Каратак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення Каратака на вітражі

Каратак (10 р. н. е. — д/н) — один з останніх могутніх володарів південної Британії з 34 до 51 рік н. е.

Життєпис[ред.ред. код]

Був сином Кунобелліна, вождя атребатів. Мати Каратака мабуть була з кельтського племені сілурів. Ще за життя батька активно брав участь у державницьких справах. Був помічником свого дядька Епатіка, що володарював разом з Кунобеліном. Каратаку ще у 30-х роках вдалося стати вождем сілурів з огляду на родинні стосунки. У 34 році двоюрідним братом Каратака — Беріком — було вбито Епатіка, почалася війна між братами. Каратак здолав Беріка та іншого свого брата Адмінія (вже рідного), який підтримував Беріка. Останні втекли до Галії й з'явилися в імператора Клавдія у 42 році. Римський імператор вирішив скористатися з цього для вторгнення та захоплення Британії.

Каратак же у 34 році став спів-володарем свого батька. Вже у 43 році в Британії висадився римський військовик Авле Плавтій з 40 тисячами легіонерів. Каратак разом із своїм братом Тогодумном розпочав боротьбу з римлянами. Відбулася перша битва на річці Темзі, де Каратак зазнав поразки й відступив у глиб країни. Римляни зуміли підійти до столиці південних кельтів — Камулодун (сучасний Колчестер). Намагаючись не допустити захоплення власної столиці Каратак зібравши потужніші сили дав нову битву Авлу Плавтію. Спочатку успіх був на стороні кельтів й тільки рішучі дії легата Флавія Веспасіана (майбутнього імператора) дозволили розбити Каратака. після цього було захоплено Камулодун.

Каратак відступив у землі кельтів-сілурів. Тут він продовжував боротьбу з римлянами, поки у 50 році не був розбитий римським військовиком Осторієм Скапулою. Каратак втік на північ — до племені бригантів, сподіваючись підняти останніх на боротьбу з римлянами. Втім їх правителька Картімандуя наказала схопити й видати Каратака римлянам.

Після цього у 51 році Каратака провели у триумфі імператора Клавдія. після цього Каратаку та його родині була надана свобода. З цього моменту він мешкав у Римі, де й помер.

Джерела[ред.ред. код]

  • Leonard Cottrell, The Roman Invasion of Britain, Barnes & Noble. New York, 1992