Звільнений театр
| Звільнений театр | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
| ||||
| Країна |
 Чехословаччина[1] | |||
| Місто | ||||
| Місце | Прага[1] | |||
| Тип | театральна організаціяd[1], колишня сутністьd, трупа[1] | |||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
 | ||||
 Звільнений театр у Вікісховищі | ||||
Звільнений театр (чеськ. Osvobozené divadlo) — чехословацький театр політичної сатири.
Історія[ред. | ред. код]
Заснований в 1925 році в Празі режисерами Їндржихом Гонзлем і Їржі Фрейком[2] і офіційно розпочав свої виступи з лютого 1926 року[3][4]. У репертуарі театру були сатиричні комедії Яна Веріха і Їржі Восковця, п'єси Вітезслава Незвала, Адольфа Гоффмайстера. Музику до спектаклів писав композитор Ярослав Єжек. Одним з постійних критиків театру був Юліус Фучик.
П'єси були пройняті злободенними політичними натяками, в них сатирично зображувалась буржуазна дійсність. Виставам, близьким до політичних оглядів, приділялася форма своєрідного театру масок, де головними дійовими особами були два клоуни — Восковець і Веріх (V-j-W). Велике місце займала імпровізація[5].
Напередодні окупації Чехословаччини (1938) «Звільнений театр» був закритий.
Після Другої світової війни (1946) Ян Веріх та Їржі Восковець (Ярослав Єжек помер у США в 1942 році) намагалися відновити Звільнений театр (п'єса Чудодійний горщик), але соціальні умови були не дуже сприятливими для політичної сатири. Більше того, вже на початку цього періоду між двома авторами виникли розбіжності щодо подальшого спрямування театру, що, безумовно, знайшло своє відображення у їхніх діалогах. Після еміграції Іржі Восковця Звільнений театр театр остаточно припинив існування.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Virtual Study of Theatre Institute — Institut umění - Divadelní ústav.
- ↑ Jaromír Pelc: Zpráva o Osvobozeném divadle, Práce, Praha, 1982, str. 15
- ↑ Václav Holzknecht: Jaroslav Ježek & Osvobozené divadlo, SNKLHU, Praha, 1957, str. 65
- ↑ Michal Schonberg: Osvobozené, Odeon, Praha, 1992, str. 37
- ↑ Jaromír Pelc: Jak jsem potkal Osvobozené – Neznámé forbíny V+W. In: Almanach autorů A, č. 3, Praha, 1991, s. 79–89, ISBN 80-85214-08-3
Література[ред. | ред. код]
- Milan Obst, Adolf Scherl: K dějinám české divadelní avantgardy, ČSAV, Praha, 1962
- Josef Cincibus: Gramofonová deska a Jan Werich, Státní hudební vydavatelství, Praha, 1964, 40 s.
- František Cinger: Tiskoví magnáti Voskovec[cs] a Werich, Akropolis, Praha, 2008, ISBN 978-80-7304-099-4, 376 s.
- Zdeněk Hedbávný: Divadlo Větrník[cs], Panorama, Praha, 1988, str. 14, 71, 87, 109
- Václav Holzknecht: Jaroslav Ježek & Osvobozené divadlo, SNKLHU, Praha, 1957, 419 s.
- Jaromír Pelc: Meziválečná avantgarda a Osvobozené divadlo, Ústav pro kulturně výchovnou činnost, Praha, 1981, 247 s.
- Jaromír Pelc: Zpráva o Osvobozeném divadle, Práce, Praha, 1982, 216 s.
- Jaromír Pelc: Osvobozené divadlo, Mladá fronta, Praha, 1990, 488 s. Oddíl "Osvobozené divadlo neznámé" (s. 339–485) obsahuje skeče, scénické improvizace, předscény a náčrty nerealizovaných her V+W, které se podařilo rekonstruovat z autorských rukopisů, záznamů a stenogramů, pořízených v Osvobozeném divadle.
- Jaromír Pelc: Jak jsem potkal Osvobozené – Neznámé forbíny V+W. In: Almanach autorů A, č. 3, Praha, 1991, s. 79–89, ISBN 80-85214-08-3
- Otto Rádl: Historie Osvobozeného divadla – Na konci jednoho období, In: Přítomnost, ročník XII, č. 22, 5. června 1935, Praha, str. 347–9
- Otto Rádl: Historie Osvobozeného divadla – Místa a roky, In: Přítomnost, ročník XII, č. 23, 12. června 1935, Praha, str. 360–362
- Michal Schonberg: Osvobozené, Odeon, Praha, 1992, 402 s.
- Ondřej Suchý, Oldřich Dudek: Ljuba[cs] jako vystřižená, Melantrich, Praha, 1986, str. 7, 43–4, 46, 57–8, 72, 105, 113, 118
|
