Замок Бальденау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок Бальденау

49°50′07″ пн. ш. 7°09′54″ сх. д. / 49.835278° пн. ш. 7.165° сх. д. / 49.835278; 7.165
Тип замок
Статус спадщини пам'ятка культури[d]
Країна  Німеччина
Розташування Морбах
Засновано бл. 1315 р.
Замок Бальденау. Карта розташування: Німеччина
Замок Бальденау
Замок Бальденау (Німеччина)
Мапа

CMNS: Замок Бальденау у Вікісховищі

Замок Бальденау — це руїни оточеного штучним ровом замку між селами Хундхайм і Хінцерат, муніципалітету Морбах, району Бернкастель-Віттліх, землі Рейнланд-Пфальц.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Бальденау — один з небагатьох замків у гірському масиві Хунсрюк, оточених штучним ровом. Розташований у верхній долині річки Дрон та її лівої притоки Ребрухбах. Завдяки розташуванню на гірському хребті, небезпеку, що наближалася, можна було розпізнати заздалегідь і повідомити в замок. На відстані 1 км від замку знаходиться Вежа Штумпфер[de], яка була побудована на тодішній римській дорозі. Разом з замком вона служила для захисту кордонів Трірського електорату. Кругла вежа має діаметр близько шести метрів і висоту близько десяти метрів. Як і замок Бальденау, вона побудована зі сланцю.

Історія[ред. | ред. код]

Замок був побудований приблизно у 1315 році Трірським архієпископом і курфюрстом Балдуїном Люксембурзьким[en], щоб забезпечити правління Трірського електорату. Замок був в першу чергу спрямований проти графів Спонхейм[en]. Балдуїн народився в Люксембурзі в родині графа Генріха VI і в ранньому віці почав вивчати богослов'я і канонічне право в Паризькому університеті. Він був одним з найважливіших німецьких прелатів свого часу. У віці 22 років, в 1307 році, Балдуїн був обраний архієпископом і курфюрстом Трірським, а через рік був висвячений папою в єпископа. З тих пір він був одним із семи вибірників, які складали «Колегію виборників» і з XIII століття володіли винятковими правами на обрання римсько-німецького короля (7 виборників: архієпископи Майнца, Кельна і Тріра; граф Пфальцський, Герцог Саксонії, маркграф Бранденбурзький, король Богемії). Балдуїну вдалося у 1308 році проголосити свого брата Генріха VII римсько-німецьким королем. Під час Тридцятилітньої війни замок був серйозно пошкоджений шведськими військами, але у 1649 році його реконструювали. Остаточно замок зруйнували у 1689 році французькі війська під командуванням Людовіка XIV під час війни за Пфальцську спадщину. У 1982-1983 роках замок став місцем зйомок ключової сцени кінотрилогії всесвітньо відомого кіноржисера Едгара Райца[en] "Хаймат"[en].

Опис[ред. | ред. код]

Замок має форму клина довжиною близько 52 м і шириною до 20 м. На південному заході, у завуженій частині замку стоїть триповерхова вежа[en] круглої форми висотою 24 м, з діаметром 10,5 м та товщиною стін до 3,2 м. На протилежному боці підносяться досить рідкісні високі залишки головної будівлі. У замку було як мінімум три поверхи, на які можна було піднятися дерев'яними сходами. Кухня знаходилася на першому поверсі (видно залишки кухонного каміна зі східного боку). Водопостачання забезпечувалося колодязем (поруч з входом у замок). Замок оточений оборонною стіною, яка колись була зубчастою. Двір був забудований невеликими будівлями, залишки яких були виявлені під час розкопок. Вхід до замку оснащений пандусом.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rosemarie Cordie-Hackenberg: Der Archäologie- und Kulturpark von Belginum und sein archäologisches Museum; Kreis Bernkastel-Wittlich, Jahrbuch 2002.
  • Udo Liessem: Baldenau – die einzige Wasserburg Kurfürst Balduins, Vorbild für Balduinseck. In: Olaf Wagener (Hrsg.): Burgen im Hunsrück. Eine Burgenlandschaft im Fluss der Zeit. Michael Imhof, Petersberg 2011, ISBN 978-3-86568-744-9, S. 121–134.
  • Alexander Thon, Stefan Ulrich: „Von den Schauern der Vorwelt umweht…“ Burgen und Schlösser an der Mosel. 1. Auflage. Schnell & Steiner, Regensburg 2007, ISBN 978-3-7954-1926-4, S. 16–21.
  • Alexander Thon, Stefan Ulrich, Achim Wendt: „… wo trotzig noch ein mächtiger Thurm herabschaut“. Burgen im Hunsrück und an der Nahe. Schnell & Steiner, Regensburg 2013, ISBN 978-3-7954-2493-0, S. 20–25.

Посилання[ред. | ред. код]