Болехів
| Болехів | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Болехівська ратуша (1863) | |||
| Болехів на мапі Івано-Франківської області | |||
| Основні дані | |||
| Країна | |||
| Регіон | Івано-Франківська область | ||
| Район/міськрада | Болехівська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 2610200000 | ||
| Перша згадка | 1371 | ||
| Магдебурзьке право | 1603 | ||
| Статус міста | з 1940 року | ||
| Населення | ▲10721 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 36,69 км² | ||
| Густота населення | 292 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 77200—77204 | ||
| Телефонний код | +380-3437 | ||
| Координати | |||
| Водойма | Річки Сукіль, Свіча | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Болехів | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - залізницею | 80 км | ||
| - автошляхами | 76 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 77200, Івано-Франківська обл., м. Болехів, пл. Івана Франка, 12 | ||
| Веб-сторінка | http://ww2.gov.if.ua/bolehivskiy/ua/259.htm | ||
| Міський голова | Макота Зенон Володимирович | ||
Боле́хів (нім. Bolechau) — місто обласного підпорядкування в Івано-Франківській області, центр Болехівської міської ради. Територія міста становить 3669 га. Розташоване в передгір'ях Карпат на річці Сукіль (басейн Дністра), на шляху Львів-Чернівці. Залізнична станція.
Зміст |
[ред.] Населення
[ред.] Історія
Перша письмова згадка про «болехівські» землі належить до 1371 р. В документах XV ст. згадується як Болехів Волоський. У 1546 р. в Болехові, на Старій Бані, було споруджено перше підприємство — солеварню. В 1603 р. місту було надано магдебурзьке право. В XVI—XVII столітті Болехів кілька раз грабували і руйнували кримські татари. Населення Болехова брало активну участь у Національно-визвольній війні 1648—54 рр. і в опришківському русі XVIII століття.
Після Першого поділу Речі Посполитої у 1772 р. місто входило до складу Австрії.Прорвавши австрійські загони 130 бригади, російські війська 31 травня 1915 року оточили І курінь УСС біля Болехова. Вихід з оточення був тяжким. Крім вбитих і поранених, багато стрільців потрапило в полон, серед них четар А. Артимович, сотник О. Букшований, хорунжа О. Степанівна, хорунжий В. Свідерський, четар Д. Кравс та ін. Під прицільним вогнем артилерії, ще до початку наступу, опинились і позиції в чистому полі під Гудзієвом сотень II куреня. Але під час атаки стрільці цього куреня спинили наступ військ Антанти на залізничному шляху поблизу Болехова. Цьому допомогла і новоприбула з Коша сотня під проводом четаря І. Цяпки. До речі, під час війни І. Цяпка став улюбленцем стрільців за веселу вдачу, спокій, розсудливість, гумор. Саме йому пізніше була присвячена стрілецька пісня "Бо війна війною". В боях під Болеховом УСС зазнали великих втрат: 15 вбито, 50 поранено, 150 потрапило в полон. Спроба перехопити ініціативу не привела до суттєвих змін, і вздовж загального фронту почався відступ військ Антанти.За місто боролася сотня Д.ВІтовського і О. Букшованого. Серед хоробрих стрільців, в цьому бою себе проявив Трух Григорій був командиром чоти у сотні Дмитра Вітовського, провідником розвідувальних стеж у Карпатах. Поранений під Болеховом 30 травня 1915 року, неподалік залізничної платформи і потрппив в полон. з 1918 р. — місто входить до складу Польщі. У 1890 р. половину населення міста складали євреї[2].
У 1939 р. в результаті анексії Радяським Союзом східних польських земель приєднаний до Української РСР. Село згадують у Кресовій книзі справедливих на стор. 176.
Місто стало відомим на Заході завдяки книзі американського письменника Даніеля Мендельсона «Загублені: Пошук шести із шести мільйонів» (англ. The Lost: A Search for Six of Six Million, ISBN 978-0-06-054297-9), яка розповідає про долю єврейської громади міста. До Другої Світової війни, коло половини мешканців міста була єврейського походження. Під час Голокосту з 3000 євреїв вижило лише 48.
В 1944 р. Болехів став центром однойменного району, який ліквідовано в 1964 р., а Болехів приєднано до Долинського району. З 1993 р. місту надано статус міста обласного підпорядкування.
[ред.] Сьогодення
На сьогоднішній день Болехів — місто з високим економічним потенціалом. В ньому працюють: ВАТ «Будматеріали», ВАТ «Шкіряник», ТОВ «Елрун», Об'єднання промислових підприємств, Споживче товаристо, ВАТ «Вікторія», житлово-комунальне підприємство, побутовий комбінат, державне лісове господарство. Освіту в місті надають: дві середні школи, лісогосподарський ліцей-технікум, художня школа, музична школа, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, два дошкільні заклади. В місті працюють Будинок культури, кінотеатр, бібліотеки, клуби. З жовтня 1994 р. в місті виходить міська газета «Ратуша».
[ред.] Економіка
У Болехові діють такі промислові підприємства:
- Лісопромисловий комбінат;
- солеварний завод;
- цегельно-черепичний завод.
Ряд підприємців у місті займаються меблевим бізнесом, пошиттям шкіряних виробів тощо.
[ред.] Культура
Головний заклад культури Болехова — Народний дім — саме тут відбуваються численні культурні заходи, святкування й відзначення державних і місцевих дат, святкових подій, державних свят тощо; тут же діють аматорські колективи художньої самодіяльності.
У Болехові діє міський Музей історії.
Функцію естетичного виховання й підтримання обдарованих художньо дітей виконує Болехівська дитяча школа мистецтв.
Осередками інтелектуального і культурного спілкування в місті є бібліотеки, що входять до Болехівської центральної бібліотечної системи.
[ред.] Пам'ятки і пам'ятники
- храми Святої Параскеви, Святої Анни, Жон Мироносиць,
- римо-католицький костел Вознесіння Матері Божої,
- солеварня (середини 19 ст.),
- міська ратуша (1863),
- синагога,
- житлові будинки кінця І9ст. по вул.Коновальця,
- монумент Іванові Франку,
- навчальні корпуси технікуму (колись приміщення суду та лісової школи).
У місті споруджено пам'ятники на братській могилі загиблим у II світовій війні; на могилі Н. Кобринської, встановлено меморіальну дошку на будинку, в якому жила письменниця і бували І. Франко, О. Кобилянська, М. Павлик.
[ред.] Персоналії
З історією Болехова тісно пов'язані імена видатних людей. До них насамперед належить:
- Н. Кобринська (1855—1920) — українська письменниця і громадська діячка, організатор жіночого руху на Прикарпатті. Спільні справи єднали Н. Кобринську з О. Кобилянською, яка часто відвідувала Болехів у 20-х рр. XX ст.
- У Болехові в 1884—1888 рр. бував І. Франко. Він також перебував у с. Лолин, де написав ряд оповідань, а згодом на основі місцевого матеріалу створив драму «Украдене щастя».
- У місті жив та похований видатний діяч українського національно-визвольного руху, член Гельсінської спілки Лесів Ярослав Васильович.
- З 1919 року у Болехові мешкав Фелікс Сельський.
- О. Савицький, професор , автор першого українського підручника з математики,
- скульптор В. Черешнівський,
- майстер скрипок Зеновій Петиш,
- майстер-годинникар В. Василевький,
- краєзнавець, засновник музею міста Р. Скворій.
[ред.] Відомі уродженці
Уродженцями міста і/або населених пунктів Болехівської міськради були:
- Теофіл Горникевич (*1891—1969) — церковний діяч УГКЦ.
- М. С. Герцик (*1935) — провідний український тренер з веслування, організатор фізкультурно-спортивного руху, почесний ректор Львівського державного університету фізичної культури, член-кореспондент Української Академії наук, відмінник освіти України.
- Дубіс Лідія Францівна (* 29 червня 1967) — український геоморфолог, ландшафтознавець, кандидат географічних наук, старший науковий співробітник, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка.
- Ю. Ф. Мушак (*1904—1973) — перекладач, педагог, літературознавець.
- Сабан Ярослав Олександрович — доктор сількогосподарських наук, професор.
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
- Вербиленко Г.А. Болехів // Енциклопедія історії України: Т. 1: А–В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.– К.: В-во "Наукова думка", 2003. – 688 с.: іл. ISBN 966-00-0734-5 , стор. 332
- ВРУ
- ІМіС УРСР. Івано-Франківська область. К., 1969
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- Андрій Сміжак "Прикарпаття в період Першої світової війни (1914-1918 рр.)"
- Стаття Bolechów у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
- Bolekhov, Ukraine(англ.)
- Andrew Mendelsohn - Bolechow(англ.)
- Замки та храмі України - Болехів
|
|
||
|---|---|---|
| Міста: | Болехів | |
| Села: | Бубнище • Буковець • Гузіїв • Заріччя • Козаківка • Міжріччя • Підбережжя • Поляниця • Сукіль • Танява • Тисів | |
|
||||||||||
|
|
||
|---|---|---|
| Міста: | Болехів · Бурштин · Галич · Городенка · Долина · Івано-Франківськ · Калуш · Коломия · Косів · Надвірна · Рогатин · Снятин · Тисмениця · Тлумач · Яремче | |
| Смт: | Битків · Більшівці · Богородчани · Брошнів-Осада · Букачівці · Верховина · Вигода · Войнилів · Ворохта · Гвіздець · Делятин · Єзупіль · Заболотів · Кути · Ланчин · Лисець · Обертин · Отинія · Перегінське · Печеніжин · Рожнятів · Солотвин · Чернелиця · Яблунів | |
