Задача зі щасливим кінцем
Задача зі щасливим кінцем — твердження про те, що будь-яка множина з п'яти точок на площині в загальному положенні[1] має підмножину з чотирьох точок, які є вершинами опуклого чотирикутника.
Історія[ред. | ред. код]
Цей результат комбінаторної геометрії названий Палом Ердешем «задачею зі щасливим кінцем», оскільки розв'язування проблеми завершилося весіллям Дьєрдя Секереша і Естер Клейн[en] (угор. Eszter Klein). Відома також як «теорема Ердеша — Секереша про опуклі багатокутники».
Узагальнення результату на довільне число точок є предметом інтересу математиків XX і XXI століть.
Доведення[ред. | ред. код]
Якщо не менше чотирьох точок утворюють опуклу оболонку, як опуклий чотирикутник можна вибрати будь-який набір з чотирьох точок оболонки. В іншому випадку є трикутник і дві точки всередині нього. Пряма, що проходить через дві внутрішні точки, в силу загального положення точок не перетинає одну зі сторін трикутника. Вершини цієї сторони і дві внутрішні точки утворюють опуклий чотирикутник.
Багатокутники з довільним числом вершин[ред. | ред. код]
Ердеш і Секереш узагальнили цей результат на довільне число точок, що є оригінальним розвитком теорії Рамсея. Вони також висунули «гіпотезу Ердеша — Секереша» — точну формулу для максимального числа вершин опуклого багатокутника, який обов'язково існує у множині з заданого числа точок у загальному положенні.
В (Erdős та Szekeres, 1935) доведено таке узагальнення: для будь-якого натурального , будь-яка досить велика множина точок у загальному положенні на площині має підмножину точок, які є вершинами опуклого багатокутника. Це доведення з'явилося в тій самій статті, де доводиться теорема Ердеша — Секереша про монотонні підпослідовності в числових послідовностях.
Розмір множини як функція числа вершин багатокутника[ред. | ред. код]
Нехай позначає мінімальне , Для якого будь-яка множина з точок у загальному положенні містить опуклий -кутник. Відомо що:
- , очевидно.
- , довела Естер Секереш.
- , згідно з (Erdős та Szekeres, 1935) це першим довів Е. Макао; перше опубліковане доведення з'явилося в (Kalbfleisch, Kalbfleisch та Stanton, 1970) Множина з восьми точок, що не містить опуклого п'ятикутника, на ілюстрації показує, що ; складніше довести, що будь-яка множина з дев'яти точок у загальному положенні містить опуклий п'ятикутник.
- , це було доведено в (Szekeres та Peters, 2006). У роботі реалізовано скорочений комп'ютерний перебір можливих конфігурацій з 17 точок.
- Значення невідомі для .
Гіпотеза Ердеша — Секереша про мінімальне число точок[ред. | ред. код]
Виходячи з відомих значень для , Ердеш і Секереш припустили, що:
- для всіх .
Ця гіпотеза не доведена, але відомі оцінки зверху і знизу.
Оцінки швидкості росту [ред. | ред. код]
Конструктивною побудовою автори гіпотези зуміли пізніше довести оцінку знизу, що збігається з гіпотетичною рівністю:
Проте найкраща відома оцінка зверху при не є близькою:
(використано біноміальні коефіцієнти).
Порожні багатокутники[ред. | ред. код]
Цікаве також питання про те, чи містить досить велика кількість точок у загальному положенні порожній опуклий чотирикутник, п'ятикутник і так далі. Тобто багатокутник, який не містить внутрішніх точок.
Якщо всередині чотирикутника, що існує відповідно до теореми зі щасливим кінцем, є точка, то, з'єднавши цю точку з двома вершинами діагоналі, ми отримаємо два чотирикутники, один з яких опуклий і порожній. Таким чином, п'ять точок в загальному положенні містять порожній опуклий чотирикутник, як видно на ілюстрації. Будь-які десять точок в загальному положенні містять порожній опуклий п'ятикутник (Harborth, 1978). Однак існують як завгодно великі множини точок у загальному положенні, які не містять порожнього опуклого семикутника. (Horton, 1983)
Таким чином, задача про порожні багатокутники не є проблемою теорії Рамсея і в принципі розв'язана.
Питання про існування порожнього шестикутника довгий час залишалося відкритим. Але в (Nicolás, 2007) і (Gerken, 2008) було доведено, що будь-яка досить велика множина точок у загальному положенні містить порожній шестикутник. Сьогодні відомо, що ця множина має містити не більше f(9) (імовірно 129) і не менше 30 точок. (Overmars, 2003)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В даному контексті загальне положення означає, що ніякі три точки не лежать на одній прямій.
Література[ред. | ред. код]
- Chung, F.R.K.; Graham, R.L. (1998), Forced convex n-gons in the plane, Discrete and Computational Geometry, 19 (3): 367—371, doi:10.1007/PL00009353.
- Erdős, P.; Szekeres, G. (1935), A combinatorial problem in geometry, Compositio Math, 2: 463—470, архів оригіналу за 19 лютого 2019, процитовано 28 лютого 2020.
- Erdős, P.; Szekeres, G. (1961), On some extremum problems in elementary geometry, Ann. Univ. Sci. Budapest. Eötvös Sect. Math., 3—4: 53—62. Reprinted in: Erdős, P. (1973), Spencer, J. (ред.), The Art of Counting: Selected Writings, Cambridge, MA: MIT Press, с. 680—689.
- Gerken, Tobias (2008), Empty convex hexagons in planar point sets, Discrete and Computational Geometry, 39 (1–3): 239—272, doi:10.1007/s00454-007-9018-x.
- Grünbaum, Branko (2003), Kaibel, Volker; Klee, Victor; Ziegler, Günter M. (ред.), Convex Polytopes, Graduate Texts in Mathematics, т. 221 (вид. 2nd), Springer-Verlag, ISBN 0-387-00424-6.
- Harborth, Heiko (1978), Konvexe Fünfecke in ebenen Punktmengen, Elem. Math., 33 (5): 116—118.
- Horton, J. D. (1983), Sets with no empty convex 7-gons, Canadian Mathematical Bulletin, 26 (4): 482—484, doi:10.4153/CMB-1983-077-8.
- Kalbfleisch, J.D.; Kalbfleisch, J.G.; Stanton, R.G. (1970), A combinatorial problem on convex regions, Proc. Louisiana Conf. Combinatorics, Graph Theory and Computing, Congressus Numerantium, т. 1, Baton Rouge, La.: Louisiana State Univ., с. 180—188.
- Kleitman, D.J.; Pachter, L. (1998), Finding convex sets among points in the plane, Discrete and Computational Geometry, 19 (3): 405—410, doi:10.1007/PL00009358.
- Morris, W.; Soltan, V. (2000), The Erdős-Szekeres problem on points in convex position—A survey, Bulletin of the American Mathematical Society, 37 (04): 437—458, doi:10.1090/S0273-0979-00-00877-6, архів оригіналу за 8 грудня 2008, процитовано 28 лютого 2020.
- Nicolás, Carlos M. (2007), The empty hexagon theorem, Discrete and Computational Geometry, 38 (2): 389—397, doi:10.1007/s00454-007-1343-6.
- Overmars, M. (2003), Finding sets of points without empty convex 6-gons, Discrete and Computational Geometry, 29 (1): 153—158, doi:10.1007/s00454-002-2829-x.
- Peterson, Ivars (2000), Planes of Budapest, MAA Online, архів оригіналу за 21 січня 2001
{{citation}}
: Недійсний|deadlink=404
(довідка). - Scheinerman, Edward R.; Wilf, Herbert S. (1994), The rectilinear crossing number of a complete graph and Sylvester's "four point problem" of geometric probability, The American Mathematical Monthly, Mathematical Association of America, 101 (10): 939—943, doi:10.2307/2975158, JSTOR 2975158.
- Szekeres, G.; Peters, L. (2006), Computer solution to the 17-point Erdős-Szekeres problem, ANZIAM Journal, 48 (02): 151—164, doi:10.1017/S144618110000300X, архів оригіналу за 13 грудня 2019, процитовано 28 лютого 2020.
- Tóth, G.; Valtr, P. (1998), Note on the Erdős-Szekeres theorem, Discrete and Computational Geometry, 19 (3): 457—459, doi:10.1007/PL00009363.
- Tóth, G.; Valtr, P. (2005), The Erdős-Szekeres theorem: upper bounds and related results, Combinatorial and computational geometry, Mathematical Sciences Research Institute Publications, no. 52, с. 557—568.
- Valtr, P. (2006), On the empty hexagons, архів оригіналу за 3 березня 2016, процитовано 28 лютого 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Happy ending problem [Архівовано 25 вересня 2006 у Wayback Machine.] and Ramsey-theoretic proof of the Erdős-Szekeres theorem [Архівовано 25 вересня 2006 у Wayback Machine.] on PlanetMath
- Weisstein, Eric W. Happy End Problem(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.