Французько-прусська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франко-Пруська війна
Війна за об'єднання Німеччини
Battle-Mars-Le-Tour-large.jpg
Битва біля Марс-ла-Туре
Дата: 19 липня 1870 — 10 травня 1871
Місце: Франція та Німеччина
Результат: Перемога Прусії та союзників, Франкфуртський мир
Територіальні зміни: Північнонімецький союз та інші німецькі держави об'єдналися у Німецьку Імперію, Ельзас та Лотарингія перейшли від Франції до Німеччини
Сторони
Flag of France.svg Друга французька імперія Flag of the German Empire.svg Північнонімецький союз та південно-німецькі держави
Командувачі
Наполеон ІІІ Гельмут фон Мольтке
Військові сили
більше ніж 500 000 більше ніж 500 000
Втрати
140 тисяч вбитими 50 тисяч вбитими

Фра́нко-пру́сська війна́ (18701871) — військовий конфлікт між Другою французькою імперією та Королівством Пруссія. Союзниками Пруссії був Північно-Німецький союз, членом якого вона була, та південно-німецькі держави Баден, Вюртемберг і Баварія. Перемога Пруссії призвела до остаточного об'єднання німецьких народів в Німецьку імперію, очолювану прусським королем Вільгельмом I. Поразка Франції призвела до падіння Наполеона III та послужила кінцем Другої французької імперії, замість якої була створена Третя французька республіка. Згідно з умовами мирного договору, Ельзас і частина Лотарингії відійшли Пруссії та залишились частиною Німеччини до завершення Першої світової війни, і за умовами Версальського договору були повернуті Франції.

Війна стала кульмінацією тривалої напруженості у відносинах між двома країнами, та суперечки про сходження представника династії Гогенцоллернів на іспанський престол, який звільнився після повалення Ізабелли II в 1868 році. Оприлюднення «Емської депеші» яка перебільшувала образу між прусським королем та французьким послом, роздмухало громадську думку в обох країнах та зробила війну неминучою. Франція провела мобілізацію та 19 липня 1870 року оголосила війну тільки Пруссії, однак інші німецькі держави стали на її бік.

Незабаром стало зрозуміло, що прусські та німецькі війська мають перевагу через ефективніше використання залізниць, та кращу артилерію виробництва фірми Крупп. Пруссія мала четверту найщільнішу мережу залізниць в світі, Франція мала п'яту.[1] Ряд рішучих перемог з Пруссії та союзників на сході Франції завершився битвою під Седаном в результаті якої 2 вересня Наполеон III зі своєю армією був взятий у полон. Але війна не завершилась: 4 вересня 1870 року в Парижі було оголошено про створення Третьої республіки, і французький спротив тривав при уряді національної оборони, а потім Адольфа Тьера.

За п'ять місяців кампанії, німецькі війська розгромили щойно набрану французьку армію в серії боїв на півночі Франції. Після тривалої облоги Париж був захоплений 28 січня 1871 року. Слід зазначити, що під час облоги вперше була використана зенітна артилерія: фабрика Крупп створила спеціальну гармату для ураження повітряних куль, якими французи користувались для передачі повідомлень. За десять днів до того, німецькі держави оголосили про об'єднання під прусським королем, нова держава стала другою, після Священної Римської імперії, національною державою німецьких народів — Німецькою імперією. Франкфуртський мирний договір був підписаний 10 травня 1871 року, коли тривало повстання Паризької комуни 1871 року.

Передумови[ред.ред. код]

Після Австро-Пруської війни 1866 домінуюча роль у процесі об'єднання німецьких земель остаточно перейшла до Пруссії. У 1867 році був створений Північнонімецький союз, який об'єднав усі німецькі землі на північ від Майна. Канцлером Союзу був Отто фон Бісмарк. Він прагнув долучити до лав Союзу південно-німецькі держави, які під час війни виступали на боці Австро-Угорщини, і тим самим завершити процес об'єднання Німеччини.

У Франції в той час панував імператор Наполеон ІІІ, племіник великого Наполеона Бонапарта. Друга Імперія прагнула зберегти свою гегемонію у континентальній Європі, і тому намагалася протидіяти планам Бісмарка. Також Наполеон ІІІ бачив у війні спосіб подолати наростаючі протиріччя всередині держави. Ще однією з причин були спірні землі на західному березі Рейну, які мали великий промисловий потенціал.

Початок війни[ред.ред. код]

Привід для початку війни[ред.ред. код]

У травні 1870 між Францією й Пруссією розгорівся дипломатичний конфлікт, кульмінацією якого стала Емська депеша. Іспанські ліберали запропонували родичеві пруського короля Вільгельма німецькому принцові Леопольду Гогенцоллерн-Зигмаринену зайняти вакантний іспанський престол. Це викликало невдоволення Франції. Принц Леопольд спочатку відповів згодою, але потім, під впливом Вільгельма, що не бажав ускладнень, відмовився. Французький уряд, бажаючи загострити ситуацію, зажадав від Пруссії гарантій на майбутнє. Цю умову під час переговорів у Бад-Емсі французький посол граф Бенедетті передав королю Вільгельму. Послання з інформацією про хід переговорів було надіслане Бісмарку, який його опублікував, внісши в нього свої зміни. В результаті цього німці почали вважати, що французи образили їхнього короля, а французи навпаки — що образили їхнього посла.

Початок війни[ред.ред. код]

13 липня почалася мобілізація у Франції, 16-ого у Прусії, 19-ого липня Франція оголосила війну Прусії. На боці Прусії відразу виступили її союзники по Північно-Німецькому союзі, а також південно-німецькі держави, які бачили у Наполеоні ІІІ агресора.

Позиція інших держав[ред.ред. код]

Інші держави під час війни зайняли нейтральну позицію.

Так Росія пам'ятала про Кримську війну та про підтримку Францією польського повстання 1863 року. Англія (союзник Франції під час Кримської війни) була невдоволена планами Наполеона ІІІ щодо Бельгії. Італія була невдоволена позицією Франції у війні Італії з Австро-Угорщиною та вдячна Бісмарку за Венецію. Австро-Угорщина нещодавно зазнала поразки у війні з Прусією та боялася втручання Росії.

Перший етап війни[ред.ред. код]

Французька Рейнська Армія (під командуванням особисто імператора) нараховувала близько 250 тисяч чоловік. Німці проти них виставили армію під фактичним командуванням Мольтке, яка за різними оцінками нараховувала від 380 до 500 тисяч чоловік. Взагалі людський потенціал тодішньої Французьской армії оцінювався у максимум 570 тисяч, а армії усіх німецьких держав, які брали участь у війні — більше ніж 1 мільон. Перевагами французів були досконаліші рушниці системи Шапсо і більш рання мобілізація. На боці німців же була дисциплінованість, чисельна перевага, краща артилерія, ретельно розроблений ще взимку план ведення бойових дій.

Вже з самого початку війни була очевидна перевага німців. 4 серпня німці почали наступ в Ельзасі. В цей же день німці захопили Вейсенбург. 6 серпня німецькі війська розбили 1 корпус маршала Мак-Магона біля Верту та 2 корпус генерала Фроссара біля Шпіхєрна. Після чого у результаті битв на лівому березі Мозеля 16 та 18-ого серпня (біля Марс ла Туре та Сен-Пріва — Гравелота) французькі війська під командуванням маршала Базена були блоковані у Меці. Тоді французький уряд дав наказ новосформованій Шалонській армії (під командуванням Мак-Магона, особистий склад біля 120 тисяч чоловік) виступити з Реймса і деблокувати Мец. Але 1 вересня при Седані вона зазнала жахливої поразки від німців. До полону потрапило понад 80 тисяч солдатів, а разом з ними і сам імператор.

Важливим було також і східне питання для Бісмарка.

Другий етап[ред.ред. код]

4 вересня у Парижі була проголошена республіка, головою уряду став Трошю («Уряд Національної Оборони»). Але німці прагнули здобути від війни якнайбільше і тому продовжили наступ. 13 вересня почалася облога Парижа. 27 вересня здався гарнізон Страсбурга.

У цей же час, завдяки патріотичному піднесенню французького народу, уряду вдалося сформувати чималу армію. Загальна кількість вояків (у тому числі партизанів (франтірерів), Національної Гвардії, гарнізонів міст) становила близько 1 мільйона чоловік. Наприклад, Луарська армія чисельністю 11 корпусів (біля 220 тисяч чоловік) змогла відбити 9 листопада Орлеан і почала наступ на Париж для з'єднання з оборонцями столиці.

Кінець війни[ред.ред. код]

Але 27 жовтня у Меці капітулювала найкраща 173-тисячна армія Базена. Це звело нанівець усі дії уряду. Багато хто вважав Базена зрадником, наголошуючи на тому, що він міг ще продовжувати опір. Сили, яві вивільнились після капітуляції, німецьке командування направило проти Луарської та Північної армій. 4 грудня французи знову втратили Орлеан, в січні 1871 зазнала поразки Північна армія під Сен-Контеном, а Східна — у Бєльфора. В той час продовжувалася героїчна оборона Парижа.

З 27 грудня німці почали його бомбардування з 502-ох важких гармат. У столиці були проблеми з продовольством, зброєю, медикаментами. Регулярно виникали повстання робітників та вояків Національної Гвардії. Найвідоміше з них почалося вже після підписання перемир'я і увійшло в історію під назвою Паризька комуна. Зв'язок з провінцією підтримувався лише за допомогою аеростатів та поштових голубів.

28 січня 1871 року було підписано перемир'я. За ним німці отримували більшу частину укріплень Парижа. Боротьбу продовжувала лише Східна армія, однак на початку лютого вона перейшла кордон Швейцарії та була інтернована.

26 лютого у Версалі попередньо та 10 травня у Франкфурті остаточно була підписана мирна угода.

Результати війни[ред.ред. код]

За нею Франція втрачала весь Ельзас (за винятком Бєльфору), більшу частину Лотарингії (разом із Мецем). Також на Францію було накладено контрибуцію у розмірі 5 млрд франків. Щодо Німеччини, то ще в листопаді 1870 до Північно-Німецького Союзу приєднались південно-німецьки держави. А у січні 1871 року була проголошена Німецька Імперія, яка зайняла домінуючу позицію у Європі.

Втрати сторін становили близько 50 тисяч вбитими у німців та 140 тисяч вбитими у французів. Також були великі втрати серед цивільного населення, особливо у Парижі.

Франкфуртський мир сформував політичну систему в Європі на наступні 40 років. В той же час французьке суспільство вважало умови миру ганебними, прагнуло до перегляду умов та повернення собі своїх історичних земель. Це протиріччя і стало однією з причин Першої Світової Війни.

Перебіг воєнних дій[ред.ред. код]

Добре озброєна, маневрена прусська армія з 4-го по 6-те серпня завдала перші три поразки, що дало можливість німцям вдертися до Лотарингії. Невдоволення у Франції, зумовлене першими невдачами, призвело до зміни уряду. Наприкінці серпня 1870 р. прусська армія почала оточення найбільш мобільних військових формувань Франції. Армія маршала Базена була блокована в районі м. Мец. На допомогу Базену поспішали війська під командуванням генерала Мак-Магона. Прусські війська заступили шлях армії, що поспішала на допомогу, після чого французи відійшли до м. Седан, що на березі р. Маас.

Прусський генерал Мольтке обійшов французів таким чином, що з одного боку вони були закриті рікою, а з другого — бельгійським кордоном. 1 вересня 1870 р. почалася битва при Седані. За словами очевидців, французи «билися, як леви, і втікали, як зайці». Більша частина французьких військ, незважаючи на сильний опір, в паніці відступила. Залишки армії, які відійшли у фортецю Седан, обстрілювали новими гарматами німців. Наполеон ІІІ, який перебував у фортеці, наказав вивісити білі прапори і припинити вогонь. 2 вересня 1870 р. він підписав капітуляцію. Ця катастрофа фактично завершила війну на користь Північнонімецького союзу.

Наступного дня уряд Франції повідомив Законодавчим зборам про поразку імперської армії при Седані, що спровокувало в Парижі народне повстання.

Нове у військовому мистецтві[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В Supplying War: Logistics from Wallenstein to Patton (1977), Мартін ван Кревельд стверджує, що значення використання залізниць Мольтке була дещо перебільшеною:

    Немає жодних сумнівів, що облога та обстріл Парижа, з величезною концентрацією у невеликому просторі дуже великих мас людей і великих витрат артилерійських боєприпасів, було б абсолютно неможливо без залізниці. Крім того, виправдана думка, що використання німцями залізниці для розгортання своїх сил на початку війни є шедевром вищого військового мистецтва. Однак, ми бачили, що цей тріумф був досягнутий лише ціною порушення залізничного руху ще до початку війни проти Франції. Між цими двома етапами боротьби, однак, залізниці, здається, не відіграли важливої ролі, частково через труднощі на самих лініях, а почасти через неможливість утримувати состави в межах розумної відстані від наступаючих військ. Найдивнішим, однак, є той факт, що все це не мало великого впливу на хід операції, і не викликало у Мольтке якоїсь стурбованості … (Стор.96)



Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.