Закон сталості складу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зако́н ста́лості скла́ду (рос. закон постоянства состава, англ. law of constant proportions) був відкритий французьким вченим Жозефом Прустом у 1799 році. Він формулюється так: кожна хімічна сполука завжди має один і той самий склад.

Це пояснюється тим, що молекули кожної речовини завжди містять одну й ту ж кількість атомів тих самих елементів. Так, молекули води H2O завжди складаються з двох атомів Гідрогену і одного атома Оксигену, молекули сульфіду заліза FeS — з одного атома Феруму і одного атома Сульфуру і т. д. Коли б до складу молекул цих речовин входили атоми інших елементів або атоми тих самих елементів, але в іншій кількості, то ці речовини — і вода, і сульфід заліза — були б іншими речовинами.

Звідси випливає дуже важливий висновок: хімічний склад даної речовини не залежить від часу, місця і способу її одержання.

На основі закону сталості складу хімічних сполук можна позначити склад їх молекул за допомогою хімічних формул.

Сталістю свого складу хімічні сполуки відрізняються від механічних сумішей, склад яких може змінюватись у будь-яких співвідношеннях.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ф. А. Деркач Хімія — Л., 1968 р.
  • М. Л. Глінка (1982). Загальна хімія (Підручник) (вид. 2-ге, перероб. і доп.). Київ: «Вища школа». с. 608.