Бориспіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бориспіль
Coat of Arms Boryspil.svg UKR Бори́спіль flag.jpg
Герб Борисполя Прапор Борисполя
Панорама міста Бориспіль
Панорама міста Бориспіль
Бориспіль на карті України
Бориспіль на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Бориспільська міськрада
Код КОАТУУ 3210500000
Перша згадка 1015
Статус міста з 1956 року
Населення 60 271 (01.03.2014)[1]
Агломерація Київська агломерація
Площа 37,01 км²
Поштові індекси 08300-08307
Телефонний код +380-4595
Координати 50°21′04″ пн. ш. 30°57′03″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 30.95083° сх. д. / 50.35111; 30.95083Координати: 50°21′04″ пн. ш. 30°57′03″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 30.95083° сх. д. / 50.35111; 30.95083
Висота над рівнем моря 124 м
День міста 23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Бориспіль
До обл./респ. центру
 - автошляхами 35 км
До Києва
 - автошляхами 35 км
Міська влада
Адреса вул. Київський шлях, 72
Веб-сторінка Сайт міста Бориспіль
Міський голова Федорчук Анатолій Соловйович

Бори́спіль — місто обласного підпорядкування, розташоване за 35 км на південний схід від Києва. Районний центр з 1923 року, з 1956 року — місто обласного підпорядкування Київської області. Залізнична станція Бориспіль на лінії КиївХарків і автостанція на магістралі цього ж напрямку. Через місто проходить єврошлях E40, з яким збігається М03.

Також неподалік від міста розташований міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Бориспільська міськрада

Історія[ред.ред. код]

Бориспіль — одне з найдавніших поселень Київщини, відоме за літописними матеріалами як Летч, Льто, Олто. Перша літописна згадка про нього відноситься до поч. XI ст. коли в братовбивчій війні (10151019) між синами київського князя Володимира на річці Альті загинув князь Борис, який з 1072 року канонізований як один з перших святих Київської Русі. З іменем Бориса і пов'язана сучасна назва міста. Далі Летч неодноразово згадується в літописах до 1154 р. як укріплене городище, яке стояло на підвищенні між двома рукавами р. Альти. Місцевість була заболочена і лісиста. Летч за часів Київської Русі був не тільки укріпленим пунктом на межі Київського та Переяславського князівства, але й місцем зміни коней та місцем відпочинку для різних посольств, гінців, княжих дружин, князів.

Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Бориспільського району та сам Летч були зруйновані. А з XIII ст. ці землі переходять під владу Великого князівства Литовського.

Пізніше ця територія належала королівському толмачу Солтану Албеєвичу. В 1508 році він продав ці землі Київському Пустинно-Микільському монастирю. Монахи володіли землею до кінця XVI ст. Ймовірніше всього, що в цей час Бориспіль (в окремих джерелах - Баришпіль, Боришпіль) і отримав свою сучасну назву. На монастирських землях в цей період почали селитися втікачі з Правобережжя.

Після 1569 року всі українські землі, які раніше належали литовцям, відійшли до польської корони. За рішенням польського сейму від 1590 року містечко Бориспіль отримав у володіння Войтех Чоновицький, який в документах 1590 року згадується як гетьман запорізьких козаків. В цих документах Бориспіль вперше згадується як містечко.

У 1596 році Бориспіль, який на той час був уже значним поселениям, Сигізмунд III зробив королівською маєтністю. Того ж року було утворено Бориспільське староство. В часи польського панування місту було надано Магдебурзьке право. Відтоді міська ратуша Борисполя користувалася власною печаткою з гербом - зображенням Святого Станіслава (Інститут рукопису НБУ ім. В.Вернадського. - Ф. 1. - Спр. 50683).

В кінці XVI — на початку XVII ст. Україну охоплює ряд козацько-селянських повстань. За придушення повстання під проводом Наливайка (15941596) сейм пожалував Бориспільське староство магнату Станіславу Жолкевському спочатку у ленне володіння, а з 1623 року воно стає власністю родини Жолкевських (залишається ним до 1648 року). Тоді у містечку було 77 господарств і близько 370 мешканців.

Наприкінці XVII ст. Бориспіль став досить великим містечком з двома брамами — Переяславською та Київською, кількома вулицями. Тут жили переважно міщани, які займались ремеслами та промислами. У XVIII столітті Бориспіль перетворився на значний економічний центр. Цьому сприяло те, ще тут проходив шлях Київ-Полтава.

Універсалом від 14 січня 1752 року гетьман Кирило Розумовський передав Бориспіль з навколишніми землями у вічне володіння своїй сестрі та її чоловіку, бунчуковому товаришу Ю.Дарагану. На той час Бориспіль мав офіційний статус сотенного містечка Київського (давніше - Переяславського) полку.

У 1802 році Бориспіль став волосним центром Переяславського повіту Полтавської губернії. У місті діяли три парафіяльні школи, а в 1842 році відкрито початкове народне училище для державних селян. Варто згадати, що у місті на той час перебувала досить велика єврейська громада, існувало єврейське кладовище.

Меморіал жертвам Голодомору 1932–1933 рр., Книшовий меморіально-парковий комплекс

Під час Більшовицько-польської війни 1920 року біля Борисполя відбувся бій між польськими та російськими червоноармійськими частинами.

Того ж 1920 року в Борисполі було встановлено радянську владу. Почали створюватися сільськогосподарські артілі. Того ж року Бориспіль увійшов до складу Київської губернії, а в 1923 році став центром району. На той час у місті існувала велика єврейська громада, існувало єврейське кладовище.

3 1929 року починається колективізація. Це була справжня трагедія для українського селянства. Як і всюди по Україні, в Бориспільському районі вона супроводжувалася масовим розкуркуленням, знищенням найпрацьовитішого і тому найзаможнішого прошарку селянства. Люди в колгоспи йшли неохоче, чинили опір колективізації. Прокотилася хвиля «бабських бунтів». На придушення такого бунту в Борисполі було викликано кінну міліцію з Києва. Але незважаючи на опір населення, колективізація продовжувалася. 3 дрібних артілей утворюються 4 колгоспи: ім. Шевченка, ім. Кірова, «Серп і молот», «Перемога».

Голодомор[ред.ред. код]

Смертність сільського населення Бориспільського району (без м. Борисполя) з 1 січня 1933 р. до 1 січня 1934 року склала 5739 чоловік. Серед померлих за цей період було 266 дітей віком до одного року. Це за звітами. Фактично ж втрати були значно більшими.

Жертвами репресій стали багато жителів району та міста Борисполя. Серед них: Тарабан — нач. райземвідділу, Степанов — голова райвиконкому, Пінчук — бандурист, молодий письменник Жигалко та багато інших.

Друга світова війна[ред.ред. код]

23 вересня 1941 року Бориспіль окупували німецькі війська. На території аеродрому до жовтня 1942 року функціонував табір для військовополонених. У лютому 1943 році в придніпровських лісах біля Сошникова розпочав свою діяльність партизанський загін ім. Щорса. Звільнення Бориспільського району почалося у вересні 1943 року, в цей час тут діяли дві армії (38-а — під командуванням Никандра Чибісова, 40-а — під командуванням Кирила Москаленка). Бориспіль звільняла 136-а дивізія під командуванням Івана Пузікова. В ніч на 23 вересня бійці дивізії увірвались у місто, захопили аеродром, багато зброї, чимало полонених. За два роки окупації нацисти вбили і закатували в районі 497 громадян. Понад 5 тисяч вивезли до Німеччини. В боях за визволення від німецьких загарбників загинуло понад 8 тисяч мешканців району, в тому числі понад три тисячі бориспільців. Більше 5 тисяч воїнів лежать в братських могилах району. На території сучасної школи лінгвістики в період 1941–1943 рр.нацисти проводили розстріли місцевого населення. Після війни учні тоді ще 5-ої школи насипали курган з землі привезеної з місць найбільших битв Радянсько-німецької війни.

Повоєнні роки[ред.ред. код]

У 1959 р. чисельність населення Борисполя досягла 17,2 тис. осіб.

У 1965 році прийняв перших пасажирів новий Бориспільський аеропорт.

На початку 1970-х років Бориспіль почав інтенсивно розбудовуватися: виросло селище будівників газопроводу, з'явилися нові житлові квартали, де живуть переважно працівники аеропорту.

Як свідчать дані, на початку 1980-х років на території міста та району працювали 36 промислових та сільськогосподарських підприємств, 27 будівельних та транспортних підприємств, 20 середніх та 8 восьмирічних шкіл, 50 медичних установ, 34 будинки культури та клуби, 47 бібліотек, спортивна та музична школи, районний будинок побуту, будинок культури.

Бориспільський район кінця 1960-х — поч. 1990-х років: всього по місту і району — 136 великих і малих підприємств і організацій, 15 радгоспів, 4 радгоспи-птахофабрики.

Культура[ред.ред. код]

У Борисполі діє мережа закладів культури; є пам'ятки історії та архітектури.

Заклади культури[ред.ред. код]

Сферу культури в місті (і в цілому районі) репрезентують:

Будинок дитячої та юнацької творчості міста Бориспіль.jpg Кінотеатр Європа в Бориспілі.jpg Бориспільський державний історико-краєзнавчий музей.jpg
Будинок дитячої та юнацької творчості міста Бориспіль. Кінотеатр «Європа» До реставрації — «Дружба». Бориспільський державний історичний музей.

Улюбленим місцем відпочинку містян є центральний парк, де в тому числі розашовані меморіал пам'яті воїнів Радянсько-німецької війни і алея героїв, міський стадіон «Колос» і міська спортивна школа, різномантні заклади відпочинку, кафе, атракціони тощо.

Пам'ятки і пам'ятники[ред.ред. код]

Погруддя Павла Чубинського в Борисполі

Цікавими об'єктами історичного минулого та архітектури у Борисполі є:

  • вал ІХ-ХІІ століть;
  • Борисо-Глібська церква;
  • Меморіал пам'яті жертв Голодомору;
  • Книшове кладовище;
  • Залізничний вокзал 1901 року


У місті також встановлено ряд інших пам'ятників і пам'ятних знаків — меморіал воїнів Німецько-радянської війни, пам'ятники П. Чубинському, пам'ятні знаки на честь перебування Т. Г. Шевченка в околицях міста і воїнам-афганцям.

Після здобуття Україною незалежності містяни неодноразово порушували питання знесення пам'ятника В. І. Леніну та зміни назв декількох вулиць. Наприклад, у ніч на 1 березня 2011 року представники організації «Патріот України» розбили постамент довкола пам'ятника Леніну, на якому були написані металеві букви «В. І. Ленін»[2]. 22 серпня 2011 року пам'ятник Ленінові було перенесено з площі перед Міськрадою[3]. 21 лютого 2014 місцевими мешканцями його було остаточно знесено[4].

Бориспільці пропонують замість Леніна поставити пам'ятник Павлові Чубинському. Автор тексту до українського гімну народився в їхньому місті.

23 серпня 2014 року у День Державного Прапора України урочисто відкрито пам'ятник Героям Небесної сотні[5].

Інфраструктура[ред.ред. код]

Бориспіль є фактично східними воротами Києва. Через місто проходять траси із Харкова, Полтави, Кременчука тощо. Тому щодня через місто проходить велика кількість автотранспорту. При цьому кількість світлофорів у Борисполі по головній вулиці становить 11 штук . У вечірні та ранішні години пік Борисполем видовжуються кілометрові черги з автівок, оскільки світлофори загоряються на 30-35 секунд і не є синхронізованими між собою.

Підприємства та соціальна сфера міста[ред.ред. код]

В місті Бориспіль досить добре розвинені всі галузі виробничної та невиробничої сфери. У місті знаходиться велика кількість будівельних підприємств, широко представлена сфера фінансово-банківських установ. У Борисполі діють підприємства, які відомі не тільки в Україні, а її межами.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

Храм Святих Володимира й Ольги Української Греко-Католицької Церкви в Борисполі

У місті діють громади всіх основних конфесій України.

Персоналії[ред.ред. код]

В місті народились:

Герої Радянського Союзу[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення — щомісячна статистика Головне управління статистики у Київській області
  2. http://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/373126 У Борисполі розбили постамент під Леніним
  3. http://www.istpravda.com.ua/short/2011/08/22/53160/
  4. @ukrpravda_news Ленін впав щойно в Борисполі. Досі чекаємо на Дніпропетровськ — хлопці не здаються. 21.02
  5. У Борисполі відкрили пам'ятник Героям Небесної Сотні
  6. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 301 с. ISBN 966-8201-26-4

Посилання[ред.ред. код]