Макс Брух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макс Брух
Пам'ятна табличка на будинку композитора в Фриденау, Albestraße 3

Макс Крістіан Фрідріх Брух (нім. Max Christian Friedrich Bruch, зазвичай в літературі — просто Макс Брух; 6 січня 1838 — 2 жовтня 1920) — німецький композитор і диригент.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Кельні, син співачки Вільгельміни Брух. Вчився у Фердинанда Хіллера (1853—1857), потім займався в Лейпцигу у Карла Райнеке. У 1862—1864 роках працював у Мангеймі, де написав оперу «Лорелея» (1863). Друга редакція кантати «Фрітьоф» (1864) принесла Брухові перший успіх. У 1865—1867 роках займав посаду музікдиректора в Кобленці, в 1867—1870 роках керував придворним оркестром Зондерсхаузена, потім працював в Берліні й Бонні. У 1880—1883 роках очолював оркестр Королівського філармонічного товариства Ліверпуля — один з провідних музичних колективів Великобританії; надалі ще раз повернувся до Великобританії як диригент, очоливши (1898—1900) Національний оркестр Шотландії.

У 1890—1910 рр. викладав у Берлінській вищій школі музики, де його учнями були, зокрема, Отторіно Респіґі, Оскар Штраус і Ральф Воан-Вільямс.

За життя Бруха певною популярністю відзначались його масштабні хорові твори — «Одіссей» (1872) і «Вогняний хрест» (нім. Das Feuerkreuz; 1899). З часом, однак, у фокусі уваги виконавців та аудиторії залишилися, головним чином, симфонічні твори Бруха: його скрипкові концерти (особливо перший — Op. 26, 1868, — що входить в стандартний скрипковий репертуар), «Шотландська фантазія» для скрипки з оркестром (Op. 46, 1880), п'єса «Kol Nidrei» для віолончелі з оркестром (Op. 57, 1881) на тему єврейських літургійних мелодій.

Див. також[ред.ред. код]

  • 5004 Брух — астероїд, названий на честь композитора.

Література[ред.ред. код]

  • D. Kämper. Max-Bruch-Studien. Zum 50. Todestag des Komponisten. Köln 1970. Beiträge zur rheinischen Musikgeschichte 87.
  • Karl Gustav Fellerer. Max Bruch 1838—1920. Beiträge zur Rheinischen Musikgeschichte Heft 103. Köln 1974.
  • Christopher Fifield. Max Bruch, His Life and Works. London 1988. Ergänzte Neuauflage 2005, ISBN 1-84383-136-8.
  • Christopher Fifield. Max Bruch, Biographie eines Komponisten. Aus d. Engl. von Renate Maria Wendel. Zürich 1990, ISBN 3-7263-6616-4.
  • Matthias Falke. Die Symphonie zwischen Schumann und Brahms. Studien zu Max Bruch und Robert Volkmann. Berlin 2006. ISBN 978-3-936637-09-0.

Посилання[ред.ред. код]