Земський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Земський собор

Земськи́й собо́р — збір представників різних верств населення Московської держави для рішення політичних, економічних і адміністративних питань, що існувавав з середини 16 до кінця 17 століття «Земський» означає «загальний», «загальнодержавний».

Історія[ред.ред. код]

Перший земський собор був скликаний у 1549 Іваном IV.

Земські собори відігравали важливу роль у законотворчій діяльності. У XVII столітті Земський собор формувався з трьох частин частин:

  1. «Освяченого» собору російської православної церкви на чолі з митрополитом(з 1589 р. — патріархом),
  2. Боярської думи
  3. виборних представників від станів, окрім селян (за винятком собору 1613 р., коли на царський трон було вибрано Михайла Романова).

Сфера діяльності земських соборів була надзвичайно широка: вибори царя:

  • 1598 — згасання династії Рюриковичів, вибрання Бориса Годунова на царство),
  • 1606, 19 травня — державний переворот, убивство Лжедмитрія, вибрання Василя Шуйського на царство, підписання "Хрестоцілувального запису" - обмеження влади царя на користь Боярської думи.
  • 1613, 21 лютого — собор вибирає на царство Михайла Романова

зовнішні зносини, встановлення податків і податей, підтримка порядку всередині держави й навіть військові розпорядження в разі ворожого вторгнення. Всього ,на думку історика Л.В. Черепніна, було скликано 55 соборів

За царювання Олексія Михайловича земські собори відігравали істотну роль у розробці й систематизації законодавства. Не випадково зведення законів цієї епохи дістало назву «Соборное уложение 1649»).

У повному складі Земський собор (Освячений собор, Боярська Дума, представники станів) останній раз збирався у жовтні 1653 р, для вирішення питання про вступ у війну з Річчю Посполитою та приєднання України.

Останнім вважається Земський собор 1684 р.