Елізабет Дайхманн-Шаффгаузен
| Елізабет Дайхманн-Шаффгаузен | |
|---|---|
| нім. Elisabeth Deichmann-Schaaffhausen | |
 | |
| Народилася |
13 травня 1811 Кельн |
| Померла |
4 липня 1888 (77 років) Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія Ліхтенштейн |
| Діяльність | офтальмологиня |
| Alma mater | Боннський університет |
| Учасник | французько-прусська війна |
| Батько | Abraham Schaafhausend |
| У шлюбі з | Wilhelm Ludwig Deichmannd[1] |
| Нагороди |
  |
Елізабет «Лілла» Якобіна Елеонора Дайхманн-Шаффгаузен (нім. Elisabeth "Lilla" Jacobine Eleonore Deichmann-Schaaffhausen; 13 травня 1811, Кельн — 4 липня 1888, Бонн) — німецька благодійниця і офтальмолог.
Біографія[ред. | ред. код]
.png)
Молодша дочка кельнського банкіра Абрагама Шаффгаузена та його другої дружини Терези де Мес. Вона була зведеною сестрою археолога Сибілли Мертенс-Шаффгаузен.
Лілла Шаффгаузен, хоч і була римо-католичкою, вийшла заміж за протестанта Вільгельма Людвіга Дайхманна в 1830 році, який нещодавно заволодів банком Шаффгаузенів. В пари народились 4 синів і 7 дочок. Сини виховувалися протестантами, а дочки — католиками.
В 1836 році родина купила бароковий замок поблизу Бонна як літню резиденцію (сьогодні — замок Дайхманнзауе), який незабаром став центром тяжіння для боннського суспільства. Тут часто бували артисти та високопоставлені особи, такі як прусське подружжя кронпринців Вільгельм і Августа, Клара Шуман, Ференц Ліст і Макс Брух. Вважається, що Йоганнес Брамс створив тут свою сонату для фортепіано до мажор №1 у 1853 році.
Лілла Дайхманн-Шаффгаузен мала широкий спектр талантів і у віці 60 років стала першою студенткою Рейнського університету імені Фрідріха Вільгельма в Бонні за десятиліття до того, як жінок офіційно допустили до навчання. Вона вивчала офтальмологію і навіть робила операції з видалення катаракти. Під час Французько-прусської війни вона керувала військовим шпиталем, спочатку в Бад-Емсі до квітня 1871 року, а пізніше — в мисливському замку Ваберн поблизу Касселя.
В 1878 році Лілла Дайхманн-Шаффгаузен отримала громадянство муніципалітету Шелленберг і, таким чином, підданство князівства Ліхтенштейн за 200 марок. Вона також деякий час жила в корчмі «Лев» у Вадуці, але потім повернулася до Німеччини. У наступні роки вона часто жертвувала великі суми грошей князівству Ліхтенштейн і, зокрема, громаді Шелленберг[2].
Пізніше вона приєдналася до старокатолицької церкви і пожертвувала знаки (перстень, хрест, посох і митру) для першого єпископа Йозефа Губерта Райнкенса.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Хрест «За заслуги» для жінок та дівчат (Королівство Пруссія; 1872)[3]
- Орден Ольги (Королівство Вюртемберг; 1873)[4]
Вшанування[ред. | ред. код]
Скрипаль і музикознавець Вільгельм Йозеф фон Вазілевскі присвятив свою книгу «Скрипка та її майстри» «пані Ліллі Дайхманн, уродженій Шаффгаузен, на Мелемер-Ау поблизу Бонна, у знак вдячності»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://drouot.com/en/l/15717184--nicolas-antoine-taunay-paris-?actionParam=listLot&controllerParam=lot&fromId=117153
- ↑ Cornelius Goop: Reiche und berühmte Schellenberger. In: Schellenberg Mein Magazin. Schellenberg, S. 34-37 (https://epaperschellenberg.gmgnet.li/ausgabe/2020-07-01/34/).
- ↑ Die Liste der Beliehenen zum Verdienstkreuz für Frauen und Jungfrauen. In: Ordensjournal. Ausgabe 8 (Mai 2007), S. 8 (online als PDF (861 kB) bei ordensmuseum.de).
- ↑ Hof- und Staats-Handbuch für das Königreich Württemberg 1877. Kohlhammer, Stuttgart [1877], S. 106 (online bei Internet Archive).
- ↑ Wilhelm Joseph von Wasielewski: Die Violine und ihre Meister. Leipzig 1869 (online bei Google Books).
Література[ред. | ред. код]
- Rudolf Bunge: Deutsche Samariterinnen II: Frau Deichmann. In: Westermanns illustrierte deutsche Monatshefte 37 (1874–75), S. 432–436; – dazu: Berichtigung. In: Westermanns illustrierte deutsche Monatshefte 38 (1875), S. 205 Anm. *.
- Josef Niesen: Bonner Personenlexikon. 3., verbesserte und erweiterte Auflage. Bouvier, Bonn 2011, ISBN 978-3-416-03352-7.