Їдиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Їдиш
Поширена в: Ізраїль, США, Канада, Молдова, Україна, Білорусь, Росія, Румунія, Німеччина, Литва та ін.
Регіон: Центральна та Західна Європа, Північна Америка
Носії: рідна мова від 1.8 млн[1] до 3 млн.[2]
Класифікація: Індо-Європейська
 Германська
  Західно-германська
   Верхньонімецька мова
Офіційний статус
Офіційна: Flag of the Jewish Autonomous Oblast.svg Єврейська автономна область, Росія

Мова національної меншини:
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Нідерланди Нідерланди
Польща Польща
Румунія Румунія
Швеція Швеція
Україна Україна

Регулює: Де юре не регулюється,
де факто регулює YIVO (Дослідницький інститут мови ідиш)[3]
Коди мови
ISO 639-1 yi
ISO 639-2 yid
ISO 639-3 yid — загалом
ydd — для східної ідиш
yih — для західної ідиш

Їдиш (ייִדיש, також трапляється написання ідиш אידיש) — єврейська мова з групи германських мов, що нею послуговуються переважно євреї ашкеназі (центрально- та західноєвропейські євреї). Мова в сучасній германістиці вважається одним з діалектів німецької мови. Застосовує гебрейську абетку.

Сьогодні ідишем володіє понад як 2 млн людей, переважно в Європі, Ізраїлі та США. До масового знищення євреїв під час Другої світової війни нею розмовляло 11—12 мільйонів осіб.

Етимологія[ред.ред. код]

Їдиш (мова) — слово з мови їдиш (їдиш jidiš), яке походить від нововерхньонімецької jũdisch «єврейський», пов'язаного з Jude «юдей, єврей», що зводиться через лат. Jũdaeus і грецьке Ίουδαίος до гебрейського Yehűdhĩ.[4]
Див. також етимологію: Єврей.

Історія виникнення та розвитку[ред.ред. код]

Їдиш склався на ґрунті верхньонімецьких діалектів у взаємодії з семітським (давньоєврейським) і слов'янським елементами.

Їдиш почав формуватися в XIIXIII століттях, коли ним розмовляли євреї областей навколо річки Рейн. У цей час у різних куточках Німеччини вже були великі єврейські поселення, що їхні мешканці послуговувалися в побуті німецькою мовою з використанням низки давньоєврейських слів і виразів. З давньоєврейської мови до розмовної мови середньоверхньонімецькими діалектами ввійшла також низка словотворчих моделей і службових слів.

Крім того, в мовленні німецьких євреїв рейнських міст і Південної Німеччини, що підтримували тісні стосунки з містами Італії та Франції, побутували також запозичення з романських мов.

Євреї жили переважно в містах, зазвичай в окремих кварталах, жили з ремества, крамарства, лі́карства, підприємництва, фінансових операцій тощо. Внаслідок цього, а також через численні гоніння, євреї часто переїжджали з місця на місце, осаджуючи нові селища. У мовленні євреїв відмінності місцевих німецьких діалектів стиралися набагато швидше, ніж у мовленні німців, переважна маса котрих мешкала в селах феодально подрібненої країни. У справі зближення діалектів значним був чинник друкарства, що набуло в євреїв значного розвитку. Зацікавлені в найширшому розповсюдженні своїх видань, автори й видавці прагнули уникати діалектних висловів або супроводжували їх перекладом іншими діалектами.

Виходячи з цього, ідиш (що раніше називався «їдиш-тайч», «івре-тайч») став різнитися від німецьких говірок не лише наявністю семітизмів, але й своєрідною інтеграцією германських слів, граматичних форм і низки фонетичних особливостей, що стало найважливішою спонукою для самостійного розвитку мови. Цей процес був складний і тривалий. Почався він у Німеччині, а продовжився в слов'янських і деяких інших країнах.

Шляхи розвитку ідишу й німецької мови особливо стали розходитися з XVI століття. Значні групи євреїв осідали на теренах Польщі, Литви, Галичини, Поділля, Волині та деяких містах Білорусі. Відбувалося подальше змішування єврейських говірок, посилився вплив давньоєврейської та слов'янських мов, згодом виникли нові територіальні діалекти ідишу, котрі сприяли самостійному розвиткові літературної мови — нового ідишу, що виник на ґрунті цих діалектів.

З другої половини XVIII століття на теренах Західної Європи ідиш поступово витісняється місцевими літературними мовами, але натомість він зберігається й надалі розвивається в Польщі, Литві, Білорусі, Україні, Молдові, Румунії, де було зосереджене компактне єврейське населення.

Наприкінці XVIII й на початку XIX століття починається новий етап розвитку мови ідиш. Він пов'язаний з поширенням ідей Просвітництва (Гаскали), світської освіти й літератури, зрозумілої народові. Значний внесок у зближення літератури з живим мовленням народу зробили просвітники М. Левін (Лефін), Х. Гурвіц, І. Аскельфельд та інші.

У 30-ті роки XVIII серед українських євреїв виникає релігійно-містичний рух хасидизм. Його прибічники також удалися до використання народних говірок для проповідування хасидизму. Елементи, що раніше мали грубу конотацію чи вважалися нелітературними, широким потоком вливаються в писемність і літературну мову. Значно зросла кількість слов'янізмів у мові ідиш.

Від середини XIX століття разом з українськими, польськими, російськими та іншими лексемами та словоформами до ідишу проникає велика кількість інтернаціоналізмів. Усе це призвело до збагачення мови, але також і до невиправданого запозичення викривлених німецьких слів, невдалого калькування з російської та польської мов.

Розповсюдження їдиш у США
   понад 100000 мовців
   понад 10000 мовців
   понад 5000 мовці
   понад 1000 мовців
   до 1000 мовців

Засновник класичної літератури ідишу Ш.-Я. Абрамович (Менделе Мойхер-Сфорім) мусив чимало попрацювати над очищенням мови від зайвих форм, надаючи їй більшої виразності й краси. Багато зробили в цьому напрямі Шолом-Алейхем і Перец. Друга половина XIX століття характеризується збагаченням і розвитком ідишу.

Теорія слов'янського походження[ред.ред. код]

У 1991 році професор мовознавства Тель-Авівського університету Пол Векслер на основі дослідження структури й словника ідишу висунув гіпотезу, що зараховує ідиш до групи слов'янських мов, а не германських. Пізніше, в книжці «Ашкеназійські євреї: слов'яно-тюркський народ у пошуках єврейської ідентифікації» Векслер запропонував переглянути всю теорію походження ашкеназів — східноєвропейського єврейства, шо використовувало ідиш. Він розглядає їх не як нащадків вихідців з Близького Сходу, а як місцевий європейський народ, що походить від нащадків західних слов'ян — лужицьких сорбів, полабів та ін. Пізніше Векслер долучив до числа можливих предків східноєвропейських євреїв також хазарів і численних слов'ян, що жили в Київській Русі в IXXII століттях.

Теорія Векслера не мала широкої підтримки в науковому співтоваристві, але його висновки багато що змінили в германоцентричних поглядах теорії походження мови ідиш. Останнім часом багато дослідників відкидають «рейнську гіпотезу» походження ідишу й разом з Векслером вважають, що ідиш склався на слов'янських землях у Богемії та на Дунаї і роль слов'янської складової значніша, аніж вважалось досі.

Абетка[ред.ред. код]

Буква Вимова Назва
א  — штумер алеф
אַ а пасех алеф
אָ о комец алеф
ב б бейс
בֿ в вейс
ג ґ ґімл
ד д далед
ה г гей
ו у вов
וּ у мелупн вов
ז з заєн
ח х хес
ט т тес
י й, і юд
יִ і хірек юд
כּ к коф
כ ך х хоф, ланґер хоф
ל л ламед
מ ם м мем, шлос мем
נ ן н нун, ланґер нун
ס с самех
ע е аїн
פּ п пей
פֿ ף ф фей, ланґер фей
צ ץ ц цадек, ланґер цадек
ק к куф
ר р рейш
ש ш шін
שׂ с сін
תּ т тоф
ת с соф

Букви, назви яких написано зі словом "ланґер", пишуться тільки в кінці слова.

Буквосполучення[ред.ред. код]

буква звучання назва
Диграфи װ в цвей вовн
זש ж заєн-шін
טש ч тес-шін
Дифтонги ױ ой вов-юд
ײ ей цвей юдн
ײַ ай пасех цвей юдн

Ідиш в Україні[ред.ред. код]

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка ідишем (переклав Давид Гофштейн)

צװאה
אַז כ׳װעל שטאַרבן, איר באַהאַלטן
זאָלט די בײנער מײַנע
צװישן ברײטע מילדע סטעפּעס
,אין מײַן הײם אוקראַיִנע
,די ברײטפּאָלעדיקע לאָנקעס
בערג און דניעפּר דער גרױסער
זאָלן זען זיך – ס׳זאָל זיך הערן,
.װי ער רעשט, דער רױשער
װעט אַ טראָג טאָן פֿון אוקראַיִנע
בלוט פֿון שׂונאס גלידער
ביז צום ים דעם בלױען, – דעמאָלט
– װעל איך באַרג און נידער
אַלץ פֿאַרלאָזן און זיך לאָזן
ביז די הימלען טראָגן
– לױבגעזאַנגען. און ביז דעמאָלט
.כ׳קאָן קײן גאָט פֿאַרמאָגן
,מיך באַהאַלט, שטײט אױף מיט צאָרן
,קײטן רײַסט מיט פֿײַער
און מיט שׂונאס בײזע בלוטן
!רײַך באַשפּרענקט די פֿרײַהײט
אין געזינד אין גרױסן, נײַעם
מיט אַ פֿרײַען װילן
ניט פֿאַרגעסט אױך מיך דערמאַנען
.מיט אַ װאָרט אַ שטילן

Джерело: Українська бібліотека

Примітки[ред.ред. код]

  1. Yiddish, Eastern, on Ethnologue. Retrieved 11 March 2010.
  2. 2010 Atlas of the World’s Languages in Danger, 3rd edn. Paris, UNESCO Publishing — Yiddish
  3. Інститути національних мов
  4. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка: 290)

Джерела[ред.ред. код]

  • Фалькович Е. Бесіди про єврейську мову // Советіш геймланд. — 1974. — № 1. [мовою ідиш].
  • Широких К., Кержнер А., Файнер М. Маме-лошн (Рідна мова). Посібник із вивчення мови ідиш. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2007. — 88 с.