Дудченко Олександр Олександрович
| Олександр Дудченко | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 березня 1988 Бориспіль, Київська область | |
| Смерть |
19 липня 2014 (26 років) Маринівка, Шахтарський район | |
| Поховання | Бориспіль | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олекса́ндр Олекса́ндрович Ду́дченко (23 березня 1988, Бориспіль, Київська область — 19 липня 2014, Маринівка, Шахтарський район, Донецька область) — український військовик, старший солдат 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Лицар ордену «За мужність».
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Дудченко народився 23 березня 1988 року в місті Бориспіль. Закінчив НВК «Гімназія «Перспектива» у Борисполі. Відслужив строкову службу, повернувся до Борисполя, працював. Учасник «Євромайдану». Пішов на фронт добровольцем.
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
Зник безвісти 19 липня 2014 року поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район), де БМП потрапила у засідку. Рятуючись від обстрілу, четверо хлопців зіскочили з БМП, двох з них знайшли пораненими, про Олександра Дудченка та Олександра Дзеха нічого не відомо. Російські терористи в соцмережах повідомляли про обстріл БМП 72-ї ОМБр і заявили, що одного українського військовослужбовця вбили й одного взяли у полон. Станом на вересень 2014 була інформація, що Дудченко перебуває у полоні. Поховання виявлене на території, що контролюється терористами, завдяки діяльності управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ, у квітні 2017 року. Упізнаний за експертизою ДНК.
1 липня 2017 року похований на Алеї Слави Рогозівського цвинтаря міста Бориспіль[1][2][3][4]. Залишилися батьки та сестра[5].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, 11 жовтня 2017 року (посмертно)[6]. Нагороду отримала мати Олександра Дудченка[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розшукується безвісти зниклий військовослужбовець. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Дудченко Олександр Олександрович (пошук). Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Бориспільця, зниклого безвісти у зоні АТО, опізнали за ДНК. Прощання відбудеться 1 липня. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ В суботу, 1 липня, у Борисполі поховали бійця 72-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України Олександра Дудченка
- ↑ Похорон Героя Олександра Олександровича Дудченка. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Указ Президента України. Про відзначення державними нагородами України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Нагородили героя. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Через 3 роки опізнали бійця АТО, який помер у полоні терористів [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Олександр пішов назавжди Героєм [Архівовано 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Дудченко Олександр Олександрович [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 23 березня
- Народились 1988
- Померли 19 липня
- Померли 2014
- Поховані в Борисполі
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Борисполя
- Учасники Євромайдану
- Померли в Шахтарському районі