Старокостянтинів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Старокостянтинів
Strkon2 s.png Starokostiantyniv flag.png
Герб Старокостянтинова Прапор Старокостянтинова
Центральна вулиця міста.
Центральна вулиця міста.
Старокостянтинів
Старокостянтинів на мапі України
Старокостянтинів на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Хмельницька область Хмельницька область
Район/міськрада Старокостянтинівський район
Рада Старокостянтинівська міськрада
Код КОАТУУ 6810800000
Засноване 1561
Магдебурзьке право 1561
Статус міста з 1795 року
Населення 35 156 (01.07.2012) [1]
Площа 40 км²
Густота населення 875,38 осіб/км²
Поштові індекси 31100—31109
Телефонний код +380-3854
Координати 49°45′14″ пн. ш. 27°13′13″ сх. д. / 49.75389° пн. ш. 27.22028° сх. д. / 49.75389; 27.22028Координати: 49°45′14″ пн. ш. 27°13′13″ сх. д. / 49.75389° пн. ш. 27.22028° сх. д. / 49.75389; 27.22028
Висота над рівнем моря 265 м
Водойма р. Случ, Ікопоть, Шахівка
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Старокостянтинів І, Старокостянтинів ІІ
До обл./респ. центру
 - залізницею 70 км
 - автошляхами 48 км
Міська влада
Адреса 31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. К.Острозького,41
Міський голова Мельничук Микола Степанович

Старокостянти́нів — місто обласного значення в Україні, центр Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Населення 35 206 мешканців (перепис 2001).

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на річці Случ, за 48 км від Хмельницького. Вузол залізничних (Старокостянтинів-1 та Старокостянтинів-2) і автомобільних шляхів.

Територія міста відноситься до Случ-Горинського фізико-географічного району. Рельєф — хвилястий, який переходить у рівнинний в долинах річок.

Клімат у Старокостянтинові — помірно континентальний.

Археологічні дані[ред.ред. код]

Археологічні розкопки у Старокостянтинові виявили, що місто на 350 років старіше, ніж вважалося. Ініціатором даних досліджень став археолог, кандидат історичних наук, доцент Журко О. І. Місто Старокостянтинів — дійсно старе місто, до того ж, має унікальну історію, розкішну старовинну архітектуру та лежить в дуже гарній місцевості — біля злиття двох рік, Случа та Ікопоті. Має воно і зручне транспортне розташування — на автомагістралі Чернівці-Житомир.

Довгий час вважалося, що місто заснував князь Василь-Костянтин Острозький у 1561 році. Однак виявилося, що Старокостянтинів є літописним містом Кобудем, історія якого налічує 800 років. Про це свідчить «Історична довідка про заснування міста Старокостянтинова Хмельницької області», видана інститутом археології Національної Академії Наук України після аналізу історичних джерел та проведення археологічних розкопок. Під час розкопок на території замку та Домініканського монастиря були знайдені залишки фортифікаційних споруд, кераміки та поховання, які відносяться до ХІІ-XV століття та аналогічні артефактам, знайденим при розкопках літописного Губина та інших міст Болохівської землі (згадується у «Літописі Руському» у 1150 році, розташовувалася у Послуччі і Південному Побужжі).

З цього приводу в березні 2006 року було скликано наукову конференцію, на якій заслухано низку доказів того, що місто, залишки якого розкопала група шукачів на чолі з археологом Виногородською Л. І., ідентичне болохівським містам і це — Кобуд, про що говорить нам і літопис. Після цього конференція прийняла важливе наукове рішення про те, що міста Кобуд і Старокостянтинів територіально і хронологічно зв'язані. Наступним кроком конференції було вироблення пропозицій органам місцевої і державної влади про відзначення 800-ліття Кобуда в 2009 році.

Герб міста[ред.ред. код]

Історичним гербом міста є герб родини Острозьких — Баклай. Сучасний варіант герба затверджений 28 лютого 2000 року. Автор — Олександр Пажимський.

Історія[ред.ред. код]

Місто належало до земель Болохівських князів, знаходилось на Чорному шляху.

Старокостянтинів заснований в 1525 році як село Колищенці (Колищенец), поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці».

У складі Речі Посполитої[ред.ред. код]

5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину-Василю Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзького права для цього міста. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новокостянтинова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів.

В 2 половині 16 століття за князя Острозького тут було збудовано 5 церков: 2 кам'яні, 3 дерев'яні. В 17 столітті — ще 2 дерев'яних.

  • Свято — Троїцька (замкова, кам'яна)
  • Соборна ,Успіння Пресвятої Богородиці (кам'яна) (була до 1590)
  • Св. Георгія (на передмісті, дерев'яна) 16 ст.
  • Воскресіння (дерев'яна), була в центрі, біля міської ратуші. 16 ст.
  • Спаська (дерев'яна) 16 ст.
  • Чесного хреста (на передмісті, дерев'яна) 1640 була на «Стариках»
  • Різдва Пресвятої Богородиці (на передмісті, дерев'яна) (до 1687), 1807 збудовано нову кам'яну.
  • Домініканський костел з кляштором, фундований 1613 р. князем Яном Острозьким.

В Староконстантинові знаходились склади товарів, які прибували сюди з Литви на Поділля та йшли на Туреччину, Волощину і навпаки.

У 1593 році під містом були розбиті війська повстанців під проводом Криштофа Косинського

1595 і 1596 роках через місто проходили війська під проводом Северина Наливайко.

Слідом за Острозькою у 1599 році в Старокостянтинові була заснована академія[2].

1617 року старокостянтинівський антитринітарський збір нараховував понад 100 осіб. Головував над ними Шмальц, а заснований був стараннями князя Василя Костянтина Острозького[3].

У 1620 році місто перейшов у володіння князів Заславських, а в 1682 році — до князів Любомирських.

У 1648 році під Старокостянтиновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії Богдана Хмельницького та армії під проводом Яреми (Ієремії) Вишневецького та Домініка Заславського, в якій українські війська отримали блискучу перемогу.

Українська держава Богдана Хмельницького[ред.ред. код]

Старокостянтинів був сотенним містом Волинського полку Української держави Богдана Хмельницького.

14 листопада 1787 року по дорозі з Канева в місті перебував король Речі Посполитої Станіслав ІІ Август.

1794 р. Староконстантинів перейшов через шлюб з Констанцією Любомирською до гетьмана польного коронного Северина Жевуського.

Старокостянтинівський замок[ред.ред. код]

У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста. Навколо міста був насипаний земляний вал, укріплений колодами, були побудовані кам'яні башти. Виходом із міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибожські на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські — в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів що наближаються. Про серйозності укріплень міста говорить те, що, починаючи з 1575 року, кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділлі вторгалася тридцятитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

Місто увійшло до складу Російської імперії з 1793.

1796 пітверджено статус повітового міста Волинської губернії.

1885 р. промисловість була досить розвинута — 12 фабрик, на яких працювало 98 робітників. Найважливіші: 2 мидлярні, 3 фабрики свічок, 3 олійні, 1 пивна броварня, цегельня, фабрика поташу, шпиталь, 3 лікарі, 2 аптеки. Осель: всього — 1813, з них 97 — кам'яних, решта — дерев'яні. Всіх будинків — 2172 (286 мурованих). Населення: всього — 18.000 осіб, з них 318 шляхтичів, 36 духовних осіб, 13 217 купців, 1699 військових, 67 чужоземців. Храми в місті: 4 церкви і одна мурована каплиця, 1 костел і католицька мурована каплиця, 2 синагоги і 3 муровані молитовні будинки; були чоловіча та жіноча школи.

У 1827 в Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону, що зобов'язував деяких євреїв до 25 років служби в армії.

В 1905 році місто мало близько 17000 жителів, з яких євреї становили приблизно 60%. Жителі проводити значну торгівлю з Австрією та Прусією, а також з довколишніми містами і селами. Громада мала 2 синагоги, 5 молитовних будинків, школи для єврейських дітей, єврейські благодійні установи.

Визвольні змагання українців, Українська Народна Республіка[ред.ред. код]

Головний отаман Симон Петлюра (у центрі) і полковник Євген Коновалець (праворуч за С. Петлюрою) приймають присягу у вишколу січових стрільців. Старокостянтинів, літо 1919 року.

4 серпня 1919 року Четверта Золочівська бригада УГА (командир — отаман УГА Богуслав Шашкевич, родич отця Маркіяна Шашкевича) взяла місто. 10 серпня 1919 року червоні козаки Миколи Щорса завдали сильного удару на ділянці Золочівської бригади УГА примусили її відступити за р. Случ, захопили Старокостянтинів.[4]

Період відновлення Української державності[ред.ред. код]

Місто обласного значення з 1999 року.

27 вересня 2013 року міська рада перейменувала 43 вулиці та один провулок, позбавивши місто від топонімічної «спадщини» радянської епохи[5][6].

Промисловість[ред.ред. код]

  • ДП «Старокостянтинівський молочний завод»,
  • ТОВ "Старокостянтинівський завод «Металіст»,
  • ДП «Завод ковальсько-пресового устаткування»,
  • ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»,
  • Старокостянтинівський цукровий завод,
  • Старокостянтинівський комбікормовий завод,
  • хлібопекарня, виробництво меблів ТОВ «Ясен», ТОВ «Енселко-Агро» та ін.

Освіта та культура[ред.ред. код]

Краєзнавчий музей

У Старокостянтинові діють 7 шкіл, а також одна гімназія та один ліцей.

Обдарована молодь міста має змогу розвивати свої таланти в дитячих художній і музичній школах.

У Старокостянтинові діє близько півтора десятка бібліотек, в тому числі районні та міські, доросла й дитяча, шкільні бібліотеки.

У місті працює кінотеатр.

Значним осередком культури в місті є районний історико-краєзнавчий музей.

Спорт[ред.ред. код]

У старокостянтинові створені команди з ігрових видів спорту:

  • футбол — дитячо-юнацький футбольний клуб «Вікторія», дитячо-юнацький футбольний клуб «Случ», дитячо-юнацький футбольний клуб «Старокон», футбольний клуб «Случ». команда ДЮСШ різник вікових груп;
  • волейбол — команда «Авіатор», команда ДЮСШ;
  • баскетбол — команда ЗОШ № 7 (хлопці, дівчата).

Пам'ятки та пам'ятники[ред.ред. код]

Згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації, у місті Старокостянтинів Хмельницької області перебуває 12 пам'яток історії і 3 пам'ятки архітектури. Натомість сайт «Енциклопедія пам'яток» наводить більшу їх кількість.

Пам'ятник князю Острозькому

Головні історико-архітектурні пам'ятки Старокостянтинова[7]:

Найновішим пам'ятником міста є пам'ятник жертвам голодомору 1932–1933 років (2008 року).

У місті, особливо тепер (2000-ні) національно-культурними товариствами постійно здіймається питання щодо необхідності спорудження пам'ятника великому українському поетові Тарасові Шевченку.

Крім визначних історико-архітектурних пам'яток у Старокостянтинові можна побачити нечисленні взірці старої (дореволюційної) забудови, переважно зразки так званого містечкового модерну.

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці міста:

Працювали, перебували[ред.ред. код]

  • Заплітний Антін — у 1919—20 роках був заступником повітового комісара у Староконстянтинові.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]