Бориспіль
| Бориспіль | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
 |
|||||
| Бориспіль на карті України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Київська область | ||||
| Район/міськрада | Бориспільська міськрада | ||||
| Код КОАТУУ | 3210500000 | ||||
| Перша згадка | 1015 | ||||
| Статус міста | з 1956 року | ||||
| Населення | ▲59 636 (01.02.2013)[1] | ||||
| Агломерація | Київська агломерація | ||||
| Площа | 37,01 км² | ||||
| Поштові індекси | 08300-08307 | ||||
| Телефонний код | +380-4595 | ||||
| Координати | 50°21′04″ пн. ш. 30°57′03″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 30.95083° сх. д.Координати: 50°21′04″ пн. ш. 30°57′03″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 30.95083° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 124 м | ||||
| День міста | 23 вересня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Бориспіль | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - автошляхами | 35 км | ||||
| До Києва | |||||
| - автошляхами | 35 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | вул. Київський шлях, 72 | ||||
| Веб-сторінка | Сайт міста Бориспіль | ||||
| Міський голова | Федорчук Анатолій Соловйович | ||||
Бори́спіль — місто обласного підпорядкування, розташоване за 35 км на південний схід від Києва. Районний центр з 1923 року, з 1956 року — місто обласного підпорядкування Київської області. Залізнична станція Бориспіль на лінії Київ—Харків і автостанція на магістралі цього ж напрямку. Через місто проходить єврошлях E40, з яким збігається М03.
Також неподалік від міста розташований міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Зміст |
Історія [ред.]
Бориспіль — одне з найдавніших поселень Київщини, відоме за літописними матеріалами як Летч, Льто, Олто. Перша літописна згадка про нього відноситься до поч. XI ст. коли в братовбивчій війні (1015–1019) між синами київського князя Володимира на річці Альті загинув князь Борис, який з 1072 року канонізований як один з перших святих Київської Русі. З іменем Бориса і пов'язана сучасна назва міста. Далі Летч неодноразово згадується в літописах до 1154 р. як укріплене городище, яке стояло на підвищенні між двома рукавами р. Альти. Місцевість була заболочена і лісиста. Летч за часів Київської Русі був не тільки укріпленим пунктом на межі Київського та Переяславського князівства, але й місцем зміни коней та місцем відпочинку для різних посольств, гінців, княжих дружин, князів.
Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Бориспільського району та сам Летч були зруйновані. А з XIII ст. ці землі переходять під владу Великого князівства Литовського.
Пізніше ця територія належала королівському толмачу Солтану Албеєвичу. В 1508 році він продав ці землі Київському Пустинно-Микільському монастирю. Монахи володіли землею до кінця XVI ст. Ймовірніше всього, що в цей час Бориспіль і отримав свою сучасну назву. На монастирських землях в цей період почали селитися втікачі з Правобережжя.
Після 1569 року всі українські землі, які раніше належали литовцям, відійшли до польської корони. За рішенням польського сейму від 1590 року містечко Бориспіль отримав у володіння Войтех Чоновицький, який в документах 1590 року згадується як гетьман запорізьких козаків. В цих документах Бориспіль вперше згадується як містечко.
У 1596 році Бориспіль, який на той час був уже значним поселениям, Сигізмунд III зробив королівською маєтністю. Того ж року було утворено Бориспільське староство. В часи польського панування місту було надано Магдебурзьке право.
В кінці XVI — на початку XVII ст. Україну охоплює ряд козацько-селянських повстань. За придушення повстання під проводом Наливайка (1594–1596) сейм пожалував Бориспільське староство магнату Жолкевському спочатку у ленне володіння, а з 1623 року воно стає власністю родини Жолкевських (залишається ним до 1648 року). Тоді у Борисполі було 77 господарств і близько 370 чоловік.
Наприкінці XVII ст. Бориспіль став досить великим містечком з двома брамами — Переяславською та Київською, кількома вулицями. Тут жили переважно міщани, які займались ремеслами та промислами. У XVIII столітті Бориспіль перетворився на значний економічний центр. Цьому сприяло те, ще тут проходив шлях Київ-Полтава.
Універсалом від 14 січня 1752 року гетьман Кирило Розумовський передав Бориспіль з навколишніми землями у вічне володіння своїй сестрі та її чоловіку, бунчуковому товаришу Ю.Дарагану.
У 1802 році Бориспіль став волосним центром Переяславського повіту Полтавської губернії. У місті діяли три парафіяльні школи, а в 1842 році відкрито початкове народне училище для державних селян. Варто згадати, що у місті на той час перебувала досить велика єврейська громада, існувало єврейське кладовище.
Під час Більшовицько-польської війни 1920 року біля Борисполя відбувся бій між польськими та російськими червоноармійськими частинами.
Того ж 1920 року в Борисполі було встановлено радянську владу. Почали створюватися сільськогосподарські артілі. Того ж року Бориспіль увійшов до складу Київської губернії, а в 1923 році став центром району. На той час у місті існувала велика єврейська громада, існувало єврейське кладовище.
3 1929 року починається колективізація. Це була справжня трагедія для українського селянства. Як і всюди по Україні, в Бориспільському районі вона супроводжувалася масовим розкуркуленням, знищенням найпрацьовитішого і тому найзаможнішого прошарку селянства. Люди в колгоспи йшли неохоче, чинили опір колективізації. Прокотилася хвиля «бабських бунтів». На придушення такого бунту в Борисполі було викликано кінну міліцію з Києва. Але незважаючи на опір населення, колективізація продовжувалася. 3 дрібних артілей утворюються 4 колгоспи: ім. Шевченка, ім. Кірова, «Серп і молот», «Перемога».
Голодомор [ред.]
Смертність сільського населення Бориспільського району (без м. Борисполя) з 1 січня 1933 р. до 1 січня 1934 року склала 5739 чоловік. Серед померлих за цей період було 266 дітей віком до одного року. Це за звітами. Фактично ж втрати були значно більшими.
Жертвами репресій стали багато жителів району та міста Борисполя. Серед них: Тарабан — нач. райземвідділу, Степанов — голова райвиконкому, Пінчук — бандурист, молодий письменник Жигалко та багато інших.
Друга світова війна [ред.]
23 вересня 1941 року Бориспіль окупували німецькі війська. На території аеродрому до жовтня 1942 року функціонував табір для військовополонених. У лютому 1943 році в придніпровських лісах біля Сошникова розпочав свою діяльність партизанський загін ім. Щорса. Звільнення Бориспільського району почалося у вересні 1943 року, в цей час тут діяли дві армії (38-а — під командуванням Никандра Чибісова, 40-а — під командуванням Кирила Москаленка). Бориспіль звільняла 136-а дивізія під командуванням Івана Пузікова. В ніч на 23 вересня бійці дивізії увірвались у місто, захопили аеродром, багато зброї, чимало полонених. За два роки окупації нацисти вбили і закатували в районі 497 громадян. Понад 5 тисяч вивезли до Німеччини. В боях за визволення від німецьких загарбників загинуло понад 8 тисяч мешканців району, в тому числі понад три тисячі бориспільців. Більше 5 тисяч воїнів лежать в братських могилах району. На території сучасної школи лінгвістики в період 1941–1943 рр.нацисти проводили розстріли місцевого населення. Після війни учні тоді ще 5-ої школи насипали курган з землі привезеної з місць найбільших битв Радянсько-німецької війни.
Повоєнні роки [ред.]
У 1959 р. чисельність населення Борисполя досягла 17,2 тис. осіб.
У 1965 році прийняв перших пасажирів новий Бориспільський аеропорт.
На початку 1970-х років Бориспіль почав інтенсивно розбудовуватися: виросло селище будівників газопроводу, з'явилися нові житлові квартали, де живуть переважно працівники аеропорту.
Як свідчать дані, на початку 1980-х років на території міста та району працювали 36 промислових та сільськогосподарських підприємств, 27 будівельних та транспортних підприємств, 20 середніх та 8 восьмирічних шкіл, 50 медичних установ, 34 будинки культури та клуби, 47 бібліотек, спортивна та музична школи, районний будинок побуту, будинок культури.
Бориспільський район кінця 1960-х — поч. 1990-х років: всього по місту і району — 136 великих і малих підприємств і організацій, 15 радгоспів, 4 радгоспи-птахофабрики.
Культура [ред.]
У Бориспілі діє мережа закладів культури; є пам'ятки історії та архітектури.
Заклади культури [ред.]
Сферу культури в місті (і в цілому районі) репрезентують:
- міський будинок дитячої та юнацької творчості;
- існує розгалужена мережа бібліотек, в тому числі районна, шкільні, при закладах культури тощо;
- у місті діє Бориспільський державний історичний музей;
- у Борисполі функціонує осучаснений кінотеатр «Європа».
 |
 |
 |
| Будинок дитячої та юнацької творчості міста Бориспіль. | Кінотеатр «Європа» До реставрації — «Дружба». | Бориспільський державний історичний музей. |
Улюбленим місцем відпочинку містян є центральний парк, де в тому числі розашовані меморіал пам'яті воїнів Радянсько-німецької війни і алея героїв, міський стадіон «Колос» і міська спортивна школа, різномантні заклади відпочинку, кафе, атракціони тощо.
Пам'ятки і пам'ятники [ред.]
Цікавими об'єктами історичного минулого та архітектури у Борисполі є:
- вал ІХ-ХІІ століть;
- Борисо-Глібська церква;
- Меморіал пам'яті жертв Голодомору
У місті також встановлено ряд інших пам'ятників і пам'ятних знаків — меморіал воїнів Німецько-радянської війни, пам'ятники П. Чубинському, пам'ятні знаки на честь перебування Т. Г. Шевченка в околицях міста і воїнам-афганцям.
Після здобуття Україною незалежності містяни неодноразово порушували питання знесення пам'ятника В. І. Леніну та зміни назв декількох вулиць. Наприклад, у ніч на 1 березня 2011 року представники організації «Патріот України» розбили постамент довкола пам'ятника Леніну, на якому були написані металеві букви «В. І. Ленін»[2]. 22 серпня 2011 року пам'ятник Ленінові було демонтовано[3].
Бориспільці пропонують замість Леніна поставити пам'ятник Павлові Чубинському. Автор тексту до українського гімну народився в їхньому місті.
Інфраструктура [ред.]
Бориспіль є фактично східними воротами Києва. Через місто проходять траси із Харкова, Полтави, Кременчука тощо. Тому щодня через місто проходить велика кількість автотранспорту. При цьому кількість світлофорів у Борисполі становить 11 штук. У вечірні та ранішні години пік Борисполем видовжуються кілометрові черги з автівок, оскільки світлофори загоряються на 30-35 секунд і не є синхронізованими між собою.
Підприємства та соціальна сфера міста [ред.]
В місті Бориспіль досить добре розвинені всі галузі виробничної та невиробничої сфери. У місті знаходиться велика кількість будівельних підприємств, широко представлена сфера фінансово-банківських установ. У Борисполі діють підприємства, які відомі не тільки в Україні, а її межами.
Засоби масової інформації [ред.]
- Газета «Трудова слава» (з 1930 р.)
- Газета «Вісті» (з 2000 р.)
- Телеканал «Бориспіль» (з 2007 р.)
- Газета «Термінал» (з 2011 р.)
Персоналії [ред.]
- Ніговський Іван Миколайович — підполковник Армії УНР.[4]
- Павло Платонович Чубинський — автор гімну України, географ, етнограф, похований у Борисполі
- Кудря Володимир Іванович — український кінооператор.
- композитор української діаспори Євсевський Федір Андрійович.
В місті народились:
Герої Радянського Союзу [ред.]
- Головатий Юрій Максимович
- Павловський Рафаіл Семенович
- Шкіль Василь Федорович
- Раєвський Петро Іванович
Галерея [ред.]
-
Бориспільська міська пожежна частина (колишня)
-
Термінал «F» аеропорту «Бориспіль»
Примітки [ред.]
- ↑ Чисельність населення — щомісячна статистика Головне управління статистики у Київській області
- ↑ http://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/373126 У Борисполі розбили постамент під Леніним
- ↑ http://www.istpravda.com.ua/short/2011/08/22/53160/
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 301 с. ISBN 966-8201-26-4
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Бориспіль |
- Бориспіль — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
- Сайт Бориспільської міської ради
- АМУ
- Сайт газети «Вісті»
|
|||||
|
||||||||||
|
|||||
|
||||||||
