Детройт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Детройт
англ. Detroit
Прапор Герб
Прапор
Герб
Детройт

Координати 42°19′54″ пн. ш. 83°02′51″ зх. д. / 42.33167° пн. ш. 83.04750° зх. д. / 42.33167; -83.04750Координати: 42°19′54″ пн. ш. 83°02′51″ зх. д. / 42.33167° пн. ш. 83.04750° зх. д. / 42.33167; -83.04750

Країна США США
Штат Мічіган
Округ Вейн
Рік заснування 1701 (313 років)
Місто з 1806
Площа 370.03 км²
Висота центру 200 м
Населення 681 090  (2013)
Густота населення 1 985 осіб/км²
Агломерація 5 311 449
Часовий пояс UTC-5, влітку UTC-4
Офіційний сайт http://www.detroitmi.gov/
Детройт (США)
Детройт
Детройт
Детройт (Мічіган)
Детройт
Детройт

Детро́йт (англ. Detroit, [1] від фр. Détroit — протока) — найбільше місто у північному штаті Мічиган, Середнього Заходу США та центр округу Вейн. Розташований в південно-східній частині штату на річці Детройт, яка межує із Великими Озерами й по якій проходить кордон між США і Канадою.

Детройт відомий, як світовий центр автомобілебудування[2] й асоціюється в американській поп-культурі, як «Мотор сіті» та «Мо-таун».[3][4] Інші прізвиська міста виникли в 20-му столітті: «Місто чемпіонів» за успіхи його мешканців в індивідуальному й груповому спорті, «Арсенал демократії» (під час Другої світової війни),[5] а також «Зе Ді», «Ді-таун», «Хокі-таун» (торгова марка, якою володіє міський хокейний клуб НХЛ «Детройт Ред Вінгс»), «Рок-сіті» (на честь пісні «Детройт рок сіті» группи «Kiss»), та «Зе 3-1-3» (телефонний код місцевості).[6]

У 2010 р. в межах міста жили 713 тис. 777 чол. і воно перебувало на 18-му місці за чисельністю населення серед міст США.[7][8] Найбільше людей жило в Детройті у 1950 р., коли місто вважалося № 5 в країні за кількістю населення. Проте з тих часів багато хто перебрався жити до околиць. У першу декаду 21-го століття населення міста зменшилося на 25%.[8] Серед провідних американських міст лише Новий Орлеан продемонстрував в цей період істотніше зменшення кількості населення, ніж Детройт.[8]

Коли говорять «Детройт», то часто мають на увазі і його околиці, т.зв. простір «Детройт метро» з населенням 4 млн. 296 тис. 250 чол. (2009),[9]. Ці околиці перебувають на 11 місці за кількістю населення серед міських околиць США.[10] Якщо брати до уваги також і сусідній район Канади Віндзор (через річку), то в регіоні довкола Детройта загалом проживають майже 5 млн. 700 тис. чоловік.[11]

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Наприкінці 17-го століття, пропливаючи річкою Детройт на кораблі «Ле Гріффон», католицький священик з Франції Луїс Геннепін записав у нотатник, що північний берег річки є ідеальним місцем для поселення. Там у 1701 р. французький офіцер Антуан де Ламот Де-Каділлак разом із 51 канадцями французького походження заснував поселення, яке назвав «Форт Пончартрейн дю Детройт» (франц. Fort Ponchartrain du Détroit) на честь міністра військово-морських сил Франції часів короля Луї XIV. По тому Франція виділила безкоштовні землі, щоб привабити сім'ї в Детройт, який у 1765 р. зріс до 800 чол. і став найбільшим містом на дорозі від Монреалю до Нового Орлеану.[12] Торгівля хутром була найголовнішою бізнес-активністю в цьому регіоні. Нинішній прапор міста відображає цю французьку спадщину.

Парафія церкви св. Анни в Детройті, заснована в 1701 р., є другою найстарішою римсько-католицькою парафією в США. Нинішня будівля церкви зведена у 1887.[13]

Франсуа Марі Пікот (франц. François Marie Picoté, sieur de Belestre) з Монреалю (1719—1793) був останнім французьким військовим командувачем Детройтського форту (1758—1760) і здав його британцям 29 листопада 1760 р. під час Французької та індіанської війни (1760). Британці скоротили його назву до Детройта. У 1763 р. деякі племена індіанців під проводом Понтіака, лідера племені Оттава, підняли повстання, відоме в історії як Повстання Понтіака, й штурмом узяли Детройт. Частково через це британці видали королівську прокламацію 1763 р., за якою поселення «білих людей» на індіанських територіях обмежувалися. У 1796 р. Детройт став частиною Сполучених Штатів внаслідок набуття чинності американо-британським Договором Джей (англ. Jay Treaty, The British Treaty, the Treaty of London of 1794).

XIX століття[ред.ред. код]

У 1805 р. в форті сталася велика пожежа, що знищила більшість його населення. Врятувалися лише ті, хто встиг втекти на берег чи сховатися в камінних печах та димарях.[14]

Із 1805 по 1847 р. форт Детройт був столицею території Мічигану. Оскільки він продовжував рости, юридичний начальник території Августус Вудвард розробив перший план розвитку міста. Під час війни 1812 р. британці знову захопили форт, але наступного року американці відбили його, й у 1815 р. Детройт офіційно став американським містом.

Монумент в Кампус Мартіус парку солдатам і морякам Мічигану, які загинули в Громадянській війні

Доступ Детройта до канадського кордону був стратегічною перевагою напередодні Громадянської війни в США разом із підземною залізницею.[15] Тоді в місті жив лейтенант Улісс Сімпсон Грант, який згодом став 18-тим Президентом США. Його будинок зберігся. Переважно через цей місцевий сентимент багато детройтців погодилися піти добровольцями на Громадянську війну, включно з 24-м мічиганським піхотним полком (частиною легендарної «Залізної бригади»), який відважно вистояв у битві під Геттісбургом 1863 р., втративши 82% бійців. Авраам Лінкольн заявив тоді в знаменитій Геттісбурзькій промові: «Дякую, Господи, за Мічиган!» Коли Лінкольн помер, Джордж Армстронг Кастер, який очолював Мічиганську бригаду «росомах», виголосив на його честь панегірик перед тисячами мічиганців в міському парку Кампус Мартіус.[16]

Наприкінці 19-го — на початку 20-го століть, в період «Золотої лихоманки» в місті було споруджено багато вілл і будинків. Детройт навіть називали «Парижем Заходу» за його архітектуру та бульвар Вашингтона, що був електрифікований Томасом Едісоном.[13] Завдяки стратегічному розташуванню посеред Великих Озер Детройт став транспортною перевалочною базою. Починаючи з 1830 р. місто упевнено розвивалося, збільшуючи перевезення, суднобудування та промислове виробництво.

Завод Форда на Пікетт-Авеню (1904)

Але все змінилося у 1896 р., коли Генрі Форд, котрий конструював і виробляв кінні карети, вирішив орендувати приміщення на Мак-Авеню для виробництва свого першого автомобіля. У 1903 р. він заснував в Детрйоті власну компанію «Форд Мотор». Він та інші піонери автомобілебудування, такі як Вільям Дюрант, брати Додж, Пакард та Волтер Крайслер перетворили Детройт на світову автостолицю, куди підтягнулися й виробники вантажівок, такі як Рапід та Грабовський (пізніше «Дженерал Моторс»).

Із введенням в США «сухого закону» в регіоні активно діяли контрабандисти алкоголю з Канади, які називали себе Пурпурова банда.[17]

XX століття[ред.ред. код]

Напруження в міжрасових взаєминах вихлюпнулося на поверхню в 1920-х на суді над чорношкірим доктором Ошіан Світ, звинуваченим у вбивстві білої людини внаслідок пострілу зі свого будинку у відповідь на пікет із вимогами до нього забратися геть із передмістя, де живуть переважно білі.[18]

Невдоволення робітників автопромисловості умовами праці й низькими зарплатами вибухнуло в 1930-х, коли «Об'єднана профспілка автобудівників» розпочала протистояння з автовиробниками. На цій хвилі прославилися такі профспілкові лідери, як Джиммі Гоффа та Волтер Ройтер. У 1940-х в місті з'явилася перша у світі міська автострада («хайвей») M-8, яка нині називається Девісон[19], а військового-індустріальний бум під час Другої світової війни призвів до того, що Детройт стали називати «Арсеналом демократії».[20]

Інтенсивний розвиток індустрії в першій половині 20-го століття привабив в місто десятки тисяч американців, частково з півдня США, що дозволило йому увійти в першу четвірку найнаселеніших міст країни. В ті ж часи місто наповнили й тисячі іммігрантів з Європи. Таким чином зростали й соціальні протиріччя. Політика «сліпоти до кольору шкіри», яку намагалися сповідувати автовиробники, вилилася в зростання расової напруги, яка вибухнула у 1943 р. в расовому заворушенні.[21]

Початок занепаду[ред.ред. код]

Покинутий завод Packard.
Один з десятків тисяч покинутих будинків в Детройті.

Економічна консолідація в 1950-х, особливо в автомобілебудуванні, посилила конкуренцію за робочі місця. У 50-ті роки в місті була побудована розгалужена система автострад («хайвеїв»), у 60-ті їх об'єднали транспортні розв'язки.

Відтік населення передмістя почався ще в 1950-ті. Все більше і більше кваліфікованих робітників, інженерів, представників середнього класу продавали своє житло в місті і їхали в передмістя. Вартість нерухомості почала стрімко падати. Оскільки найбільш платоспроможне населення роз'їжджається, в місті почалися фінансові проблеми. Робочі місця скоротилися, власники магазинів, банкіри, лікарі почали переїжджати туди, де є платоспроможний попит.

У місті залишилися ті, хто не міг собі такого дозволити - безробітні, які живуть на допомогу, або низькооплачувані робітники, в основному афроамериканське населення. Околиці Детройта також стрімко наповнювалися афроамериканцями.. Серед чорношкірих через бідність і безробіття процвітала злочинність, так що Детройт швидко придбав погану славу як одного з найбільш «чорних» і небезпечних міст США. У цей час у США скасували расову сегрегацію, в результаті чорношкірі стали частіше стикатися з білими, і це призвело до міжрасового конфлікту. Кульмінація відбулася у 1967 році, коли в липні конфронтація між білими і афроамериканцями вилилися в одні з найжорстокіших в історії США заворушень, що тривали протягом п'яти днів і відомих як заворушення на 12-й вулиці.

У 1973 році вибухнула нафтова криза. Вона привела до банкрутства багатьох американських автомобілебудівників, автомобілі яких, були ненажерливі і дорогі, і не могли більше конкурувати з економічними європейськими та японськими машинами. Заводи один за іншим почали закриватися, люди втрачали роботу і їхали з Детройту. Населення Детройта в його адміністративних кордонах скоротилося в 2,5 рази: з 1,8 мільйона на початку 1950-х до 700 тисяч у 2012 р. Треба відзначити, втім, що ці цифри включають і людей, що переїхали в робочі передмістя, де житло дешевше і становище безпечніше.

У результаті відтоку населення цілі райони міста опинилися залишеними жителями. Хмарочоси, заводи, житлові квартали стоять покинуті і руйнуються від часу і вандалізму. У Детройті можна побачити вулиці, на одній стороні яких яскраво палають вітрини дорогих магазинів, а на іншій стоять будівлі з розбитими шибками, зі стін яких проростають дерева.

Офісні будинки в історичному районі Рендольф стріт, що виник у 1840-з роках

Бензинова криза 1973 р., енергетична криза 1979 р. та початок імпорту компактних автомобілів з-за кордону вдарили по детройтському автомобілебудуванню. Крім цього нелегальне розповсюдження таких наркотиків, як героїн та кокаїн спричинило виникнення в Детройті молодіжних банд Бутча Джонса (Young Boys Inc.), Мазераті Ріка та Братів Чемберз. На цьому тлі міська влада мріяла про бізнесовий ренесанс, і його уособленням наприкінці 1970-х стала побудова «Ренесанс Центру» — комплексу ділових хмарочосів («місто в місті»). Поява ділового району сповільнила й поступово ліквідувала до кінця 1990-х негативну тенденцію втечі бізнесу. А до цього, упродовж довгих трьох десятків років неадекватна міська політика і розгул криміналітету спустошила цілі міські квартали, як, приміром, Елмхурст. Лише у 1980-х порожні будівлі почали зносити, розчищаючи простір для новобудов.

Ренесанс центр на міжнародному узбережжі Детройту

У 1980 р. Детройт став місцем проведення Національної конвенції Республіканської партії, на якій у Президенти США було успішно висунуто Рональда Рейгана.

У 90-х роках місто почало відроджуватися, починаючи з центру (даунтауну), середнього центру (мідлтауну) та новобудов. В 1993 р. на силуеті міста з'явився «Ван Детройт Центр», затим відкрилися три казино. В центрі були побудовані нові стадіони для місцевих команд: бейсбольної «Детройт Тайґерс» та футбольної «Детройт Лайонс» у 2000 і 2002 рр. відповідно. Знову після 20 років запустіння відкрили двері історичні готелі «Бук Каділлак» та «Форт Шелбі».

XXI століття[ред.ред. код]

У 2005 р. в Детройті пройшли змагання MLB All-Star Game, у 2006 р. місто приймало знакову в америк. культурі щорічну спортивну подію — фінальну гру з бейсболу «Супербол» (англ. Super Bowl XL) та World Series, у 2007 р. — WrestleMania 23, у квітні 2009 р. — NCAA Final Four, що сприяло розвиткові міської інфраструктури.

Головні реконструкції зосереджені на міжнародній набережній Детройту за прикладом сусіднього (через річку) міста Віндзор, Канада. У 2001 р. завершилася перша черга реконструкції (починаючи з «Арени Джо Луїса» та «Гарт Плаза»), що було приурочене до 300-ї річниці міста. В наступні роки на набережній з'явилися фонтани, мальовничі парки та сучасні житлові й офісні квартали. У 2011 р. вздовж набережної відкрили судноплавний маршрут, що з'єднав «Ренесанс Центр» і «Гарт Плаза». Реконструкція має на меті, зокрема, привабити в місто побільше туристів.[22]

Географія[ред.ред. код]

Топографія[ред.ред. код]

Кольоровий супутниковий знімок району «Детройт Метро», включно з м. Відзор через річку. Зроблений супутником «Landsat 7» НАСА.

Згідно з даними Американського бюро перепису, площа Детройту становить 370 км², з яких 359 км² — ґрунт та 11 — вода.

Найбільша височина розташована на північному заході міста в околицях університетського містечка, на захід від Палмер Парку — 200 м над рівнем моря. Найнижча відмітка розташована на річковому узбережжі — 176 м над рівнем моря. Детройт цілковито оточує своїми межами такі менші міста, як Гемтремк та Хайленд-Парк. На північному кордоні Детройту розташоване місто Гросс Пойнт (англ. Grosse Pointe), що складається з кількох частин.

Вигляд міста з боку Бель Айл Парк

Детройтський річковий міжнародний заповідник дикої природи — єдина міжнародна резервація дикої природи в Північній Америці, яка розташована прямо в серці регіону «Детройт Метро». Заповідник включає острови, прибережні водно-болотні угіддя, болота, мілини протяжністю 77 км вздовж річки Детройт та західного узбережжя озера Ері.

Детройт має в собі три системи автодоріг: оригінальні французькі кільцеві авеню за прикладом м. Вашингтон, північно-південні автошляхи (англ. Mile Road System) та північно-західну автосистему (англ. Northwest Ordinance).

В Детройті є 4 пункти перетину американо-канадського кордону: міст Амбассадор (англ. Ambassador Bridge), автомобільний тунель «Детройт-Віндзор», залізничний тунель «Мічиган Сентрал» (англ. Michigan Central Railway Tunnel) та вантажна поромна переправа (англ. Detroit–Windsor Truck Ferry).

Біля острова Цуг, в південно-західній частині Детройту на 610 гектарах розташована соляна копальня (кар'єр), яка йде вглиб землі на 350 метрів. Всередині копальні протяжність автодоріг дорівнює 160 км.[23][24]

Клімат[ред.ред. код]

В Детройті та решті південно-східного Мічигану панує вологий континентальний клімат, на який впливають Великі Озера. Зими тут холодні з помірними снігопадами та падіннями нічних температур нижче —17,8 °C приблизно 6 разів за сезон. Літо від теплого до спекотного з максимумами понад 32.2 °C впродовж 15 днів за сезон. [25] Кількість снігових опадів, які зазвичай йдуть з грудня по лютий, в середньому становить 110 см за сезон. Середні температури повітря в січні −4.2 °C, в липні 23.1 °C. Рекордно високу температуру 40.6 °C було зафіксовано 24 липня 1934 р., рекордно низьку −29.4 °C — 21 січня 1984 р. [26]

Міський ландшафт[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Каділлак Плейс (1923) зліва разом із будинком Фішера (1928) — в списку національних історичних пам'яток США

Дивлячись на панораму набережної Детройту, можна побачити різноманітні архітектурні стилі. Постмодерністські шпилі «Ван Детройт Центру» (1993) були спроектовані відповідно до міських хмарочосів стилю арт-деко. Разом із «Ренесанс Центром» вони утворюють помітний та пізнаваний ландшафт. Прикладами арт-декор є будинки Гардіан та Пенобскот в центрі, а також будинок Фішера та «Каділлак Плейс» в районі Нового центру поблизу Університету Уейн. Серед споруд, відомих всій Америці, «Театр Фокс» та Детройтська опера.[27][28]

Тоді як центральні райони Детройту містять висотні споруди, більшість навколишніх районів забудовані низькими будівлями та невисокими приватними будинками. Поза міськими межами доволі високі приватні споруди можна знайти на сході набережної в напрямку м. Гросс Пойнт та в університетському районі Палмер Парк на захід від м. Вудвард. Університетський Палмер Парк розташований біля Університету Детройт Мерсі та коледжу Мерігроув, що є серцевиною історичних поселень Палмер Вудз та Шервуд Форест.

До Національного реєстру історичних місць США входять кілька районів та околиць Детройту, які будувалися перед Другою світовою війною й відображають архітектурний стиль того часу. Наприклад цегельні будинки з дерев'яними фіранками в робочих кварталах, дещо більші такі ж цегляні будинки в кварталах середнього класу та багато прикрашені вілли вищого класу в таких околицях, як Браш Парк, Вудбрідж, Індіан Віллідж, Палмер Вузд, Бостон-Едісон тощо.

Римсько-католицька церква Св. Йосифа (1873) — яскравий приклад церковної архітектури в Детройті

Старіші околиці розташовані вздовж Вудварда та на сході Джефферсон-Авеню, тоді як райони забудови 1950-х розташовані далі на захід й ближче до Восьмої Майл Роуд. Серед старих околиць виділяються історичні райони Вест Канфілд та Браш Парк, які пережили мультимільйонні реконструкції та побудову нових будинків і кондомініумів.[29][30]

Вид на фінансовий район Детройту з боку Міжнародної набережної

Багато будинків Детройту занесені до Національного реєстру історичних місць США, місто має найбільшу в країні колекцію збережених будівель кінця 19-го — початку 20-го століття. Тут є низка архітектурно виразних церков та кафедральних соборів, таких як римсько-католицькі церкви Св. Йосифа, Св. Анни та Св. Анни Детройтської.

Місто уважно ставиться до урбаністичного дизайну, збереження історичної спадщини та архітектури.[31] Низка проектів реконструкції центру — серед яких відновлення парку Кампус Мартіус — преображують його. Парк Гранд Сьокус межує з театральним районом та полем Форда (Ford Field), де тренується команда «Детройт Лайонс», та парком Комеріка, де тренуються «Детройт Тайгерс». Серед інших проектів — знесення «Аудиторіуму Форда» (Ford Auditorium) на Джефферсон Стріт.

Українці в Детройті[ред.ред. код]

Померли[ред.ред. код]

Культура і стиль життя[ред.ред. код]

Центр Детройту розвивається за рахунок припливу молодих професіоналів та рітейлу.[32][32][33] Там побудована низка престижних багатоквартирних будинків. Люксові кондомініуми планується збудувати й на східному березі річки. Молодь приваблює бажання бути поближче до міського ландшафту й мати житло прямо за містом посеред вілл Гросс Пойнту.[34] Молодь приваблює в місто не лише краєвиди озера й нічне життя, а і його близькість до канадського Віндзора, де вживати алкоголь дозволено починаючи з 19 років, а не з 21, як усюди в США.[35]

Дозвілля та мистецтво[ред.ред. код]

Вогні театру «Фокс» в центрі міста

З кінця 1940-х жива музика була найголовнішою рисою нічного життя Детройту, через що його називали «Мо-таун». Місто й околиці мають знамениті на всю Америку музичні театри та фестивалі. Великі концерти проходять в музичному театрі «Енерджі» та палаці «Обурн Гіллс». Театральний район Детройту є другим за величиною в США, де ставлять бродвейські вистави.[36][37] Серед головних театрів — театр «Фокс», «Мюзик-холл», театр «Джем», театр «Масонський храм», Детройтська опера, Театр Фішера, «Філлмор Детройт», Холл Св. Ендрю, театр «Маджестік», та Оркестровий холл, де розташовується Детройтський симфонічний оркестр. Театральна організація Недерландерів (Nederlander Organization), яка є найбільшим продюсером бродвейських вистав у Нью-Йорку, оригінально походить з Детройту — першим придбанням родини Недерландерів у 1922 р. став будинок Детройтської опери.[38]

В Детройті працює кіностудія «Мотаун» (Motown Motion Picture Studios), що займає площу 49 км² в місті та околицях базуючись головним чином на ділових просторах автоконцерну «Понтіак».[39]

Детройт має багату музичну спадщину і зробив вагомий внесок в розвиток численних музичних жанрів. Детройт є визнаним містом, де народилася техно-музика. Виконавці Емінем та Blue Stahli також родом звідси. Важливі музичні події міста включають в себе Детройтський міжнародний джазовий фестиваль, Детройтський фестиваль електронної музики, Музичну конференцію «Мотор Сіті» (MC2), Музичну конференцію «Урбан Оргенік», «Концерт кольорів» та літній хіп-хоп фестиваль «Джемз».

Економіка[ред.ред. код]

У Детройті розташовані штаб-квартира General Motors, Ford Motor Company (у сусідньому Дірборні) одна з двох штаб-квартир Chrysler в Оберн-Гіллс.

18 липня 2013 року влада міста подала до федерального суду заяву про визнання міста банкрутом через 15-мільярдний борг міського бюджету.

3 грудня 2013 року американський суд визнав Детройт банкрутом. На момент банкрутства загальна сума боргу становила 18 млрд. доларів США при більше ніж 100 тис кредиторів[40].

Транспорт[ред.ред. код]

Головними «повітряними воротами» міста є Міжнародний аеропорт Детройт Метрополітен Уейн. Другим за значенням є муніципальний аеропорт імені Колмана Янга.

Спорт[ред.ред. код]

Детройт є одним з декількох міст США, в якому є команди чотирьох головних спортивних ліг Північної Америки (НХЛ, НБА, НФЛ, МЛБ).

Клуб Ліга Стадіон Заснований Перемоги
Детройт Лайонс Національна футбольна ліга
(Американський футбол)
Форд Філд 1930 4 (НФЛ), 0 (Супер Боул)
Детройт Пістонс Національна баскетбольна асоціація
(Баскетбол)
Палас-оф-Аубурн-Гіллс 1941 2 (НБЛ), 3 (НБА)
Детройт Ред Вінгс Національна хокейна ліга
(Хоккей)
Джо-Луїс-арена 1926 10
Детройт Шок WNBA
(Баскетбол)
Палас-оф-Аубурн-Гіллс 1998 2
Детройт Тайґерс Головна бейсбольна ліга
(Бейсбол)
Комерика Парк 1894 4

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Detroit – Definition and More from the Free Merriam-Webster Dictionary». Merriam-webster.com. 2007-04-25. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-07-01. 
  2. Lawrence, Peter (2009).Interview with Michigan's Governor, Corporate Design Foundation. Retrieved on May 1, 2009.
  3. «Michigan Cities». Encyclopedia Britannica Online. Процитовано 2007-04-08. «[Detroit] is the automobile capital of the world» 
  4. «SAE World Congress convenes in Detroit». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2007-04-12. 
  5. Davis, Michael W. R. (2007). Detroit's Wartime Industry: Arsenal of Democracy (Images of America). Arcadia Publishing. ISBN 0-7385-5164-3. 
  6. Commemorated in the 2002 movie 8 Mile.
  7. «Annual Estimates of the Resident Population for Incorporated Places over 100,000, Ranked by July 1, 2009 Population: April 1, 2000 to July 1, 2009». U.S. Census Bureau. Процитовано 2009-07-01. 
  8. а б в Wisely, John; Spangler, Todd (March 24, 2011). «Motor City population declines 25%». USA Today. Процитовано June 20, 2011. 
  9. «Annual Estimates of the Population of Metropolitan and Micropolitan Statistical Areas: April 1, 2000 to July 1, 2009». U.S. Census Bureau. Процитовано 2010-07-18. 
  10. «Annual Estimates of the Population of Combined Statistical Areas: April 1, 2000 to July 1, 2009». U.S. Census Bureau. Процитовано 2010-07-18. 
  11. World Agglomerations Retrieved on May 5, 2009.
  12. French Ontario in the 17th and 18th Centuries – Detroit. Archives of Ontario July 14, 2008. Retrieved July 23, 2008.
  13. а б Woodford, Arthur M. (2001). This is Detroit: 1701—2001. Wayne State University Press
  14. Ste. Anne of Detroit St. Anne Church. Retrieved on April 29, 2006.
  15. Blockson, Charles and Chase, Henry (April 2005). Detroit – Follow the North Star, The Guiding Light of the Underground Railroad. «American Visions.»
  16. Rosentreter, Roger (July/August 1998). «Come on you Wolverines, Michigan at Gettysburg.» Michigan History magazine.
  17. Nolan, Jenny (June 15, 1999).How Prohibition made Detroit a bootlegger's dream town. Michigan History, The Detroit News. Retrieved on November 23, 2007.
  18. Zacharias, Patricia (February 12, 2001). 'I have to die a man or live a coward' – the saga of Dr. Ossian Sweet. Michigan History, The Detroit News. Retrieved on November 23, 2007.
  19. Michigan Highways. michiganhighways.org Retrieved on April 30, 2006.
  20. Nolan, Jenny (January 28, 1997).Willow Run and the Arsenal of Democracy. Michigan History, The Detroit News. Retrieved on November 23, 2007.
  21. Baulch, Vivian M. and Patricia Zacharias (February 11, 1999). 1943 Detroit race riots. Michigan History, The Detroit News Retrieved on November 23, 2007.
  22. Bailey, Ruby L.(August 22, 2007). The D is a draw: Most suburbanites are repeat visitors.Detroit Free Press. New Detroit Free Press-Local 4 poll conducted by Selzer and Co., finds, «nearly two-thirds of residents of suburban Wayne, Oakland, and Macomb counties say they at least occasionally dine, attend cultural events or take in professional games in Detroit.»
  23. Zacharias, Patricia (January 23, 2000). The ghostly salt city beneath Detroit. Michigan History, The Detroit News. Retrieved on November 23, 2007.
  24. «The Detroit Salt Company --Explore the City under the City.» (online). Процитовано 2009-05-05. 
  25. «Climate normals» (PDF). National Oceanic and Atmospheric Administration. 2004. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-02-18. 
  26. «NWS Detroit/Pontiac – Southeast Michigan Climate Information». National Weather Service. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-28. 
  27. Hill, Eric J. and John Gallagher (2002). AIA Detroit: The American Institute of Architects Guide to Detroit Architecture. Wayne State University Press. 
  28. Sharoff, Robert (2005). American City: Detroit Architecture. Wayne State University Press. ISBN 0-8143-3270-6. 
  29. The world is coming, see the change. City of Detroit Partnership. Retrieved on November 24, 2007.
  30. Pfeffer, Jaime (September 12, 2006).Falling for Brush Park.Model D Media. Retrieved on April 21, 2009.
  31. Cityscape Detroit.www.cityscapedetroit.org Retrieved on April 8, 2007.
  32. а б Harrison, Sheena (June 25, 2007). DEGA enlists help to spur Detroit retail. Crain's Detroit Business. Retrieved on November 28, 2007. «New downtown residents are largely young professionals according to Social Compact.»
  33. Halaas, Jaime (December 20, 2005).Inside Detroit Lofts. Model D Media. Retrieved on November 28, 2007.
  34. «Waterfront Living: River rebirth draws residents downtown – Detroit News and Information – Crain's Detroit Business». Crainsdetroit.com. 2007-07-02. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-07-01. 
  35. La Canfora, Jason (February 4, 2006). «Detroit's Big Party Next Door. In Windsor, Temptation Waits for Players, Fans». The Washington Post. Процитовано May 5, 2009. 
  36. Firsts and facts Detroit Tourism Economic Development Council. Retrieved on July 24, 2008.
  37. Arts & Culture Detroit Economic Growth Corporation. Retrieved on July 24, 2008. «Detroit is home to the second largest theatre district in the United States.»
  38. Gavrilovich, Peter and Bill McGraw (2006). The Detroit Almanac, 2nd edition. Detroit Free Press. ISBN 978-0-937247-48-8. 
  39. Gallaher, John and Kathleen Gray and Chris Christoff — (February 3, 2009). Pontiac film studio to bring jobs. Detroit Free Press.
  40. Детройт став найбільшим містом-банкрутом США

Посилання[ред.ред. код]