Енніо Флайано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еніо Флайано
Ennio Flaiano
фотографія 60-тих років
фотографія 60-тих років
Дата народження: 5 березня 1910(1910-03-05)
Місце народження: Пескара
Дата смерті: 20 листопада 1972(1972-11-20) (62 роки)
Місце смерті: Рим
Національність: італієць
Громадянство: італійське
Мова творів: італійська
Рід діяльності: сценарист, журналіст, гуморист, письменник, кінокритик, драматург
Magnum opus: Час вбивати

Енніо Флайано (італ. Ennio Flaiano * 5 березня 1910(19100305) — 20 листопада 1972) — італійським письменник, журналіст, гуморист, кінокритик, сценарист та драматург. Спеціалізувався на ельзевірах, котрі писав для таких газет як Оджі, Іль мондо, Корр'єре делла Сера та багатьох інших. Автор сценарію до фільмів Федеріко Фелліні.

Життєпис[ред.ред. код]

Енніо Флайано народився 1910 року у портовому місті Пескара і був наймолодшим поміж 7 дітей у своїх родині. Його батько був купцем його мати на ім'я Франческа була його другою дружиною. У віці п'яти років він перейшов жити до приймальної родини друзів своїх батьків. Два роки потому він пішов до школи. Він відвідував школи-інтернати у Фермо, К'єті, Сенігалії та Брешії. 1922 року він почав відвідувати гімназію у Римі. Він не був хорошим учнем. З великими потугами він вступив на навчання до факультету архітектури, який він закінчив без ступеню. У 1935 році він був призваний до армії. Після повернення з армії і познайомився з Розетта Роттою, з якою 1940 року він одружився. 1939 рок він почав свою журналістську кар'єру. Також він працював театральним та кінокритиком у щотижневому журналі Оджі. 1942 року у нього народилася його єдина донька Леле.

Письменницька кар'єра

У Римі зустрівшись з митцями та письменниками Флайано пізніше і сам став писати. Свій перший і єдиний роман "Час вбивати" (італ. Tempo di uccidere) він написав протягом кількох місяців зимою 1946 року в Мілані. У книзі він описує свій військовий досвід у війни в Африці протягом 1935-1936 рр. Книга є однією з небагатьох згадок про війну, коли Італія намагалася зберегти свій колоніальний вплив у Африці. У романі Флайано розповідає про долю молодого італійського солдата, котрий помилково вбиває одну ефіопську жінку, через що він має почуття провини. Роман був опублікований 1947 року і був високо оцінений літературними критиками. Як наслідок він отримав нагороду італійських журналістів "Срібна стрічка". 1989 року роман був екранізований італійським режисером Джуліано Монтальдо з Ніколасом Кейджем у головній ролі.

1949 року Флайано став редактором газети Іль мондо (італ. il Mondo, де він вів власну колонку. Пізніше він писав у таких газетах як Корр'єре делла Сера (італ. Il Corriere della Sera), Ла Воче Републікана італ. La Voce Repubblicana, Л'Еуропео (італ. L'Europeo).

У 40-вих роках він почав працювати для кіно. Свій перший кіносценарій він написав для фільму Ромоло Марчелліні Пастор Анґелікус.

Пам'ятник Енніо Флайано розташовваний в історичному центрі Пескари

До 60-тих років він написав понад 60 кіносценаріїв для таких режисерів як Мікеланджело Антоніоні, Луїджі Дзампа, Маріо Монічеллі. Особливий зв'язок був у Флайано з Федеріко Фелліні, для якого він написав 8 сценаріїв до його кінофільмів. Серед них найвідомішими є Солодке життя, Шахраї та Вісім з половиною. Ці три фільми номінували на премію оскар за найкращий сценарій.

Помер Флайано у Римі 1972 року від інфаркту.

З 1973 року в його честь заснували премії у трьох категоріях: література кіно та театр.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Tempo di uccidere, Milano, Longanesi, 1947.
  • Diario notturno e altri scritti: Supplemento ai viaggi di Marco Polo, Sei raccontini utili, La saggezza di Pickwick, Un marziano a Roma, Fine di un caso, Variazioni su un commendatore, Milano, Bompiani, 1956.
  • Una e una notte; Adriano, Milano, Bompiani, 1959.
  • Un marziano a Roma, Torino, Einaudi, 1960.
  • Traduzione di Romain Weingarten, Daisy Daisy desiderio, Milano, Feltrinelli, 1968.
  • Il gioco e il massacro, Milano, Rizzoli, 1970. [selezionato al Premio Campiello]
  • Un marziano a Roma e altre farse, Torino, Einaudi, 1971.
  • Presentazione de L'opera completa di Paolo Uccello, Milano, Rizzoli, 1971.
  • Le ombre bianche, Milano, Rizzoli, 1972.
  • La solitudine del satiro, Milano, Rizzoli, 1973.
  • Autobiografia del blu di Prussia, Milano, Rizzoli, 1974.
  • Melampus, Milano, Biblioteca universale Rizzoli, 1974; come Melampo, Torino, Einaudi, 1978.
  • Diario degli errori, Milano, Rizzoli, 1976.
  • Lettere d'amore al cinema, Milano, Rizzoli, 1978.
  • Un bel giorno di libertà, Milano, Rizzoli, 1979.
  • Un giorno a Bombay e altre note di viaggio, Milano, Rizzoli, 1980.
  • Il messia, Milano, All'insegna del pesce d'oro, 1982.
  • Lo spettatore addormentato, Milano, Rizzoli, 1983.
  • Storie inedite per film mai fatti, Milano, Frassinelli, 1984. ISBN 88-7684-008-7.
  • Frasario essenziale. Per passare inosservati in società, Milano, Bompiani, 1986.
  • Lettere a Lilli e altri segni, Milano, Archinto, 1986. ISBN 88-7768-047-4.
  • Traduzione di Jules Laforgue, Amleto, ovvero Le conseguenze della pietà filiale, Milano, Libri Scheiwiller, 1987. ISBN 88-7644-064-X.
  • L'uovo di Marx. Epigrammi, satire, occasioni, Milano, Libri Scheiwiller, 1987. ISBN 88-7644-071-2.
  • Un film alla settimana. 55 critiche da «Cine illustrato» (1939-1940), Roma, Bulzoni, 1988.
  • Opere. Scritti postumi, Milano, Bompiani, 1988.
  • Progetto Proust. Una sceneggiatura per «La recherche du temps perdu», Milano, Bompiani, 1989. ISBN 88-452-1458-3.
  • Nuove lettere d'amore al cinema, Milano, Rizzoli, 1990. ISBN 88-17-66352-2.
  • Opere. 1947-1972, Milano, Bompiani, 1990. ISBN 88-452-1507-5.
  • Il cavastivale, Roma, Biblioteca del Vascello, 1993. ISBN 88-7227-516-4.
  • L'occhiale indiscreto, Milano, Bompiani, 1995. ISBN 88-452-2429-5.
  • Soltanto le parole. Lettere di e a Ennio Flaiano, 1933-1972, Milano, Bompiani, 1995. ISBN 88-452-2671-9.
  • La valigia delle Indie, Milano, Bompiani, 1996. ISBN 88-452-2770-7.
  • Ombre fatte a macchina, Milano, Bompiani, 1997. ISBN 88-452-2957-2.
  • Il bambino cattivo, Milano, Libri Scheiwiller, 1999. ISBN 88-7644-258-8.
  • Cristo torna sulla terra, Lugano, Quaderni di Cartevive, 2000.
  • La notte porta consiglio e altri racconti cinematografici, Milano, Bompiani, 2001. ISBN 88-452-4920-4.
  • Satira e vita: i disegni del fondo Flaiano della Biblioteca cantonale di Lugano, con cinquanta brevi testi di Ennio Flaiano, Bologna, Pendragon, 2002. ISBN 88-8342-163-9.
  • Scena all'aperto. Sceneggiatura inedita da una novella di Marino Moretti, Bologna, CLUEB, 2004. ISBN 88-491-2316-7
  • Lettere a Giuseppe Rosato (1967-1972). Con scritti su Flaiano e l'Abruzzo, Lanciano, Rocco Carabba, 2008.
  • Opere scelte, Milano, Adelphi, 2010. ISBN 978-88-459-2499-6. [contiene: Tempo di uccidere (1947), Diario notturno (1956), Una e una notte (1959), Un marziano a Roma (1960), Il gioco e il massacro (1970), Le ombre bianche (1972), La valigia delle Indie (1996), Diario degli errori (1977) e L'occhiale indiscreto (scelta di articoli non raccolti altrove)].

Фільмографія[ред.ред. код]

Флайано був автором сценарію чисельних фільмів:

Кінонагороди [1][ред.ред. код]

  • Нагорода синдикату італійських журналістів «Срібна стрічка»:
  • 1987, посмертно (найкращий сюжет) - за фільм «Справа Назаретянина» (1986)
  • 1964 (найкращий сценарій ) - за фільм Вісім з половиною (1963)
  • 1948 (найкращий сюжет) - за фільм «Рим вільне місто» (1946)
  • 1961 (найкращий оригінальний сюжет) - за фільм «Солодке життя» (1960)
  • 1964 (найкращий оригінальний сюжет) - за фільм «Вісім з половиною» (1963)
  • 1959 (Sant Jordi Awards за найкращий сценарій до іноземного фільму, Іспанія) за фільм «Ночі Кабирії» (1957)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.