Джованні Баттіста Вентурі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Баттіста Вентурі
італ. Giovanni Battista Venturi
Giovanni Battista Venturi.jpg
Народився 11 вересня 1746(1746-09-11)
Бібб'яно
Помер 10 вересня 1822(1822-09-10) (75 років)
Реджо-нель-Емілія
Громадянство Італія Італія
Галузь наукових інтересів фізика, гідравліка
Заклад Університет Модени
Вчене звання професор геометрії та філософії, професор фізики
Відомий завдяки: ефект Вентурі, труба Вентурі, сопло Вентурі

Джова́нні Батті́ста Венту́рі (італ. Giovanni Battista Venturi) (11 вересня 1746 — 10 вересня 1822) — італійський вчений, відомий роботами в області гідравліки[1], теорії світла і оптики. Його ім'ям названо відкритий ним ефект зниження тиску газу або рідини зі збільшенням швидкості їх руху, а також труба Вентурі.

Народився в Бібб'яно, сучасник Леонарда Ейлера та Даніеля Бернуллі, учень Ладзаро Спалланціані (італ. Lazzaro Spallanzani).

У 1769 році був висвячений у сан священика і в тому ж році призначений на посаду вчителя логіки в семінарію Реджо-Емілії. У 1774 році став професором геометрії та філософії університету Модени, ще через два роки — професором фізики.

Найвідомішими роботами Дж. Вентурі є роботи в області гідравліки. У 1797 році опублікував французькою мовою дослідження про витікання води через короткі циліндричні і розбіжні насадки (насадки Вентурі). У 1887 американським ученим К. Гершелем був запропонований водомір, названий ім'ям Вентурі. Відома трубка Вентурі, що використовується для вимірювання швидкості в повітряному і водяному потоці і для створення вакууму в авіаційних гіроскопах. Вентурі займався також теорією кольору і деякими питаннями оптики. У 1798 році написав доповідь про впровадження десяткової системи мір і ваг в Італії.

Вентурі був першим, хто привернув увагу до особистості Леонардо да Вінчі[2] як вченого, зібрав і опублікував безліч робіт і записів Галілея.

Помер в Реджо-Емілії в 1822 році.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Giovanni Battista Venturi. Recherches experimentales sur le principe de communication laterale dans les fluides (Paris: Houel et Ducros, 1797).(фр.)
  2. Essai sur les ouvrages physico-mathématiques de Léonard de Vinci, avec des fragments tirés de ses manuscrits. DuPrat, 1797 — 56 стор. (фр.)

Джерела[ред.ред. код]

Дивись також[ред.ред. код]