Нектар (ботаніка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нектар камелії
Нектар на квітці еуфорбії Euphorbia meloformis
Плоскохвостий мадагаскарський гекон (Phelsuma laticauda) злизує нектар

Некта́р — сік, який виділяють нектарники рослин. Це водний розчин цукрів, в основному фруктози та глюкози. Нектар приваблює тварин для запилення (в основному комах), тому відіграє ключову роль у процесі розмноження рослин. Його склад та інтенсивність секреції є відмінним у різних видів, у різний час доби та в залежності від погодних умов. З нектару бджоли виробляють мед, який утворюється в результаті загущення нектару (випаровування значної частини води), розкладання сахарози на прості цукри та консервування отриманої речовини невеликою кількістю мурашиної кислоти.

Хімічний склад і фізичні властивості[ред.ред. код]

Нектар має змінний склад та властивості. Постійним компонентом є вуглеводиглюкоза, фруктоза та сахароза. Остання домінує в нектарі кінського каштана та робінії, а в нектарі гречки, наприклад, є тільки прості вуглеводи. Вміст цукру коливається у різних видів приблизно з 5% в рябчика імператорського, близько 70% кінського каштана і 76% в материнки. Від вмісту цукру залежить густина нектару. Нектар також містить невелику кількість мінеральних солей (особливо калію) ефірні олії, кислоти, основи, барвники та амінокислоти. Нектар не має аромату.

Нектар може містити деякі компоненти, отруйні для бджіл і людей. Нектар дурману індіанського та мед з нього містять скополамін. Отруйний також нектар рододендрона жовтого та аконіту. Деякі з інгредієнтів, що містяться в нектарі, як шкідливі, так і лікувальні, зникають у процесі дозрівання меду.

Формування[ред.ред. код]

Нектар утворюється у рослинах в залозах, які називаються нектарники. Нектар витікає з нектарники внаслідок дифузії або через клітинну стінку. Якщо нектарники покриті покривною тканиною, то нектар витікає через продихи, канали або тріщини покривної тканини.

Різні рослини утворюють різну кількість нектару. Одна квітка ваточника сирійського (Asclepias syriaca) виробляє на день нектару в кількості 5,3 мг, липи — 2,3 мг. Молоді квіти зазвичай не мають нектару, він утворюється під час цвітіння. Утворення нектару залежить від пори дня (як правило, найвища в обідню пору) і температури повітря (більшість рослин для виробництва нектару вимагає температури вище 10-12 °C). Як правило, кількість нектару зменшується під час посухи.

Значення[ред.ред. код]

Нектар відіграє ключову роль в створенні симбіозу між різними групами тварин, що запилюють рослини та квітами. Не тільки комахи, але і птахи, кажани та деякі сумчасті використовують нектар в якості їжі, та у багатьох випадках узалежнюються від нього. У свою чергу, відвідуючи квіти переносять пилок, тим самим мимоволі їх запилюють.

Особливе місце серед комах, що збирають нектар, займають бджоли. Вони нагромаджують та зберігають нектар і піддають його обробці за допомогою своєї слини, створюючи тим самим мед в процесі дозрівання суміші. Мед є надзвичайно поживним продуктом харчування, тому його часто забирають від бджіл інші тварини. Мед також має високу харчову цінність для людини. З метою підвищення виробництва меду розвивається галузь сільського господарства бджільництво. Для потреб бджільництва відбувається розповсюдження медоносних рослин. Серед цих рослин нектароносні рослини характеризується високим виробництвом нектару і високим вмістом цукру у ньому.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ботаніка: Анатомія і морфологія рослин / М.І.Стеблянко, К.Д.Гончарова, Н.Г.Закорко. — Київ: Вища школа, 1995. — 384 с. — ISBN 5-11-004290-X.
  • Ботаніка:Підручник для студ. вуз. / І.М.Григора, С.І.Шабарова, І.М.Алейніков. — Київ: Фітосоціоцентр, 2004. — 476 с. — ISBN 966-7459-92-6.
  • Морфологія рослин з основами анатомії та цитоембріології: посібник / Ю.О.Войтюк, Л.Ф.Кучерява, В.А.Баданіна, О.В.Брайон.. — Київ: Фітосоціоцентр, 1998. — 216 с. — ISBN 966-7459-03-7.