Еліанор Холмс Нортон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еленор Холмс Нортон
Eleanor Holmes Norton
Еленор Холмс Нортон
Еленор Холмс Нортон
Нині на посаді
Народилася 13 червня 1937(1937-06-13)[1][2] (86 років)
Вашингтон, США
Відома як політична діячка, викладачка університету, адвокат
Місце роботи Нью-Йоркський університет і Центр права Джорджтаунського університетуd
Країна США
Національність афроамериканці[3][4]
Alma mater Antioch Colleged, Antioch Universityd і Єльська школа права
Політична партія Демократична партія США
Релігія Єпископальна церква[5]
Нагороди
norton.house.gov
 Медіафайли у Вікісховищі
Джек Кемп, Адріан Фенті та Еленор Нортон на мітингу DC Vote на Капітолійському пагорбі, 2007

Еленор (Еліанор) Холмс Нортон (Eleanor Holmes Norton; нар. 13 червня 1937) — американська політична діячка, що представляє округ Колумбія у Палаті представників США без права голосу, феміністка. Юристка у прецедентах з захисту прав жінок (перші в Штатах слухання про дискримінацію жінок, розробка визначення сексуальних домагань), перша жінка-голова Комісії з рівних можливостей зайнятості США[en] (1977), голова організації афроамериканських жінок за репродуктивну свободу. Як конгресвумен Палати представників, що не має права голосу, Нортон може працювати в комітетах, а також виступати в Палаті, однак їй не дозволяється голосувати за остаточне ухвалення будь-якого законопроєкту. Є членом Демократичної партії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Еленор К. Холмс у 1955 році

Еленор К. Холмс народилася у Вашингтоні, округ Колумбія у сім'ї шкільної вчительки Вели (уродженої Лінч) та державного службовця Коулмена Холмса. У середній школі Данбар була обрана президентом молодшого класу; була членом Національного товариства честі[en][6]. Відвідувала Антіохійський коледж (1960 рік), Єльський університет (магістерський ступінь з американських студій у 1963 році)[7] та Єльський юридичний факультет (1964 рік)[8].

Навчаючись у коледжі та аспірантурі, брала активну участь у русі за громадянські права афроамериканців у США та була організаторкою Студентського ненасильницького координаційного комітету (Student Nonviolent Coordinating Committee, SNCC). На момент закінчення Антіохії[en] Холмс вже мала арешт за організацію та участь у сидячих протестах у Вашингтоні, штатах Меріленді та Огайо. Навчаючись на юридичному факультеті, їздила на Літо свободи[en] і працювала з представниками руху за громадянські права афроамериканців у США, такими, як Медгар Еверс.

Була одружена з Едвардом Нортоном, який помер у 2014 році[9]. Має двох дітей: сина Джона і доньку Кетрін, яка страждає синдромом Дауна[10].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Еленор Холмс Нортон на посаді голови ЄЕОК

Після закінчення юридичного факультету Еленор Холмс працювала юристкою у команді судді федерального окружного суду А. Леона Хіггінботема-молодшого[7].

У 1965 році стала помічницею юридичного директора Американської спілки захисту громадянських свобод і займала цю посаду до 1970 року[11].

Спеціалізувалася на справах про захист свободи слова і мала у послужному списку перемогу у справі Верховного суду від імені Партії прав національних штатів[12].

З 1970 по 1971 рік працювала ад'юнкткою доцента юридичної школи Нью-Йоркського університету[13].

Також працювала старшою науковою співробітницею Інституту міст[14].

У 1982 році Нортон стала професоркою Юридичного центру університету Джорджтауна[11]. У цей час вона була відомою активісткою боротьби з апартеїдом у США та учасницею Руху за вільну Південну Африку.

Захист прав жінок[ред. | ред. код]

Перша зустріч із нещодавно звільненою, але фізично покаліченою Фанні Лу Хамер переконала Холмс Нортон у насильницькій та репресивній дії законодавства Джима Кроу на Півдні. Час, який Еленор Холмс віддала діяльності в SNCC[en], заклав фундамент її соціальної активності та феміністичного світогляду.

У 1970 році Нортон представляла шістдесят працівниць видання Newsweek, які подали позов до Комісії з рівних можливостей зайнятості через те, що Newsweek дозволяв бути репортерами лише чоловікам[15]. Процес виграли, і Ньюсвік дозволив жінкам бути репортерками.

Еленор Нортон зробила внесок у твір «Для Седі та Мод» (For Sadie and Maud) для антології 1970 року «Сестринство потужне: антологія творів жіночого визвольного руху» за редакцією Робін Морган[16][17].

Нортон входила до складу заснованої у 1970 році засновницької дорадчої комісії Репортера з прав жінок[en], першого юридичного періодичного видання в США, яке зосереджувалось виключно на правах жінок.

На початку 1970-х Нортон підписала «Маніфест Чорної жінки» (Black Woman's Manifesto), класичний документ афроамериканського феміністичного руху[18].

У 1970 році мер Джон Ліндсей призначив Нортон головою комісії з прав людини в Нью-Йорку, і вона провела перші в країні слухання щодо дискримінації жінок[19]. Видатні феміністки з усієї країни приїхали до Нью-Йорка для дачі показань. Нортон використовувала цю платформу, як засіб підвищення обізнаності громадськості про застосування Закону про громадянські права 1964 року до жінок та дискримінації за ознакою статі.

Призначена президентом Джиммі Картером першою жінкою-головою Комісії з рівних можливостей зайнятості США[en] у 1977 році[11]. Нортон оприлюднила перший набір нормативних актів Комісії, де описано, що означає сексуальне домагання, та заявлено, що сексуальні домагання справді є формою сексуальної дискримінації, яка порушує федеральні закони про громадянські права[20][21].

У 1990 році Нортон разом з 15 іншими афроамериканками та одним чоловіком створила організацію афроамериканських жінок за репродуктивну свободу[22].

Зробила внесок у статтю «Записки феміністської бігунки на довгі дистанції» (Notes of a Feminist Long Distance Runner) до антології «Сестринство назавжди: жіноча антологія нового тисячоліття[en]» 2003 року за редакцією Робін Морган[23].

У 2011 році отримала нагороду «Праматір» (Foremother Award) від Національного дослідницького центру для жінок та сімей[24].

Делегатка Конгресу[ред. | ред. код]

Виступ Нортон на мітингу 1998 року проти імпічменту Білла Клінтона

У 1990 році Нортон була обрана делегаткою від демократів до Палати представників і отримала звання конгресвумен[25]. Вона отримала на праймеріз перемогу над членом муніципальної ради (city council) Бетті Ен Кейн[en], незважаючи на те, що Нортон та її чоловік, обоє адвокати, не подавали декларації з податку на прибуток округу Колумбія між 1982 та 1989 рр[26]. Нортони заплатили понад 80 000 доларів США як зворотню сплату податків та штрафів[27][28]. Її компанією керувала Донна Брезил[en]. Делегатська посада у Палаті представників була відкритою, оскільки Вальтер Фантрой, що займав її, балотувався в мери, а не намагався переобратись у Конгрес[29]. Нортон набрала 39 % голосів на праймеріз у Демократичній партії[30] та 59 % на загальних виборах[31]. Нортон заступила на посаду 3 січня 1991 року і з того часу переобирається кожні два роки.

Нортон є членом Прогресивного кокусу Конгресу[32] та Афроамериканського кокусу Конгресу[33].

У масовій культурі[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премія «Foremother» від Національного центру досліджень здоров'я, 2011 р.[38]
  • Онорі, Національний альянс жіночої історії, 2020 р.[39]

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ FemBio database
  3. ↑ Smith J. C. Notable Black American Women
  4. ↑ BlackPast.org — 2004.
  5. ↑ https://github.com/unitedstates/congress-legislators
  6. ↑ Liber Anni 1955 (Dunbar High School, Washington, D.C.). Ancestry.com. Generations Network. 1955. Процитовано 9 травня 2020.
  7. ↑ а б Staff (June–July 1997). Legends in the Law. A Conversation with Eleanor Holmes Norton. The District of Columbia Bar. Архів оригіналу за 1 квітня 2013. Процитовано 16 березня 2012.
  8. ↑ Congresswoman Eleanor Holmes Norton. Congresswoman Eleanor Holmes Norton. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  9. ↑ Adam Bernstein (28 серпня 2014). Edward Norton, lawyer whose tax flouting nearly cost wife a career in Congress, dies. Washington Post. Washington, DC. Процитовано 28 серпня 2014.
  10. ↑ Sue Anne Pressley (22 травня 2005). For politician, daughter is bliss. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 22 травня 2015.
  11. ↑ а б в Donna Hightower-Langston (2002). A to Z of American Women Leaders and Activists. Infobase Publishing. с. 165—166. ISBN 978-1-4381-0792-9. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 16 березня 2012.
  12. ↑ Court Revokes Ban On Extremists' Rally. Associated Press. 20 листопада 1968.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Rebecca Mae Salokar; Mary L. Volcansek (1996). Women in Law: A Bio-Bibliographical Sourcebook. Greenwood Publishing Group. с. 205. ISBN 978-0-313-29410-5. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 16 березня 2012.
  14. ↑ Staff (1988). Urban Institute Annual Report 1988 (PDF). Urban Institute. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2013. Процитовано 16 березня 2012.
  15. ↑ Newsweek Agrees to End Sex Discrimination Policy. Associated Press. 28 серпня 1970. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 30 вересня 2020.
  16. ↑ Sisterhood is powerful: an anthology of writings from the women's liberation movement (Book, 1970). [WorldCat.org]. OCLC 96157.
  17. ↑ Rosalyn Baxandall; Linda Gordon (17 травня 2001). Dear Sisters: Dispatches From The Women's Liberation Movement. Basic Books. с. 213, 214–. ISBN 978-0-7867-3133-6. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 30 вересня 2020.
  18. ↑ Black Women's Manifesto. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 27 вересня 2018.
  19. ↑ Rebecca Mae Salokar; Mary L. Volcansek (1996). Women in Law: A Bio-Bibliographical Sourcebook. Greenwood Publishing Group. с. 203—204. ISBN 978-0-313-29410-5. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 16 березня 2012.
  20. ↑ Sexual Harassment - Further Readings. law.jrank.org. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  21. ↑ Pear, Robert (12 квітня 1980). New Rules Ban Sexual Harassment at Work. New York Times News Service.
  22. ↑ Kathryn Cullen-DuPont (1 серпня 2000). Encyclopedia of women's history in America. Infobase Publishing. с. 6. ISBN 978-0-8160-4100-8. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 4 лютого 2012.
  23. ↑ Library Resource Finder: Table of Contents for: Sisterhood is forever : the women's anth. Vufind.carli.illinois.edu. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 15 жовтня 2015.
  24. ↑ Staff (2011). 2011 Foremothers & Health Policy Hero Awards. Foremothers Lifetime Achievement Awards. National Research Center for Women and Families. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 16 березня 2012.
  25. ↑ Congresswoman Eleanor Holmes Norton. Congresswoman Eleanor Holmes Norton. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  26. ↑ Hopeful Won't Quit Despite Tax Woes. 10 вересня 1990. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 30 вересня 2020.
  27. ↑ Abramowitz, Michael (12 вересня 1990). D.C. Delegate; Norton Overcomes Last-Minute Crisis to Win. The Washington Post. с. A21. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 28 липня 2008.
  28. ↑ Melton, R.H.; Abramowitz, Michael (25 вересня 1990). Second D.C. Candidate Didn't Pay Taxes; Shadow Seat Hopeful Says Failure to File Is a Protest for Statehood. The Washington Post. с. A01. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 28 липня 2008.
  29. ↑ District of Columbia Board of Elections and Ethics. Historical Elected Officials: Delegate to the US House of Representatives. Архів оригіналу за 16 липня 2008. Процитовано 20 липня 2008.
  30. ↑ Ayres Jr, B. Drummond (12 вересня 1990). Woman Nominated for Capital Mayor. The New York Times. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 30 вересня 2020.
  31. ↑ Keil, Richard (5 листопада 1990). Barry Loses Bid for City Council. Associated Press. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 30 вересня 2020.
  32. ↑ Caucus Members. Congressional Progressive Caucus. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 30 січня 2018.
  33. ↑ Membership. Congressional Black Caucus. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 7 березня 2018.
  34. ↑ Bailey, Alyssa (20 жовтня 2016). The Stars of 'Good Girls Revolt' on What 1960s Revolutionaries Can Teach Us. ELLE (амер.). Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  35. ↑ Confirmation (TV Movie 2016) - IMDb, архів оригіналу за 9 вересня 2019, процитовано 31 березня 2020
  36. ↑ The Women. Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 28 квітня 2017.
  37. ↑ The Film — She's Beautiful When She's Angry. Shesbeautifulwhenshesangry.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 28 квітня 2017.
  38. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 30 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  39. ↑ 2020 Honorees. National Women's History Alliance. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 8 січня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліанор_Холмс_Нортон&oldid=42310951