Квадратичне решето

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Квадратичне решето (англ. quadratic sieve, QS) — алгоритм факторизації цілих чисел, на практиці найшвидший для чисел до 10100. Асипмтотично є другим за швидкістю після загального решета цифрового поля, і значно простіший за нього. Це метод факторизації загального призначення, тобто, час його виконання залежить лише від розміру цілого числа на вході, і не залежить від його вигляду (на відміну від спеціального решета числового поля[en]). Метод винайшов математик Карл Померанц[en] 1981 року як поліпшення лінійного решета Шроппеля.[1]

Вступ[ред. | ред. код]

Візьмемо, наприклад, число Це число складене і не ділиться на жодне з малих простих чисел. Але можна побачити, що це тобто Отже ми можемо розкласти як різницю квадратів. Це є або Кожне непарне складене число можна розкласти як різницю квадратів:

Спробуймо знов з числом 1649. Воно також складене і не має малих простих дільників, менших ніж його логарифм. З 2419 ми взяли перший квадрат більший від нього, а саме і тоді зауважили, що що є квадратом. Можна подумати, що в пошуці квадратів можна пройти послідовність з Для маємо:

 

 

 

 

(1)

і не бачимо квадратів поміж перших результатів.

Попри цю невдачу, попередні три рівняння вже можна використати для розкладення Хоча ані 32, ані 200 не є квадратами, однак їхній добуток — квадрат, а саме отже з того, що

маємо що рівнозначно

 

 

 

 

(2)

Ми знайшли розв'язок для Наскільки це цікаво? Звісно існує багато нецікавих пар А саме, якщо взяти будь-яке значення і покласти Але цей перелік не вичерпує всі розв'язки для цього рівняння, бо розкладення як різницю квадратів дало б пару з Далі, будь-яка пара з

 

 

 

 

(3)

має вести до нетривіального розкладу через Справді, з 3 випливає, що ділить але не ділить жоден з множників, отже мають бути нетривіальними дільниками НСД можна знайти через алгоритм Евкліда. Зрештою, якщо має щонайменше два простих множники, тоді не менше половини розв'язків з взаємно простим з також задовольняють що і є 3.

Доведення
Для степені непарного простого конгруентність має рівно 2 розв'язки, отже з того, що ділимо не менш як двома різними непарними простими, конгруенція має щонайменше 4 розв'язки. Позначимо ці значення як де Тоді повний перелік пар квадратичних залишків за модулем взаємно простих з і з збігається з усіма парами де пробігає всі залишки, взаємно прості з a Пари з не задовольняють 3, тоді як інші так. З того, що доведення завершене.

Ідея[ред. | ред. код]

В основі методу лежить така ідея. Припустимо і є цілими такими, що але . Тоді ділить але не ділить ані ані Звідси має бути нетривіальним дільником

Припустимо, що маємо розкласти ціле . Нехай розглянемо многочлен Зауважимо, що

є малим порівняно з , якщо абсолютне значення мале. Алгоритм квадратичного решета обирає і перевіряє чи є -гладким. Зауважимо, що звідси є квадратичним залишком за модулем Отже фактор-база повинна складатись з простих чисел , для яких символ Лежандра Окрім цього, тому що може бути від'ємним, також включаємо до фактор-бази.

Алгоритм[ред. | ред. код]

Вхід: ціле складене число , яке не є степенем простого.

Вихід: нетривіальний дільник для .

  1. Обираємо базу дільників де і є -е просте для якого є квадратичним залишком за модулем .
  2. Обчислити
  3. (Зібрати двійок Значення обираємо в порядку )
    Встановити . Поки робити наступне:
    1. Обчислити і перевірити послідовним діленням на елементи з чи є -гладким. Якщо ні, обираємо новий і повторюємо.
    2. Якщо є -гладким, скажімо тоді покласти , де для
  4. Використати лінійну алгебру над для знаходження непустої підмножини такої, що
  5. Обчислити
  6. Для кожного обчислити .
  7. Обчислити
  8. Якщо тоді знайти іншу непорожню підмножину таких, що і перейти до етапу 5. (У малоймовірному випадку, якщо підмножина не існує, замінити декілька з двійок новими парами (етап 3), і перейти на етап 4.
  9. Обчислити і повернути .

Приклад роботи[ред. | ред. код]

Алгоритм квадратичного решета для находження нетривіального дільника для

  1. Обираємо фактор-базу розміру і опущені з бо для цих простих )
  2. Обчислити .
  3. Далі йдуть дані зібрані для перших значень для яких є 23-гладких.
факторизація
1 0 −312 157 (1, 1, 1, 0, 1, 0)
2 1 3 158 (0, 0, 1, 0, 0, 0)
3 −1 −625 156 (1, 0, 0, 0, 0, 0)
4 2 320 159 (0, 0, 0, 1, 0, 0)
5 −2 −936 155 (1, 1, 0, 0, 1, 0)
6 4 960 161 (0, 0, 1, 1, 0, 0)
7 −6 −2160 151 (1, 0, 1, 1, 0, 0)
  1. Візьмемо [2] Маємо
  2. Обчислимо
  3. Обчислимо
  4. Обчислимо
  5. Через те, що потрібно взяти наступну лінійну залежність.
  6. У випадку отримуємо такий самий вислід.
  7. Наступна
  8. Обчислимо
  9. Обчислимо
  10. Обчислимо
  11. Тепер, отже обчислимо Звідки, маємо два нетривіальних дільники для і

Перевірка гладкості просіюванням[ред. | ред. код]

Замість перевірки на гладкість перебором дільників застосовної на етапі 3.1, використовується ефективніша техніка відома як просіювання (англ. sieving). Спочатку звернемо увагу на те, що якщо є непарним простим у фактор-базі і ділить тоді також ділить для кожного цілого

Отже через розв'язання рівняння для (для цього існує багато дієвих алгоритмів), отримуємо одну або дві (залежно від кількості розв’язків у квадратного рівняння) послідовностей інших значень для яких ділить

Також просіювання використовує властивість логарифма

Перебіг просіювання такий. Створюється масив проіндексований по і кожний запис ініціалізується Нехай будуть розв'язками для де є непарним простим числом з фактор-бази. Тоді значення віднімають від тих записів в для яких або і Дія повторюється для кожного простого у фактор-базі. (Випадки з і степенями простих чисел можна обробити подібним чином.) Після просіювання, записи в масиві зі значеннями близькими до швидше за все є -гладкі (треба брати до уваги помилки округлення), і це можна перевірити через факторизацію перебором дільників.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Carl Pomerance, Analysis and Comparison of Some Integer Factoring Algorithms, in Computational Methods in Number Theory, Part I, H.W. Lenstra, Jr. and R. Tijdeman, eds., Math. Centre Tract 154, Amsterdam, 1982, pp 89-139.
  2. Повний перелік лінійно залежних підмножин векторів такий: 125, 264, 763, 1456, 2347, 13457, 1234567.