Гідравліка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Table of Hydraulics and Hydrostatics, from the 1728 Cyclopaedia.

Гідравліка (грец. hydraulikys — водяний, від hydor — вода і aulos — трубка), (рос.гидравлика, англ. hydraulics, нім. Hydraulik f) — наука, яка вивчає закони рівноваги і руху рідин, а також способи застосування цих законів для розв'язання конкретних технічних завдань.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Під рідиною у Г. розуміють крапельні рідини, що їх вважають нестисливими, а також гази, якщо швидкість їхнього руху значно менша швидкості звуку. Г. вивчає рух рідини, оточеної та спрямованої твердими стінками, наприклад, трубами (т.зв. внутрішня задача).

Виділяють прикладну або технічну гідромеханіку.

Закони гідравліки широко використовуються під час вирішення практичних завдань у багатьох галузях техніки:

Гідравлика складається з двох основних частин:

Історія науки[ред.ред. код]

Походження цієї науки досить давнє. Явища, які стосуються гідравлики, цікавили людину ще в давні часи. Багато практичних питань пов’язаних із зрошенням, водопостачанням та використанням водної енергії для примітивних двигунів, успішно вирішувались ще в давнину. Проте мистецтво зведення гідротехнічних споруд тоді ґрунтувалось в основному на суто практичному досвіді будівельників.

Першим законом гідравлики, який установлює кількісний зв’язок між окремими елементами явищ, вважають загальновідомий закон Архімеда, установлений за 250 років до н.е.

Великий внесок у розвиток гідравлики зробили вчені XVI та XVII ст.

Нідерландський учений Сімон Стевін встановив правила визначення тиску рідини на стінку і дно посудини.

Італійський фізик і математик Еванджеліста Торрічеллі, учень Галілео Галілея, відкрив закон витікання рідини з посудини і запропонував формулу, що наближено визначала швидкість витікання рідини з малого отвору в посудині під дією сили тяжіння.

Французький математик і фізик Блез Паскаль установив закон, який і досі називається законом Паскаля і широко використовується у гідротехніці.

Засновником гідравлики, як науки вважається Даниїл Бернуллі.

У XVIII ст. почала розвиватися теоритична гідродинаміка, яка ґрунтувалася на диференціальних рівняннях руху ідеальної рідини Ейлера.

Російський вчений М.Є.Жуковський — основоположник сучасної аеромеханіки, створив теорію гідравлічного удару у водопровідних трубах.

Гідравліка підземна[ред.ред. код]

ГІДРАВЛІКА ПІДЗЕМНА,(рос.подземная гидравлика; англ. underground hydraulics, нім. unterirdische Hydraulik, Geohydrodynamik f) – наука про рух рідин, газів та їх сумішей у пористих і тріщинуватих середовищах (ґрунтах та гірських породах); розділ гідродинаміки. Предмет вивчення Г.п. – рух природних рідин і газів, що знаходяться в пластах, під дією природних сил і техногенних факторів. Г.п. вивчає: рух ґрунтових вод, підземних вод при розробці родовищ корисних копалин; витіснення нафти водою або газом, що виділяється з нафти, при розробці нафтових родовищ; рух газу в газових та вугільних пластах; процеси переміщення (міграції) природних флюїдів, що ведуть до утворення родовищ нафти і газу, а також руд, які кристалізуються із водних розчинів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]