Зуєв Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Олександр Михайлович Зуєв (17 липня 1961 - 10 червня 2001) — колишній капітан ВПС СРСР, в 1989 році перегнав винищувач МіГ-29 в Туреччину. Отримав політичний притулок в США.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Армавірське вище військове авіаційне училище льотчиків в 1982 році. Служив у ескадрильї винищувачів МіГ-23. Був одним з перших льотчиків, обраних для перенавчання на новий винищувач МіГ-29 (це дозволило йому уникнути відправки на війну в Афганістані [1]); за деякими повідомленнями, брав участь у військових випробуваннях літака.

В кінці 1980-х років у Зуєва почалися проблеми на службі й в особистому житті. У своїй книзі він описує, як поступово розчаровувався в радянському суспільстві і ладі. За його власними словами, «останньою краплею» для нього стали події в Тбілісі 9 квітня 1989 [1]. У цей час Зуєв служив в 176-му гвардійському винищувальному авіаполку на аеродромі Миха-Цхакая (Грузія). Він думав про відхід зі збройних сил, але врешті-решт зробив вибір на користь угону новітнього радянського винищувача на Захід.

У ніч на 20 травня 1989 року пілот 176-го ІАП військовий льотчик 1-го класу капітан А. М. Зуєв був черговим по прийому і випуску літаків. Він оголосив усім, хто перебував на чергуванні льотчикам і технікам, що у нього народився син (в дійсності народження сина відбулося через кілька днів), і з цього приводу пригостив усіх спеціально підготовленим тортом, куди була додана велика доза снодійного. У цей час відбулася перезміна вартових біля чергових літаків, і на посаду заступив механік, якому не вдалося розбудити нікого з товаришів. Зуєв спробував обеззброїти механіка, зазнав невдачі, вистрілив у нього з пістолета і поранив, але і сам отримав поранення в руку, коли механік відкрив вогонь. Чергові літаки були майже повністю готові до вильоту, і Зуєв злетів на одному з них. Після зльоту він збирався розстріляти з авіагармати інші літаки чергового ланки, щоб його не спробували перехопити, проте не зумів, оскільки забув зняти з гармати одне з двох блокувань.

Зуєв перелетів у Трабзон (Туреччина). Першими його словами на турецькому аеродромі були «я - американець!»[2]. Це він сказав охоронцеві аеропорту. У Туреччині його судили за звинуваченням у викраденні літака і виправдали, визнавши, що його дії носили політичний характер. Турецька влада в найкоротші терміни повернули літак Радянському Союзу. Зуєв отримав політичний притулок у США.

Консультував ВПС США перед початком воєнної операції «Буря в пустелі», а в 1992 році в співавторстві з Малькольмом Макконнелом опублікував книгу про свою втечу[1].

Загинув в авіакатастрофі 10 червня 2001 року, розбившись на радянському навчально-тренувальному літаку Як-52 в 160 км північніше Сіетла.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Malcolm McConnell, Alexander Zuyev. Fulcrum: A Top Gun Pilot's Escape from the Soviet Empire. — New York: Grand Central Pub, 1992. — 358 p. — 30 000 прим. — ISBN 978-0446516488

Примітки[ред.ред. код]

Додатково[ред.ред. код]