Зеновій Кобецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зеновій Васильович Кобецький
Народився 1934(1934)
Болехів
Країна  Українська СРР
Діяльність письменник, поет

Зеновій Васильович Кобецький (1934, Болехів — † ?) — український письменник, поет, відомий на Болехівщині лікар.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1934 році, в часи економічної та суспільної кризи Польщі, в селянській родині Кобецьких в містечку Болехів народився син Зеновій. На його долу випали важке дитинство та юнь, які супроводжувалися перепетіями війни та реакції сталінсько-радянської "машини". Саме ті військові лихоліття, повоєнна агонія сталініської репресивної системи - кристалізували характер юнака. Та Господня рука вела його життєвою дорогою, допомагала йому долати життєві труднощі та формувати всласне життєве кредо.

От і відчув в собі, Зеновій, з тих пір, поклик до помочі ближньому і став він на стезю медика. Ось так він рішив помагати довколишнім - Зеновій Красівський запам`ятався всім, як добросовісний та скромний фельдшер районної лікарні, що присвятив 40 років свого життя на служіння людям. Коли ж задавалися питанням, що ж дозволило пережити важкі часи, та що надихало пана Зеновія на ту непохитну та сумлінну працю, то відповідь була очевидна - його родина та закоханість в поезію, давали йому сили.

Ще з юначих років, Зеновій Кобецький відчув творчі поривання. Надихнувшись музою поетики, він почав виплескувати свої любовні переживання в поетичні рядки. А любив Зеновій натхненно: любив і рідний край, і Україну, і кохану й родину. Та не все він міг сказати вголос, не все, як думалося, міг написати в ті лихі часи. Але правда жила в його серці, роїлася в його світлій голові, накопичувалася в чистій душі й укладалася в поетичні рядки.

А вже коли прийшли часи українського відродження, й рішився пан Зеновій опублікувати свій утаєний поетичний світ. Спершу це були публікації в місцевій пресі, які місцева творча громада дуже тепло зустріла. У часи молодої держави Україна, п`ятдесятирічний Зеновій Кобецький повернувся в свою молодість - ставши молодим літератором. Його захлиснули творчі плани та пориви і лише кульбіти долі могли їх спинити.... так і сталося, важка хвороба забрала від нас цього працьовитого мужа-болехівчанина. Тому творчу мрію: публікацію збірки поезій - довелося здійснити його дітям. І згодом, вдячні діти та побратими, в пам`ять про батька та друга, опублікували кілька збірочок поезій Зеновій Кобецького. Щирістю та любов`ю пройнята вся його поетика: патріотичні й релігійні вірші, дитяча і любовна лірика - все це заслуговує особливої уваги, бо в них, пан Зеновій, вкладав всю свою теплоту душі.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Окрім великого вкладу на лікарській стезі Болехівщини, Зеновій Васильович, ще й кохався в поезії. На жаль, не всі його творчі замисли збулся, тому уже його діти та прихильники помогли видати творіння Зеновія Кобецького. На разі, додаємо декілька творів зі збірки «Доки життя не згасне»:

  • «Чому так сталося...»
  • «Дуб стоїть кремезний одиноко в полі...»
  • «Пам'яті поета о. Михайла Петрушевича»
  • «Вийшла з хати дівчинонька»
  • «Летять у вирій журавлі»
  • «Свят-вечір»
  • «Своя у кожного зоря»
  • «Лелеки»
  • «В народі жити буде»
  • «Ой кувала зозуленька»
  • «Ой ви, хлопці, ви, соколи»
  • «Вороняче життя»
  • «Зелений коник»

Примітки[ред. | ред. код]