Жировик (мінералогія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блок стеатиту (тальку)

Жировик (стеатит) — суцільноволокнисті скупчення тальку. Від грецьк. «стеатос», «стеар» — жир, сало (F. Von Gronstedt, 1758). Назва цієї відміни тальку дана за характерну тактильну властивість — камінь настільки гладкий, що видається масним, або мильним на дотик. Його синоніми: восковий камінь, пічний камінь.

Властивості[ред.ред. код]

Фігурки зі стеатиту
Давньоєгипетський амулет скарабея з різьбленого і полірованого стеатиту

Колір білий, сірий, коричневий, з зеленкуватим або жовтуватим відтінком. Рідше зустрічається червонуватий, або темно-вишневий стеатит. Блиск — матовий до шовковистого. Твердість — 2-3 за шкалою Мооса; густина — 2,6-3,3 г/см³. Характерною особливістю стеатиту є його теплостійкість — він швидко нагрівається і повільно вистигає. Саме через це він застосовується в камінах і пічках. Також використовується як вирібне каміння, для художнього різьблення. Легко забарвлюється. Підфарбований стеатит часто видають за нефрит[1].

Поширення[ред.ред. код]

Знахідки: Фіхтельґебірґе (ФРН), Сх. Саян, Урал (Росія).

Цікаві факти[ред.ред. код]

У давньогрузинському царстві використовували кецзе (груз. კეცზე) — плескату пательню зі стеатиту, в якій випікали хліб, мчаді, хачапурі, обсмажували курчат, рибу тощо.

Із жировика виготовлений зовнішній шар майже сорокаметрової статуї Христа-Спасителя у Ріо-де-Жанейро[2].

Стеатизація[ред.ред. код]

Стеатизація — процес гідротермальної зміни ультраосновних комплексів, які на кінцевих стадіях приводять до утворення тальку.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://community.livejournal.com/samocvety/3148.html#cutid1
  2. Martyn Poliakoff, Brady Haran (11.06.2011). «Soapstone in Rio». Periodic Table of Videos. Процитовано 16 лютого 2014. 

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]