Буржуазія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Виїзд буржуа». Жан Беро, 1889 рік.

Буржуазі́я (фр. Bourgeoisie, від давньо-фр. burgeis — городяни, від burc, borg — місто) — соціальна верства або суспільний клас; частина суспільства, зайнята підприємницькою діяльністю, власники засобів виробництва. Відповідно до розміру підприємства або капіталу, буржуазію в суспільствознавстві традиційно поділяють на дрібну, середню та крупну:

  • дрібна буржуазія — підприємці, котрі використовують власну робочу силу, або невелику кількість найманих робітників, як то членів своєї сім'ї (селяни, фермери, міські кустарі, в тому числі самостійна інтелігенція);
  • середня буржуазія — володарі дрібних підприємств, крупні представники вільних професій;
  • крупна буржуазія — підприємці з сотнями найманих працівників, володарі великих капіталів.

Історія поняття[ред.ред. код]

Буржуазія, як початкова історична назва вільних городян (бюргери, буржуа) на противагу іншим панівним, або навпаки, підневільним суспільним станам феодального суспільства — селянству, дворянству і духовенству — виникає в Європі в епоху пізнього Середньовіччя. В письмових джерелах вперше згадується в 1565 році. В епоху індустріалізації, розвитку ринкових відносин та становлення капіталізму, буржуазія кількісно значно виростає за рахунок інших феодальних класів, та поступово перетворилася на ведучу (з точки зору марксизму «панівну») соціальну верству, котра володіє основними засобами виробництва. Французькі утопічні соціалісти і комуністи (зокрема, вже К. А. Сен-Сімон, який протиставляв буржуа робітникам) поширили поняття «буржуазія» на багатих представників середнього класу.

В марксизмі, а особливо в його східних версіях — в радянському марксизмі-ленінізмі (сталінізмі), а також в маоїзмі — сучасний історичний прогрес відбувається на тлі невгасаючою боротьби двох «протилежностей» — пролетаріата і буржуазії. Одже ця боротьба є головною рушийною силою історичного поступу. Політична перемога пролетаріата над іншими класами (в тому числі над буржуазією) зветься «соціалістичною революцією». А встановлення соціалістичної влади, або соціалістичного ладу в країні («диктатура пролетаріату») необхідно веде до знищення буржуазія як класу. Самостійне селянство, за комуністами, також мусить бути як клас знищено. Креативна роль буржуазії як організатора та керівника процесу виробництва, що ризикує власним майном та добробутом; її керівна роль як фундатора економічного та технічного прогресу — марксизмом ігнорується.

На протязі ХХ ст., в епоху науково-технічного розвитку та інших аналогічних процесів, що призвели до ускладнення соціальної структури суспільства, соціальний конфлікт між буржуазією і пролетаріатом втрачає своє домінантне значення. Так звана «революція менеджерів» (не власників, а найманих службовців) в другій половині ХХ-го ст. також призвела до часткової втрати буржуазією монопольної влади організатора виробництва. Виникнення постіндустріального суспільства остаточно виявила сучасну обмеженість марксистської класової теорії — схеми суспільства та суспільного процесу, заснованних на дуалізмі «пролетаріат-буржуазія».

Буржуазія в Україні[ред.ред. код]

Перші представники буржуазії в Україні з'явилися ще у 17 столітті, коли почав зароджуватися ринок, зростали міста, виникали перші мануфактури.

Безпосереднє оформлення буржуазії відбулося в 17 столітті з перемогою фабрично-заводського виробництва у пореформену добу, коли нестримно зростали підприємницькі верстви. За даними одноденного Всеросійського перепису 1897 року, в Україні налічувалося великої буржуазії 289,5 тисяч осіб (разом із сім'ями), дрібних заможних господарів — 413,6 тисяч, дрібних незаможних виробників — 910 тисяч. У групі населення, яке жило прибутками від капіталів і нерухомого майна, українців разом із сім'ями налічувалося 74,6 тисяч, або близько 28 % загальної чисельності цієї категорії населення.

Буржуазія справляла вплив не лише на економічне, а й на політичне та ідеологічне життя суспільства. Промислова буржуазія досить швидко створила перші представницькі організації:

  • «Всеросійський з'їзд фабрикантів, заводчиків та осіб, зацікавлених вітчизняною промисловістю», 1870;
  • «З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії», 1874;
  • «Всеросійське товариство цукрозаводчиків», 1897 тощо.

Через ці організації здійснювався тиск на уряд заради забезпечення власних інтересів. Свої перші партії вона створила у 1897 році (Загальнодемократична партія) та у 1904 році (Українська демократична та Українська радикальна партії). Найбільш повно ідеологію буржуазної демократії висловлювала загальноросійська партія кадетів, до якої входили і представники української буржуазії. В Україні близькою до неї була Українська демократично-радикальна партія (1905–1908), а пізніше — Товариство українських поступовців (1908–1917). Частина промислової буржуазії входила до російської партії октябристів. На відміну від країн Заходу, де буржуазія прийшла до влади, покінчивши з політичним пануванням феодалів, у Російській імперії та в Україні вона отримала політичне керівництво державою на короткий час — лише у 1917 році.

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]