Йоганн Готфрід Шіхт
| Йоганн Готфрід Шіхт | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 29 вересня 1753[1][2][…] |
| Місце народження | Богатиня, Зґожелецький повіт, Республіка Польща[1] |
| Дата смерті | 16 лютого 1823[1][2][…] (69 років) |
| Місце смерті | Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецький союз[1] |
| Громадянство | Королівство Саксонія |
| Професії | композитор, диригент, хормейстер |
| Вчителі | Johann Trierd[4] |
| Відомі учні | Friedrich Schneiderd, August Ferdinand Anackerd і Ernst Julius Ottod |
| Інструменти | орган[d] |
| Жанри | класична музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Йоганн Готфрід Шіхт (нім. Johann Gottfried Schicht; 29 вересня 1753, Рейхенау (нині Богатиня, Польща) — 16 лютого 1823, Лейпциг) — німецький диригент, органіст, скрипаль і композитор.
Біографія[ред. | ред. код]
Йоганн Готфрід Шіхт закінчив гімназію в Циттау, рівночасно навчаючись грі на органі у Йоганна Тріра. З 1776 року вивчав в Лейпцигу право, одночасно виступаючи як скрипаль і клавесиніст в Великому оркестрі Йоганна Адама Гіллера. З перетворенням оркестру в Лейпцизький оркестр Гевандгауса повністю присвятив себе музиці, а в 1785 році змінив Гіллера на посаді керівника оркестру і залишався головним диригентом до 1810 року, після чого зайняв посаду кантора Церкви Святого Томи — керівника хору Святого Томи[5]. Крім того, в 1802 році Шіхт заснував Лейпцизьку співочу академію і став її першим керівником (до 1807 року).
У композиторській спадщині Шіхта центральне місце займає складений ним в 1819 році збірник хоралів (нім. Allgemeine Choralbuch). Окрім нього, йому належить значна кількість хорової музики (в тому числі Te Deum), фортеп'янний концерт та інші твори для клавіру, а також підручник «Основи гармонії» (нім. Grundregeln der Harmonie; 1812). Під редакцією Шіхта вийшли збірка мотетів Йоганна Себастьяна Баха (1803), Stabat Mater Йозефа Гайдна, кілька творів Моцарта. Опублікував німецькі переклади підручника для співаків Анни Марії Пеллегріні-Челоні і фортеп'янних шкіл Іґнаца Плеєля (з французької) і Муціо Клементі.
Був одружений на співачці Костанці Вальдестурлі. Одна з них чотирьох доньок, Генрієтта Вільгельміна, також стала співачкою.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #117226157 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://de.wikisource.org/wiki/ADB:Schicht,_Johann_Gottfried
- ↑ Шихт, Иоганн-Готфрид // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література[ред. | ред. код]
- Шихт, Иоганн-Готфрид // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Johann Gottfried Schicht // Neuer Nekrolog der Deutschen / Hrsg. von Friedrich August Schmidt. — Ilmenau: B. Fr. Voigt, 1824. — S. 172—184.(нім.))
- Шіхт, Йоганн Готфрід: ноти творів
|
