Карпова Надія Олексіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Надія Карпова
Надія Карпова
Надія Карпова
Особисті дані
Повне ім'я Надія Олексіївна Карпова
Народження 9 березня 1995(1995-03-09) (29 років)
  Ярославль, Росія
Зріст 179 см
Вага 66 кг
Громадянство Росія Росія
Позиція нападниця
Інформація про клуб
Поточний клуб Іспанія «Еспаньйол»
Номер 9
Юнацькі клуби
2011—2012 Росія «Росіянка»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2013—2014 Росія «Зоркий» 3 (0)
2015—2017 Росія «Чертаново» 33 (11)
2017—2018 Іспанія «Валенсія» 24 (3)
2019—2020 Іспанія «Севілья» 20 (6)
2020—н.ч. Іспанія «Еспаньйол» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2012—2014
2016—н.ч.
Росія Росія (WU-19)
Росія Росія
21 (8)
24 (6)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Надія Олексіївна Карпова (рос. Надежда Алексеевна Карпова; нар. 9 березня 1995, Ярославль, Росія) — російська футболістка, нападниця іспанського клубу «Еспаньйол» та збірної Росії[1]. Єдина дівчина зі списку «Їх вибрав Мессі». Відкрита лесбійка ().

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народилася 9 березня 1995 року у Ярославлі. Батько — Олексій Валентинович Карпов, у минулому футболіст-аматор, який виступав за клуби «Нафтовик», «Шинник» і «Дизельапаратура»[2].

Мати — співробітниця Сбербанку Росії [3]. За словами батька, Надя народилася практично в спортзалі. Займалася катанням на роликових ковзанах (так званими агресивними роликами) [4] . Футболом зайнялася ще у початковій школі [3].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованка ДЮСШ № 13 міста Ярославль, перший тренер — Микола Володимирович Фадеєнко.

У червні 2010 року отримала пропозицію з училища олімпійського резерву Звенигорода, жіноча команда якого належала «Росіянці», яка грала в першій лізі. Підписала перший професіональний контракт в травні 2014 року.

У чемпіонаті Росії дебютувала 11 травня 2014 року в складі «Зоркий» в матчі проти «Мордовочки», вийшовши на заміну на 88-й хвилині матчу замість іспанки Марії Руїз Роман.

За «Чертаново» дебютувала 19 квітня 2015 року в матчі проти «Кубаночки». 9 травня відзначилася першим голом в чемпіонаті Росії в ворота «Рязань-ВДВ». 9 серпня в матчі проти «Кубаночка» на 43-ій хвилині вперше в своїй кар'єрі була видалена.

7 травня 2016 року в матчі 2-го туру чемпіонату Росії проти «Кубаночкм» відзначилася 4 голами (5:2), зробивши перший покер у кар'єрі. За підсумками чемпіонату стала найкращою бомбардиркою, забивши 8 м'ячів.

20 вересня офіційно перейшла в «Валенсію», підписавши 2-річний контракт. 30 жовтня 2017 року забила перший м'яч у чемпіонаті Іспанії в ворота «Атлетіко», через 4 хвилини після виходу на заміну. У листопаді 2017 року визнана найкращим гравцем 9-го туру іспанської Прімери.

Наприкінці грудня 2018 року «Валенсія» та Карпова домовилися про розірвання договору за взаємною згодою.

4 січня 2019 року стало відомо про те, що Карпова продовжить кар'єру в складі іспанської «Севільї»[5].

23 червня 2020 року Карпова покинула «Севілью» вільним агентом. За час виступу в клубі, в сезоні 2019/20 року росіянка взяла участь в 20 матчах та відзначилася 6 голами[6].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

У молодіжній збірній Росії дебютувала 20 жовтня 2012 року в матчі відбіркового раунду чемпіонату Європи WU-19 років проти Азербайджану (5:0) та відзначилася 2 голами.

2 червня 2016 року дебютувала в збірній Росії у відбірковому раунді чемпіонату Європи проти збірної Туреччини (2:0), на 64-й хвилині відзначилася голом та гольовою передачею на 47-ій хвилині. У другому матчі за збірну 6 червня на 21-ій хвилині забила свій другий м'яч у складі збірної в ворота збірної Хорватії (3:0).

У 2016 році стала найкращим бомбардиром збірної Росії з 4-ма голами.

Стиль гри[ред. | ред. код]

Має дужу фізичну силу та нападний стиль гри: при зростанні 179 см та вазі 69 кг (дані на початок чемпіонату Європи 2017 року) Карпова вирізняється динамічним стилем гри. Тактично вона заважає супернику організувати атаку, а за кутових йде відпрацьовувати в захисті. За своїми словами, на полі вона часто зазнає провокацій, проте стримує себе, щоб не полізти у бійку. Своїми кумирами вважає Луїса Суареса та бразильця Дієго Косту [7] .

Погляди[ред. | ред. код]

Є супротивником російського вторгнення в Україну. Свої погляди активно висловлює в Інстаграмі, де має понад 100 тис. фоловеров[8] .

Негативно ставиться до російської державної пропаганди [8]:

Пропаганда намагається переконати росіян у тому, що росіяни — особлива нація і тому «весь світ проти нас та нашої унікальної історичної ролі».

Я не вважаю росіян особливими. Водночас я не соромлюся, що я росіянка, тому що росіяни і Путін – це не одне й те саме. Путін забрав наше майбутнє, але зробив це за нашої мовчазної згоди. Більшість просто заплющує очі [на дії уряду], вважаючи, що їх це не стосується.

Оригінальний текст (англ.)
Russian propaganda is trying to persuade Russians that we are a very special nation and the whole world is against us and our 'unique mission'.

What unique mission are you talking about? I don't think that Russians are special. At the same time, I am not ashamed to be Russian, as Russia doesn't mean the government and Vladimir Putin.

"Putin took everything from us, he took our future. At the same time, he did it with our tacit consent. They [the government], didn't witness strong resistance. Most people were just closing their eyes to injustice, thinking it's not their business.

Сексуальна орієнтація[ред. | ред. код]

Відкрита лесбійка . Переїхавши до Іспанії перестала ховатися[8]:

Я зрозуміла, що тут не існує засудження лесбійок і що ніхто не переслідуватиме мене за те, що я живу з дівчиною.

Оригінальний текст (англ.)
[] I also understood that no one would blame me for living with a girl and that there is no stigma here for being a lesbian.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Росія Найкращі бомбардири чемпіонату Росії: 2016
  • Міжнародний турнір у Бразилії
    • Бронзовий призер (1): 2016

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Месси включил футболистку из России в список лучших молодых игроков. sportbox.ru (рос.). 14 жовтня 2016.
  2. Михаил Кузнецов (15 квітня 2020). У самой известной футболистки России очень колоритный отец: весь в татуировках, снимается в сериале, ведёт блог. Матч ТВ. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 28 червня 2021.
  3. а б Алина Григалашвили (25 грудня 2016). Новое поколение: гордость женской сборной России по футболу Надежда Карпова. PeopleTalk. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 28 червня 2021.
  4. Юлия Варшавская (2 вересня 2019). «Мы делаем на поле все то же самое, что и мужчины». Футболистка Надежда Карпова о том, почему ее бесит неравноправие в спорте. Forbes. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 28 червня 2021.
  5. Россиянка Карпова покинула «Валенсию» и перешла в «Севилью» (рос.). sport24.ru. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019.
  6. Иван Соколов. Россиянка Надежда Карпова покинула «Севилью». www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 червня 2020.
  7. Рубен Зарбабян (18 липня 2017). russkogo-futbola-nadya-karpova «Я хочу быть как Диего Коста!»: надежда русского футбола Надя Карпова. Tatler. Процитовано 29 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. а б в Nadya Karpova: The Russia striker speaking out against war in Ukraine [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.], BBC, 6.06.2022

Посилання[ред. | ред. код]