Ерміт зелений

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерміт зелений

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Ермітні (Phaethornithinae)
Рід: Ерміт (Phaethornis)
Вид: Ерміт зелений
Phaethornis guy
(Lesson, 1833)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Trochilus guy
Посилання
Вікісховище: Phaethornis guy
Віківиди: Phaethornis guy
ITIS: 555030
МСОП: 22686934
NCBI: 304668

Ермі́т зелений[2] (Phaethornis guy) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.

Опис[ред. | ред. код]

Зелений ерміт
Зелений ерміт
Зелений ерміт (Коста-Рика)

Довжина птаха становить 13-15 см, вага 4-6,3 г. У самців верхня частина тіла темно-зелена, надхвістя синьо-зелене. Нижня частина тіла попелясто-зелена, центр живота сіруватий. Через очі ідуть широкі темні смуги, окаймлені охристими "бровами" і "вусами", центральна частина горла охриста. Хвіст чорний, стернові пера мають білі кінчики, центральні стернові пера дещо видовжені. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, нижня частина тіла у них більш сіра. Дзьоб довжиною 43 мм, вигнутий, чорний, знизу біля основи червонуватий.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[3]

  • P. g. apicalis (Tschudi, 1844) — східні схили Анд від північної Колумбії і північно-західної Венесуели через Еквадор до південно-східного Перу;
  • P. g. coruscus Bangs, 1902 — гори в Коста-Риці, Панамі і північно-захдній Колумбії;
  • P. g. emiliae (Bourcier & Mulsant, 1846) — міжандські долини на заході центральної Колумбії;
  • P. g. guy (Lesson, R, 1833) — Прибережний хребет на півночі Венесуели, острів Тринідад.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Зелені ерміти мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Венесуелі та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в підліску вологих гірських і рівнинних тропічних лісів, у вологих і вичокогірних чагарникових заростях та на плантаціях, на висоті від 800 до 2200 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітів, яких шукають в нижньому ярусі лісу, а також дрібними комахами і павуками. Віддають перевагу квітам довжиною 30-50 мм і шириною 2-7 мм, зокрема Justicia aurea і Razisea spicata з родини акантових, Pitcairnia brittoniana з родини бромелієвих, Costus barbatus з родини костусових, Drymonia conchocalyx і D. rubra з родини геснерієвих, Heliconia tortuosa з родини геліконієвих і Malvaviscus palmanus з родини мальвових тощо. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в горах Східного хребта Колумбійських Анд від триває з вересня по листопад. Гніздо конусоподібне, робиться з рослинних волокон і павутиння, підвішується до нижньої сторони листа, часто над водою. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 17-18 днів, пташенята покидають гніздо через 21-23 дні після вилуплення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Phaethornis guy: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 30 липня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 липня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • ffrench, Richard; O'Neill, John Patton & Eckelberry, Don R. (1991): A guide to the birds of Trinidad and Tobago (2nd edition). Comstock Publishing, Ithaca, N.Y.. ISBN 0-8014-9792-2
  • Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
  • Salaman, Paul G.W.; Stiles, F. Gary; Bohórquez, Clara Isabel; Álvarez-R., Mauricio; Umaña, Ana María; Donegan, Thomas M. & Cuervo, Andrés M. (2002): New and noteworthy bird records from the east slope of the Andes of Colombia. Caldasia 24(1): 157–189. PDF fulltext
  • Temeles, E.J.; Linhart, Y.B.; Masonjones, M. & Masonjones, H.D. (2002): The role of flower width in hummingbird bill length-flower length relationships. Biotropica 34(1): 68–80. DOI:10.1111/j.1744-7429.2002.tb00243.x PDF fulltext

Посилання[ред. | ред. код]