Епштейн Давид Якович

Давид Епштейн
Народився	25 вересня 1871(1871-09-25) Старокостянтинів, Російська імперія
Помер	5 серпня 1946(1946-08-05) (74 роки) Київ, УРСР
Поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Віденський університет (1896)
Галузь	фтизіатрія
Заклад	Київський медичний інститут (1925?—1946)
Посада	доцент, професор, завідувач кафедри
Вчене звання	професор (1940)
Науковий ступінь	доктор медицини (1924)
Відомі учні	Василь Плющ
Членство	керівник Наукового фтизіатричного товариства Києва
Відомий завдяки:	одному з перших в Україні застосуванню штучного пневмотораксу для лікування туберкульозу, внеску у лікування туберкульозу

Давид Якович Епштейн (25 вересня 1871, Старокостянтинів — 5 серпня 1946, Київ) — український радянський науковець-фтизіатр, педагог. Доктор медицини (1924), професор (1940). Одним з перших в Україні застосував штучний пневмоторакс для лікування туберкульозу, здійснив значний внесок у лікування цієї хвороби.

Понад приблизно 20 років — педагог та науковий співробітник Київського медичного інституту (1925?—1946), з яких 12 років — завідувач кафедри туберкульозу. Автор понад 40 наукових робіт.

Життєпис

Народився 25 вересня 1871 року у місті Старокостянтинів (теперішня Хмельниччина).

У 1896 році закінчив медичний факультет Віденського університету. Під час навчання досліджував, зокрема, методи хірургічного лікування туберкульозу. Після повернення до України декілька десятиліть працював лікарем.

Могила Давида Епштейна, Байкове кладовище

У 1924 році здобув науковий ступінь доктора медицини, захистивши дисертацію, яку створював 15 років — «Лікування легеневого туберкульозу шляхом штучного пневмотораксу». Приблизно у цей час розпочав роботу у Київському медичному інституті. З 1929 року — доцент курсу туберкульозу, який був перетворений на кафедру туберкульозу у 1934 році. Її одразу очолив Давид Епштейн. На той час кафедра знаходилась у декількох місцях — фтизіатричному відділенні лікарні імені Жовтневої революції та першому протитуберкульозному диспансері Києва.

Жив у Києві, у будинку № 34 на узвозі Георгія Лівера. Кафедру туберкульозу очолював до кінця свого життя. Помер на 75-му році життя 5 серпня 1946 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49, 50°25′00″ пн. ш. 30°30′04″ сх. д.).

Наукова діяльність

Автор понад 40 наукових робіт. Одним з перших в Україні застосував штучний пневмоторакс для лікування туберкульозу, здійснив значний внесок у лікування цієї хвороби. Науковий керівник та педагог низки докторів та кандидатів наук. Серед учнів Давида Епштейна — професор Василь Плющ.

Засновник та перший керівник Наукового фтизіатричного товариства Києва, голова комісії з питань туберкульозу Вченої медичної ради Міністерства охорони здоров'я УРСР, член ради з питань туберкульозу при Міністерстві охорони здоров'я СРСР.

Серед наукових робіт Давида Епштейна в історію фтизіатрії увійшла в першу чергу монографія «Душа туберкулёзного в освещении художественной и научной литературы», передмову до якої написав перед своєю смертю академік Феофіл Яновський. До 150-річчя від дня народження Давида Епштейна про цю роботу писав професор Василь Петренко:

У своїй монографії «Душа туберкулезного» Д. Я. Епштейн на прикладі світової художньої літератури намагався розкрити психологію хворих, визнаючи особливості статі та їх реакцію на страшний діагноз, а також проблеми взаємостосунків із лікуючими докторами.

Науковий доробок (частковий)

• Начальный курс частной патологии и терапии: Руководство для акушер.-фельдш. и зубоврачеб. шк. / [Соч.] Д-ра Д. Эпштейна. — Киев: Сотрудник, 1908. — [2], III, 148 с. : ил.
• Душа туберкулезного в освещении художественной и научной литературы / С предисл. акад. Ф. Г. Яновского. — Киев: [Склад издания: Мед. книж. магазин «Научная мысль»], 1929 («Киев-печать» 8-я тип.). — 32 с.; 18 см.
• Туберкулез и вегетативная система. К., 1931
• Штучний пневмоторакс. Х., 1931
• Туберкулез, его предупреждение и лечение. К., 1943
• Пам'ятка туберкульозного хворого. К., 1946