Диллінджер мертвий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Диллінджер мертвий
Dillinger è morto
Диллінджер мертвий
Жанр Драма
Притча
Арт-хаус
Режисер Марко Феррері
Продюсер Евер Гаґґіаґ
Альфред Лєві
Сценарист Марко Феррері
Серджіо Баціні
У головних
ролях
Мішель Пікколі
Аніта Палленберґ
Джино Лаваджетто
Оператор Маріо Вульпіані
Композитор Тео Узуеллі
Монтаж Мірелла Мерчіо
Кінокомпанія Pegaso Cinematografica
Ital-Noleggio Cinematografico
Тривалість  95 хв.
Мова  італійська
Країна  Італія Італія
Рік  1969
Дата виходу  23 січня 1969
IMDb ID 0062893
Попередній  «Сім'я людське»
Наступний  «Аудієнція»
http://www.criterion.com/films/21641

«Диллінджер мертвий» (італ. Dillinger è morto) — драматичний фільм італійського режисера, сценариста, письменника та актора Марко Феррері, знятий у 1969 році.

Світова прем'єра стрічки відбулася 23 січня 1969 року в Італії[1].

Сюжет[ред.ред. код]

Головний герой фільму — інженер-хімік Ґлаучо. Він повертається з роботи додому і застає дружинув ліжку; в неї болить голова. На кухні його чекає вже холодна вечеря. Незадоволений Ґлаучо вирішує сам приготувати собі їжу. У процесі пошуку інгредієнтів для майбутньої страви він знаходить старий револьвер, загорнутий у газету середини 30-х років 20 сторіччя із заголовком «Диллінджер мертвий» і статтею про загибель одіозного американського гангстера. Ґлаучо чистить револьвер і покриває його фарбою, забарвлюючи зброю в червону барву в білий горошок. Потім він їсть приготовану вечерю, дивиться телевізор і грається зі зброєю, зображуючи самогубство. На світанку він знаходить новій іграшці інше застосування[2].

У ролях[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Загалом стрічка отримала 2 нагороди[3][4], зокрема:

  • Венеційський кінофестиваль (1970)
    • Найкращий оригінальний сценарій (Марко Феррері та Серджіо Баціні)
  • Італійський національний синдикат кіножурналістів (1970)
    • «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сценарій (Марко Феррері та Серджіо Баціні)

Номінації[ред.ред. код]

Загалом стрічка отримала 1 номінацію[5], зокрема:

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Це перший з шести фільмів, над яким Феррері та Пікколі працювали разом
  • Окрім сценарію, Марко Феррері дав Мішелю Пікколі лише кілька простих інструкцій і дозволив акторові імпровізувати під час роботи над фільмом
  • Кінострічку було відзнято на квартирі італійського поп-художника Маріо Шифано, тож декотрі з робіт митця можна розгледіти на задньому плані

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]