губ.
Старообрядці в Подільській губ.

Найбільші громади іудеїв (за переписом 1897 р.):

Населений пункт Повіт Всього Іудеї %
Кам'янець-Подільський Кам'янецький
35934
16221
45,14
Балта Балтський
23363
13235
56,65
Могилів-Подільський Могилівський
22315
12344
55,32
Вінниця Вінницький
30563
11689
38,25
Проскурів Проскурівський
22855
11411
49,93
Тульчин Брацлавський
16245
10055
61,90
Бершадь Ольгопільський
8885
6608
74,37
Меджибіж Летичівський
8164
6040
73,98
Хмільник Літинський
11657
5977
51,27
Богопіль Балтський
7226
5909
81,77
Бар Могилівський
9982
5773
57,83
Криве Озеро Балтський
7836
5478
69,91
Немирів Брацлавський
8920
5287
59,27
Дунаївці Ушицький
7849
5198
66,22

Найбільшою чисельність римо-католиків була в таких населених пунктах (за переписом 1897):

Населений пункт Повіт Всього Римо-католики В%
Городок Кам'янецький
8 848
4 288
48,46
Кам'янець-Подільський Кам'янецький
35 934
4 211
11,72
Чернівці Ямпільський
8 994
3 305
36,75
Проскурів Проскурівський
22 855
3 201
14,01
Вінниця Вінницький
30 563
2 629
8,60
Гречани Проскурівський
2 185
2 151
98,44
Жмеринка Вінницький
13 944
1 638
11,75
Шаровечка Проскурівський
1 381
1 368
99,06
Бар Могилівський
9 982
1 332
13,34
Шостаківка Могилівський
1 348
1 233
91,47
Мацьківці Проскурівський
1 168
1 161
99,40
Оринин Кам'янецький
5 727
1 061
18,53
Маниківці Летичівський
1 167
1 007
86,29

Розселення старообрядців в Подільській губернії (за переписом 1897 року):

Населений пункт Повіт Всього Старообрядці В %
Балта Балтський
23 363
1 804
7,72
Брацлав Брацлавський
7 863
1 144
14,55
Перепеличчя Брацлавський
953
129
13,54
Шура Копіївська Брацлавський
2 315
964
41,64
Борсків Вінницький
1 934
1 927
99,64
Вінниця Вінницький
30 563
562
1,84
Жуківці Вінницький
1 764
1 014
57,48
Курники з Атаками Вінницький
700
401
57,29
Людавка Вінницький
1 600
819
51,19
Гайсин Гайсинський
9 374
264
2,82
Женишківці Летичівський
2 504
238
9,50
Петраші Летичівський
2 534
1 282
50,59
Літин Літинський
9 420
534
5,67
Слобода-Чернятинська Літинський
713
706
99,02
Бар Могилівський
9 982
233
2,33
Куренівка Ольгопільський
1 375
322
23,42
Пилипонівка Ольгопільський
1 466
1 332
90,86
Пилипи-Хребтіївські Ушицький
1 122
784
69,88
Ставчани Ушицький
950
168
17,68
Бушинка Ямпільський
1 104
340
30,80
Краснянка Ямпільський
616
143
23,21
Пилипи-Борівські Ямпільський
1 011
961
95,05
Юхимівка Ямпільський
1 435
166
11,57

Господарство[ред.ред. код]

Головне заняття жителів — сільське господарство. Ремеслами в 1895 році займалося 69 399 людей. За даними 1886, кустарними промислами займалося більше 6 тис. чоловік. У Проскурівському, Ольгопольському і Балтському повітах селяни деяких сіл займалися шиттям кожухів і кожушків, виробом овчин і шкіри і шиттям чобіт. У Вінницькому, Летичівському і Ольгопольському повітах існувало гончарне виробництво, в останньому — також вироблялися дерев'яні вироби; у Ямпольському — тесання каменів. Всіх фабрик і заводів в 1896 р. було 5 171, з 28 501 робітниками.

У губернії на межі з Австрією були 2 митниці — Гусятинська та Ісаковецька, Гуківська застава і Сатановський перехідний пункт.

Залізниць було 565 км, поштових доріг — біля 12 тис.км, поштових станцій — 50, з 715 кіньми. Ґрунтових доріг — 3 307 км.

Землевласники розводили головно яблука, груші і сливи, місцями і «волоські горіхи»; вишні і черешні стояли на другому плані; нерідкі персики і абрикоси; айва зустрічалися переважно в Балтському повіті. У селян переважали сливи і вишні. З ягід землевласники розводили полуницю, малину, смородину, аґрус. Кизил росте в дикому вигляді на південних кам'янистих схилах і стрімчастих берегах річок і струмків басейну Дністра. Дико ростуть також барбарис і терен. Виноград розводився головно в прибережній смузі Дністра. Виноробство існувало в Ольгопільському, Балтському, Ямпільському і Новоушицькому повітах.

Виноски[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]