Карл Цукмаєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Цукмаєр
нім. Carl Zuckmayer
Народився 27 грудня 1896(1896-12-27)[1][2][…]
Наккенгайм, Bodenheimd, Майнц-Бінген, Рейнланд-Пфальц[4]
Помер 18 січня 1977(1977-01-18)[2][3][…] (80 років)
Фісп, Вале, Швейцарія[4]
Поховання Зас-Фе
Країна  Німеччина[6]
 США
 Швейцарія
Діяльність письменник, драматург, сценарист, поет
Alma mater Франкфуртський університет і Rabanus-Maurus-Gymnasiumd
Заклад Deutsches Theaterd
Роки активності з 1925
Жанр п'єса
Magnum opus The devil's generald і The Captain of Köpenickd
Членство Німецька академія мови і поезії і Баварська академія витончених мистецтв
Родичі Michael Guttenbrunnerd
Брати, сестри Eduard Zuckmayerd
У шлюбі з Alice Herdan-Zuckmayerd
Діти Maria Guttenbrunnerd
Автограф
Учасник Перша світова війна
Нагороди

CMNS: Карл Цукмаєр у Вікісховищі

Карл Цу́кмаєр (нім. Carl Zuckmayer; 27 грудня 1896, Наккенгайм — 19 січня 1977, Фісп, кантон Вале) — німецький письменник, поет, драматург, відомий насамперед своїми п'єсами і кіносценаріями.

Біографія[ред. | ред. код]

Добровольцем брав участь у Першій світовій війні, воював на Західному фронті. Дебютував антивоєнними віршами в експресіоністському журналі Die Aktion. Вивчав природознавство, філософію, історію літератури в університетах Франкфурта-на-Майні і Гейдельберга (1918—1920). З 1924 працював драматургом в Німецькому театрі в Берліні під керівництвом Макса Райнгардта (разом з Брехтом). У 1933—1946 — в еміграції в США. Отримав велику підтримку журналістки Дороти Томпсон і її чоловіка, знаменитого письменника Сінклера Льюїса. У 1939—1941 працював сценаристом в Голлівуді. У 1943—1944 співпрацював з американським Управлінням стратегічних служб (матеріали були опубліковані в США в 2002). Отримав американське громадянство (1946), інспектував післявоєнну Німеччину в якості аташе США по культурі (матеріали були опубліковані в США в 2004). З 1958 жив в Швейцарії, в 1966 отримав швейцарське громадянство. Залишив мемуари (1966).

П'єси[ред. | ред. код]

  • 1925 — Радісний виноградник (премія Клейста)
  • 1927 — Шиндерханнес (екранізована)
  • 1931 — Капітан із Кепеніка (за реальними подіями, 1926)
  • 1946 — Генерал диявола (за біографією Ернста Удета, екранізована)
  • 1955 — Холодне світло (пост. Густаф Грюндгенс)
  • 1975 — Щуролов (пост. у Цюриху Леопольд Ліндберг, опера Фрідріха Церхи — 1987).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]