Загрос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Загрос. Світлина з космосу.
Загрос. Світлина з космосу.

Загрос (перс. رشته كوه زاگرس‎, курд. زنجیره‌چیاکانی زاگرۆس, лурі: کو یه لی زاگروس ) — масивне складчасте нагір'я шириною 150-300 км, що простягається на 1600 км від північно-західних кордонів Ірану в південно-східному напрямі. Переважаючі висоти 2000-3000 м, найвища –

Гірський хребет Загрос починається на північному заході Ірану, і приблизно відповідає західному кордону Ірану, і прямує вздовж західного і південно-західного краю Іранського плато, уриваючись на Ормузьку протоку. Найвища точка в горах Загрос знаходиться на хребті Дена — г. Зердкух, 4548 м.. Масив Хазаран в провінції Керман (остан)Керман Іран є найсхіднішим хребтом масиву, хребет Джебаль Барез заходить у Сістан.

Загрос було утворено в результаті зіткнення двох тектонічних плит — Євразійської і Іранської. Останні GPS вимірювання в Ірані[1] показали, що це зіткнення все ще активно, проте деформація розподіляється нерівномірно по терену, головним чином стосується найбільших гірських поясів, як Ельбурс і Загрос. Швидкість колізії становить на південному сході Загросу ~ 10 мм/рік і ~ 5 мм/рік на північно-заході Загросу.[2]

На відстані 800 км, від прикордонного з Іраком району до порту Бушир на побережжі Персидської затоки, паралельно хребтам Загроса вздовж їх західного підніжжя простягається гряда височин висотою 300-600 м і шириною бл. 65 км. Тут на південь від 32о півн.ш. зосереджені найбільші в Ірані запаси нафти.

Джерела[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Nilforoushan F., Masson F., Vernant P., Vigny C. , Martinod J. , Abbassi M.,Nankali H., Hatzfeld D., Bayer R., Tavakoli F., Ashtiani A.,Doerflinger E. , Daignières M., Collard P., Chéry J., 2003. GPS network monitors the Arabia-Eurasia collision deformation in Iran, Journal of Geodesy, 77, 411–422.
  2. Hessami K., Nilforoushan F., Talbot CJ., 2006, Active deformation within the Zagros Mountains deduced from GPS measurements, Journal of the Geological Society, London, 163, 143–148.