Жежерін Вадим Борисович
| Жежерін Вадим Борисович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження | 5 листопада 1946 (77 років) | ||
| Країна |
 СРСР  Україна | ||
| Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут | ||
| Діяльність | архітектор | ||
| Праця в містах | Київ | ||
| Членство | Національна спілка архітекторів України | ||
| Премії |
| ||
| Звання |
| ||
| Батько | Жежерін Борис Петрович | ||
| Мати | Гусєва Лідія Олександрівна | ||
 Жежерін Вадим Борисович у Вікісховищі | |||
Жеже́рін Вади́м Бори́сович (нар. 5 листопада 1946, Київ) — радянський і український архітектор. Дійсний член Академії архітектури України, голова Київської організації Національної спілки архітекторів України (з 1990 р.). Член комітету по Державних преміях України в галузі архітектури, Президент Міжнародної асоціації Спілки архітекторів СНД (1996—1997), президент Архітектурної ради Центральної і Східної Європи (1998—2000). Керівник персональної архітектурної майстерні АБК «Жежерін».
У 1970 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Працював у проєктному інституті «Київпроект».
Основні праці[ред. | ред. код]
- Забудова житлового масиву Теремки-2, мікрорайонів на житлових масивах Лівобережний, Південна Борщагівка, Синьоозерний (Київ, 1972—1989).
- Комплекс Центральних залізничних кас та готелю «Експрес» (Київ, 1978—1985).
- Реконструкция площі Українських Героїв (Київ, 1979—1996).
- Станції київського метрополітену «Площа Українських Героїв» (1981), «Золоті ворота» (1989), інженерний корпус Київського метрополітену та комплекс «Київ-Донбас» на площі Українських Героїв
- Реконструкція району в межах вулиць В'ячеслава Чорновола — Дмитрівської — Павловської (Київ, 1981—1999).
- Реконструкція кварталу по вул. Володимирській, 47-53.
- Забудова і реконструкція Бессарабського кварталу (Київ, 2001—2005).
- Житлові будинки по вул. Богдана Хмельницького, 39, вул. Володимирській, 79, вул. Тургенєвській, 45–49, вул. Павлівській, 37/32.
- Спасо-Преображенський собор в Ліко-граді (Київ, вул. Самійла Кішки (Маршала Конєва), 3а).[1]
Відзнаки[ред. | ред. код]
Заслужений архітектор України (1997)[2], лауреат Державної премії України за архітектуру станції метро «Золоті ворота» (1991)[3], за реконструкцію площі Льва Толстого в місті Києві (1998)[4], народний архітектор України (2004)[5].
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько — Жежерін Борис Петрович, український радянський архітектор, заслужений архітектор УРСР, лауреат Державної премії УРСР по архітектурі (1990)[6][7]. Мати — Гусєва Лідія Олександрівна (1918 р.н.) — архітектор, керівник архітектурно-планувальної майстерні № 2 інституту «Діпромісто» (1944—1979), керівник проєктів будівництва міста Кузнецовська, мікрорайону «Український» у зруйнованому землетрусом Ташкенті, житлових будинків № 24, 24-а по вулиці Січневого повстання (нинішня адреса — Лаврська вулиця, 4, 4-а), будинку № 129—131 по Червоноармійській вулиці (нині — Велика Васильківська вулиця), № 34-а по вулиці Кірова (нині — вулиця Михайла Грушевського) в Києві та ін
Зображення[ред. | ред. код]
-
Площа Українських Героїв -
Станція метро «Площа Українських Героїв» -
Станція метро «Золоті ворота»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт Спасо-Преображенського собору в Ліко-граді. [Архівовано 1 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України від 1 липня 1997 року № 595/97 «Про присвоєння почесних звань України».
- ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 30 грудня 1991 року № 394 «Про присудження Державних премій України по архітектурі 1991 року».
- ↑ Указ Президента України від 25 червня 1998 року № 686/98 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 1998 року».
- ↑ Указ Президента України від 1 липня 2004 року № 728/2004 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня архітектури України».
- ↑ Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 244. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- ↑ Премії державного рівня, які присуджені за твори архітектури в Україні з 1941 р. по 2007 р. за розподілом по АРК, областях та м. Києву. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 17 вересня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Жежерін Вадим Борисович на сайті who-is-who.com.ua [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] (укр.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Жежерін Вадим Борисович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 244. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Київський літопис XXI століття: Визначні імена та підприємства України / АПН України, АМН України; Редкол.: А. К. Шидловський та ін. — 3-тє вид. — К.: Видав. центр «МЕТР», 2003. — С. 289—290. — ISBN 966-96308-1-9
- Олійник О. П. Жежерін Вадим Борисович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — С. 527–528. — ISBN 978-966-02-5720-7. [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 5 листопада
- Народились 1946
- Лауреати Державної премії України в галузі архітектури
- Народні архітектори України
- Заслужені архітектори України
- Члени Національної спілки архітекторів України
- Українські архітектори
- Архітектори Києва
- Випускники Київського національного університету будівництва і архітектури
- Уродженці Києва
- Автори проєктів станцій Київського метрополітену