Елізабет Дайхманн-Шаффгаузен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Дайхманн-Шаффгаузен
нім. Elisabeth Deichmann-Schaaffhausen
Народилася 13 травня 1811(1811-05-13)
Кельн
Померла 4 липня 1888(1888-07-04) (77 років)
Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Країна  Німецька імперія
 Ліхтенштейн
Діяльність офтальмологиня
Alma mater Боннський університет
Учасник французько-прусська війна
Батько Abraham Schaafhausend
У шлюбі з Wilhelm Ludwig Deichmannd[1]
Нагороди
Орден Ольги Хрест «За заслуги» для жінок та дівчат

Елізабет «Лілла» Якобіна Елеонора Дайхманн-Шаффгаузен (нім. Elisabeth "Lilla" Jacobine Eleonore Deichmann-Schaaffhausen; 13 травня 1811, Кельн4 липня 1888, Бонн) — німецька благодійниця і офтальмолог.

Біографія[ред. | ред. код]

Лілла Дайхманн-Шаффгаузен в журналі Westermanns Monatshefte (1874).

Молодша ​​дочка кельнського банкіра Абрагама Шаффгаузена та його другої дружини Терези де Мес. Вона була зведеною сестрою археолога Сибілли Мертенс-Шаффгаузен.

Лілла Шаффгаузен, хоч і була римо-католичкою, вийшла заміж за протестанта Вільгельма Людвіга Дайхманна в 1830 році, який нещодавно заволодів банком Шаффгаузенів. В пари народились 4 синів і 7 дочок. Сини виховувалися протестантами, а дочки — католиками.

В 1836 році родина купила бароковий замок поблизу Бонна як літню резиденцію (сьогодні — замок Дайхманнзауе), який незабаром став центром тяжіння для боннського суспільства. Тут часто бували артисти та високопоставлені особи, такі як прусське подружжя кронпринців Вільгельм і Августа, Клара Шуман, Ференц Ліст і Макс Брух. Вважається, що Йоганнес Брамс створив тут свою сонату для фортепіано до мажор №1 у 1853 році.

Лілла Дайхманн-Шаффгаузен мала широкий спектр талантів і у віці 60 років стала першою студенткою Рейнського університету імені Фрідріха Вільгельма в Бонні за десятиліття до того, як жінок офіційно допустили до навчання. Вона вивчала офтальмологію і навіть робила операції з видалення катаракти. Під час Французько-прусської війни вона керувала військовим шпиталем, спочатку в Бад-Емсі до квітня 1871 року, а пізніше — в мисливському замку Ваберн поблизу Касселя.

В 1878 році Лілла Дайхманн-Шаффгаузен отримала громадянство муніципалітету Шелленберг і, таким чином, підданство князівства Ліхтенштейн за 200 марок. Вона також деякий час жила в корчмі «Лев» у Вадуці, але потім повернулася до Німеччини. У наступні роки вона часто жертвувала великі суми грошей князівству Ліхтенштейн і, зокрема, громаді Шелленберг[2].

Пізніше вона приєдналася до старокатолицької церкви і пожертвувала знаки (перстень, хрест, посох і митру) для першого єпископа Йозефа Губерта Райнкенса.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

Скрипаль і музикознавець Вільгельм Йозеф фон Вазілевскі присвятив свою книгу «Скрипка та її майстри» «пані Ліллі Дайхманн, уродженій Шаффгаузен, на Мелемер-Ау поблизу Бонна, у знак вдячності»[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://drouot.com/en/l/15717184--nicolas-antoine-taunay-paris-?actionParam=listLot&controllerParam=lot&fromId=117153
  2. Cornelius Goop: Reiche und berühmte Schellenberger. In: Schellenberg Mein Magazin. Schellenberg, S. 34-37 (https://epaperschellenberg.gmgnet.li/ausgabe/2020-07-01/34/).
  3. Die Liste der Beliehenen zum Verdienstkreuz für Frauen und Jungfrauen. In: Ordensjournal. Ausgabe 8 (Mai 2007), S. 8 (online als PDF (861 kB) bei ordensmuseum.de).
  4. Hof- und Staats-Handbuch für das Königreich Württemberg 1877. Kohlhammer, Stuttgart [1877], S. 106 (online bei Internet Archive).
  5. Wilhelm Joseph von Wasielewski: Die Violine und ihre Meister. Leipzig 1869 (online bei Google Books).

Література[ред. | ред. код]

  • Rudolf Bunge: Deutsche Samariterinnen II: Frau Deichmann. In: Westermanns illustrierte deutsche Monatshefte 37 (1874–75), S. 432–436; – dazu: Berichtigung. In: Westermanns illustrierte deutsche Monatshefte 38 (1875), S. 205 Anm. *.
  • Josef Niesen: Bonner Personenlexikon. 3., verbesserte und erweiterte Auflage. Bouvier, Bonn 2011, ISBN 978-3-416-03352-7.