Залозецький-Сас Володимир Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залозецький-Сас Володимир Романович
Народився 10 липня 1896(1896-07-10)
м. Львів
Помер 12 жовтня 1959(1959-10-12) (63 роки)
м. Ґрац, Австрія Австрія
Національність українець
Діяльність політик, мистецтвознавець
Галузь мистецтвознавство[1]
Знання мов українська[1]
Батько Залозецький Роман Васильович

Володимир Романович Залозецький-Сас гербу Сас[2] (10 липня 1896, м. Львів — 12 жовтня 1959, м. Ґрац, Австрія) — український мистецтвознавець, політичний діяч. Професор Львівської Богословської Академії та Віденського університету.

Життєпис[ред. | ред. код]

Учасники установчого з'їзду Українського союзу хліборобів-державників, Рейхенау, 4—8 червня 1922 року. Зліва направо сидять: Іван Леонтович, гетьман Павло Скоропадський, В'ячеслав Липинський, Людвіг Сідлецький; стоять Михайло Тимофіїв, Микола Кочубей, Адам Монтрезор, Андрій Білопольський, Михайло Савур-Ципріянович, Ігор Лоський, Володимир Залозецький, Сергій Шемет, Олександр Скоропис-Йолтуховський.

Син Романа Залозецького. Брат у перших[3] Володимира-Сергія Залозецького гербу Сас, буковинського політика, громадського діяча, дипломата, мистецтвознавця, мецената.[4]

Прихильник і послідовник В'ячеслава Липинського. Член Українського союзу хліборобів-державників (УСХД). Був одним з ініціаторів створення консервативно-монархічної організації в Західній Україні, а також «Братства українських класократів-монархістів, гетьманців» (1930), яке утворилося внаслідок саморозпуску УСХД.

Наукові дослідження присвячені впливам візантійського мистецтва, готики, ренесансу, бароко на українську архітектуру.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Czech National Authority Database
  2. Соціально-політичний портрет українського проводу Галичини та Буковини в революції 1918-1919 років. Архів оригіналу за 18 червня 2007. Процитовано 26 квітня 2015.
  3. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — С. 227. Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
  4. Щербанюк Л. (28 липня 2014). Пасіонарій із Чернівців. zbruc.eu. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 9 березня 2020.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]