Солодке життя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Солодке Життя
La dolce vita
LaDolceVita.jpg
Жанр Драма
Режисер Федеріко Фелліні
Продюсер Джузеппе Амато
Сценарист Федеріко Фелліні
Енніо Флайано
Тулліо Пінеллі
Брунелло Ронді
П'єр Паоло Пазоліні
У головних
ролях
Марчелло Мастроянні
Аніта Екберг
Анук Еме
Оператор Отелло Мартеллі
Композитор Ніно Рота
Кінокомпанія Riama film
Тривалість  170 хв.
Мова  Італійська, французька, німецька, англійська
Країна  Італія Італія
Франція Франція
Рік  1960
Дата виходу  19 квітня 1961
IMDb ID 0053779
Касові збори  США — 19,516,000
Австралія — 347,586
Італія — 2,271,000,000
Попередній  Ночі Кабарії
Наступний 

Солодке життя (італ. La dolce vita) — фільм італійського режисера Федеріко Фелліні, випущений 3 лютого 1960 року. У фільмі розповідається історія життя журналіста у Римі за часів економічного піднесення Італії у 50-х роках XX століття. Критики розглядають фільм, як перехідний від неореалізму до артхаусу. Загалом фільм вважається великим здобутком Фелліні перед усією історією кіно.

Сюжет фільму[ред.ред. код]

На основі найпоширенішої інтерпретації сюжету [1]. Фільм можна розділити на пролог, сім основних епізодів перерваний інтермецо, і епілог.

Пролог[ред.ред. код]

Вертоліт з журналістом (Марчелло) та фотографом (Папараццо) слідує за іншим вертольотом, який везе статую Христа над різними районами Риму. Вертоліт з Марчелло та Папараццо на мить відволікатися і приземляється біля жінок у бікіні, що засмагають на даху житлового будинку. Жінки питають у нього, куди прямує ця статуя. Він відповідає, що статуя прямує до площі св. Петра. Далі Марчелло використовує жести, щоб спитати у жінок їхні номери телефонів, але після невдалої спроби знизує плечима і продовжує переслідування статуї. У наступний момент з'являється площа св. Петра у Римі.

Епізод 1[ред.ред. код]

Марчелло відвідує нічний клуб, де випадково зустрічає Маддалену (Анук Еме). Красива і багата спадкоємиця, Мадделена втомилася від Риму і постійно шукає нових відчуттів, у той час як Марчелло вважає, що Рим підходить йому як джунглі, в яких він може ховатися. Вони займаються коханням в спальні повії, з якою вони поїхали до її дому на кадилаку Маддалени. На світанку Марчелло повертається додому, де виявляє, що його наречена, Емма (Івонн Ферн), має передозування. По дорозі в лікарню він заявляє про своє вічне кохання до неї. Після цього вона опиняється у напівнепритомному стані в реанімації. В очікуванні на її видужання він намагається зробити телефонний дзвінок Маддалені.

Епізод 2[ред.ред. код]

У цей день він йде зустрічати Сільвію (Аніта Екберг), відому шведсько-американську актрису, в аеропорту Чампіно, де її зустріли орди репортерів. Під час прес-конференції Сільвії Марчелло дзвонить додому, щоб переконатися, що Емма прийняла свої ліки, і водночас переконати її, що він не на самоті з Сільвією. Після того як кінозірка впевнено дала відповіді на шквал запитань журналістів, Марчелло рекомендує Сільвії зробити екскурсію площею св. Святого Петра. Всередині купола Святого Петра репортер новин скаржиться, що Сільвія швидка неначе ліфт, і що ніхто з них не може зрівнятися з нею в енергійності підніматися нескінченними сходами. Натхненний Марчелло прямує вперед так, щоб бути з нею на самоті. Після цього вони обидва досягають балкону з виглядом на Ватикан. Тієї ночі Марчелло та Сільвія захопилися танцями під ритми Каракалли, її наречений Роберт (Лекс Баркер) нудно читає газету. Його принизливі зауваження спрямовані до Сільвії, аби вона покинула цю групу, вона ігнорує і охоче покидає його, прямуючи з Марчелло і групою фотографів вулицями Риму. Опинившись на самоті, Марчелло та Сільвія залазять до фонтану Треві. Неначе магічне заклинання, світанок приходить у той самий момент, коли Сільвія грайливо "змащує" голову Марчелло водою з фонтану. Вони їдуть назад до готелю Сільвії, де знаходять лютого Роберта, котрий чекав її у своїй машині. Роберт дає ляпаса Сільвії, вимагаючи від неї лягти в ліжко, а потім нападає на Марчелло.

Епізод 3, A[ред.ред. код]

Марчелло зустрічає Штайнера (Ален Кюні), свого друга, що відрізняється високою інтелектуальністю. У Церкві він грає музику Баха на органі.

Епізод 4[ред.ред. код]

Ближче до вечора, Марчелло, його друг фотограф Папараццо (Вальтер Сантессо) та Емма їдуть на околицю Риму, щоб стати свідками того як двоє дітей побачили Богородицю. І хоч католицька Церква скептично ставиться до цієї події, величезний натовп журналістів і простих людей збираються на площі. Події цієї ночі передаються по італійському радіо і телебаченню. Діти сліпо слідують з кутка в куток, натовп обриває листя з невеликого дерева, поблизу якого з'являлась Богородиця, вважаючи, що таким чином вони отримають Її заступництво. Між тим, Емма молиться Діві Марії, щоб стати єдиним власником серця Марчелло. Збори закінчуються на світанку жалобою зі хворою дитиною, котру паломник приніс його матері, щоб вона зцілилася. Але натовп затоптав її до смерті.

Епізод 3, Б[ред.ред. код]

Одного разу увечері, Марчелло і Емма відвідують вечірку у розкішному будинку Штайнера, де вони знайомляться з абсурдною групою інтелектуалів, які читають дурні вірші, бринькають на гітарі, пропонують дріб'язкові ідеї, і слухають звуки природи, записані на плівку. В той час як одна з жінок, заявляє, що краще не одружуватися, щоби не вибирати, Марчелло відповідає, що краще бути обраним, ніж обирати самому. Емма зачаровується будинком Штайнера його дітьми, розповідаючи Марчелло, що одного разу вони одружаться і матимуть подібний будинок. На терасі, Марчелло визнає своє захоплення Штайнером і усім тим, що він має. Але Штайнер відповідає, що він розривається між безпекою, що йому дав матеріалістичне життя і прагнення до більш духовного небезпечного способу життя. Штайнер філософствує про потребу в любові у світі і побоювання, що його діти можуть вирости одного дня.

Інтермеццо[ред.ред. код]

Марчелло проводить день працюючи над своєю новою новеллою у приморському ресторані, де він зустрічає Паолу (Валерія Чяґоттіні), юну офіціантку з Перуджі, що грати Перес Прадо ча-ча Патріція на музичному автоматі, і наспівуючи дудку. Він питає її, якщо у неї є хлопець, а потім описує її як янгола в картині Умбрії.

Епізод 5[ред.ред. код]

Марчелло зустрічається зі своїм батьком (Аннібале Нікі), що відвідує Рим на Віа Венето. З Папараццо, вони йдуть в Ча-ча-ча-клуб, де Марчелло знайомить свого батька з Фанні (Магалі Ноель). Красива танцівниця, фактично пропонує йому жіноче товариство на ніч. Коли Фанні запрошує батька Марчелло назад у свою квартиру, з ним трапляється серцевий напад. Попри пропозицію Марчелло зупинитися і поговорити, його батько бере таксі першим поїздом їде до дому.

Епізод 6[ред.ред. код]

Марчелло, Ніко (Nico), та інші друзі зустрчаються на Віа Венето щоб поїхати до замку, належать родині аристократів в Бассано ді Сутрі поблизу Риму.Там Маддалена заводить Марчелло у велику кімнату і встановлює з ним зв'язок з іншої кімнати через ехо. Признаючись у коханні до Марчелло, Маддалена пропонує йому одружитися на ній, в той час як її цілує інший чоловік. Не знаючи про її лукавство, Марчелло заплутанно відповідає, що стає простим відлуння у порожнечу. Коли група досліджує руїни будинку, що знаходиться біля замку, Марчелло спокушається Джейн-людожеркою (Одрі Макдональд). На світанку група повертається до основної частини замку.

Епізод 3, В[ред.ред. код]

Марчелло має конфлікт з Еммою, в якому він говорить їй, що її материнська любов душить його. Вона стверджує, що, щоб знайти жінку, яка любить Марчелло настільки, як вона,є надзвичайно важливим у житті кожного. Він відповідає, що не може відповідати її потребам любові і просить її вийти з машини. Вона відмовляється. З деякими елементами насильства (укус від неї і ляпас від нього), він викидає її з машини і їде. Після переміни в серці, він повертається через декілька годин годин, знаходячи її з цигаркою і збираючою квіти на тому ж місці де він залишив її. Вона сідає в машину, не кажучи ні слова. У ліжку з Еммою, Марчелло отримує телефонний дзвінок. Він кидається до квартири Штайнера і дізнається, що Штайнер убив себе і своїх двох дітей. Після того, як він очікував з поліцією повернення дружини Штайнера, він зустрічає її за межами її квартири в оточенні репортерів, що фотографують її.

Епізод 7[ред.ред. код]

В той вечір, Марчелло і група завсідників вдерлися до будинку на пляжі Френежа, що належав належить Ріккардо. У рамках святкування свого недавнього розлучення з Ріккардо, Надя виконує стриптиз. П'яний Марчелло намагається долучити інший завсідників до спільної огрії. Через їхнє сп'яніння учасники спускаються пропозицією Марчелло кидатися подушками з пір'ям. Ріккардо з'являється в будинку і сердито наказує покинути його квартиру.

Епілог[ред.ред. код]

На світанку учасники йдуть до пляжу, де вони знаходять сучасного Левіафана, роздутий скат, упійманий у сіті рибалок. Марчелло заціпеніло дивиться в очі смерті. Паола, дівчина з приморського кафе, кличе Марчелло з лиману. Але її слова губляться у вітрі. Він демонструє свою нездатність зрозуміти, що вона говорить або інтерпретувати її загадкових жестів. Він знизує плечима і повертається до завсідників віддаляючись від неї береговою лінією. Фільм закінчується довгим великий планом, де Паола махає Марчелло рукою із загадковою усмішкою.

Актори[ред.ред. код]

Знімальна група[ред.ред. код]

  • Режисер — Федеріко Фелліні;
  • Сценарій — Федеріко Фелліні, Енніо Флайяно, Тулліо Пінеллі;
  • Продюсер — Джузеппе Амато, Анджело Ріццолі, Франко Мальї;
  • Оператор — Отелло Мартеллі;
  • Композитор — Ніно Рота;
  • Художник — П'єро Герарді;
  • Монтаж — Лео Каттоццо.

В епізодах[ред.ред. код]

Фільм також примітний участю майбутніх знаменитостей — Адріано Челентано і Ніко.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cf. Bondanella, 143 and Kezich, 203

Посилання[ред.ред. код]