Керол Лі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Керол Лі
Псевдо The Scarlot Harlot
Народилася 11 січня 1951(1951-01-11)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Померла 16 листопада 2022(2022-11-16) (71 рік)
Сан-Франциско, Каліфорнія, США
Країна  США
Діяльність письменниця, кінематографістка, людина у секс-індустрії
Alma mater Бінгемтонський університет, Empire State Colleged і Бостонський університет
Сайт scarlotharlot.com

Керол Лі, a.k.a. Скарлотська блудниця (англ. Carol Leigh; 11 січня 1951, Нью-Йорк — 16 листопада 2022, Сан-Франциско, Каліфорнія)[1] ― американська художниця, авторка, режисерка, колишня повія і активістка за права людей у проституції.[2][3] Їй приписують впровадження терміну «секс-робота»[4], в даний час вона очолює Фестиваль кіно та мистецтв секс-працівників, а також є директоркою BAYSWAN, Мережі адвокації повій у районі Бей.[5]

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у Нью-Йорку, а виросла в Джексон-Хайтс, штат Квінз.[6] Пізніше відвідувала Бінгемтонський університет (1968-70), Емпайр-Стейт-коледж (1972-74), де здобула ступінь бакалавра [7] з творчих робіт[1] та Бостонський університет[5] (1974-75).

У 1977 році Лі переїхала до Сан-Франциско і зайнялася проституцією. Через два роки у борделі її зґвалтували двоє чоловіків. Вона не повідомляла в поліцію, побоюючись закриття закладу. Лі описує зґвалтування як вирішальний момент у її житті та те, що спонукало її зайнятися активізмом.[1]

Лі приєдналася до COYOTE,[1] а через Коаліцію з проституції координувала проєкт виїзної роботи для вуличних повій у Сан-Франциско.[8]

У 1983 році Лі написала сатиричну п'єсу «Червона блудниця», яку вона виконала на Національному фестивалі жіночого театру цього року в Санта-Крус.[1] З тих пір вона виступала в п'єсах у клубах, театрах, на мітингах та в рамках туру Sex Workers Art Show.[8]

Під час кризи СНІДу на початку 1980-х Лі була прихильницею безпечного сексу, але виступала проти обов'язкового тестування на ВІЛ. Лі вирішила залишити Сан-Франциско, де ВІЛ переважав над думками всіх, і вирушила до Техасу, де мала намір створити організацію TWAT (Texas Whores And Tricks). Під час подорожі до Техасу її машина зламалася в Тусоні, штат Аризона. Під час перебування в Тусоні вона відповіла на невеличку рекламу художника Денніса Вільямса, який проводив щотижневі 2-годинні комедійні програми на західному міжнародному телебаченні Тусона. Лі приєдналася до шоу, створила та розробила для нього кількох персонажів. Через два роки Лі вирішила, що їй потрібна більш богемна обстановка, щоб розвинути свою індивідуальність, і повернулася до Сан-Франциско.[6]

Повернувшись до Сан-Франциско, Лі приєдналася до організації, яка бореться зі СНІДом «Громадяни за медичну справедливість» та організувала демонстрації та прес-конференції. Вона також співпрацювала з Сестрами вічного потурання.[6]

Лі знімає відео з 1985 р.[8] та отримує нагороди від Американського інституту кіномистецтва за «Так означає так», «Ні означає ні».[1] Фестиваль фільмів та мистецтв сексуальних працівниць у Сан-Франциско був заснований Лі в 1999 році, де вона також є співавторкою з Ерікою Еленою та Джовелін Річардс.[9]

З 1993 р. Лі була однією з основних вкладниць у Робочу групу з проституції в Сан-Франциско, доповідь якої закликає до декриміналізації проституції, була опублікована в 1996 р.[1]

У 2006 році Лі отримала грант Фонду творчої праці на створення у співпраці з Центром сексу та культури медіатеки.[8]

На даний момент Лі живе в Сан-Франциско і є бісексуалкою.[10]

Термін[ред. | ред. код]

Їй приписують впровадження терміну «секс-працівник» [4] на конференції Жінки проти насильства в порнографії та медіа наприкінці 1970-х. Раніше використовувалася термінологія «Індустрія використання сексу». Фраза її турбувала, оскільки вона об'єктивувала повій. Вона запропонувала перейменувати цю панель у «Індустрію сексуальної праці» і почала використовувати цей термін у своїх п'єсах до того, як вперше було опубліковано «секс-працівник», яке з'явилося в газеті Associated Press 1984 року.[11] Вона пояснює це в есе під назвою «Винайдення секс-роботи»:

«Я винайшла секс-роботу. Не діяльність, звичайно. Термін. Цей винахід був мотивований моїм бажанням узгодити мої феміністичні цілі з реальністю мого життя та життям жінок, яких я знала. Я хотіла створити атмосферу толерантності всередині і за межами жіночого руху щодо жінок у секс-індустрії».[12][13]

Праці[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Leigh, Carol (2004). Unrepentant Whore: The Collected Writings of Scarlot Harlot. San Francisco: Last Gasp. ISBN 9780867195842. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 Травня 2021.

В кіно[ред. | ред. код]

WorldCat [14]

  • Annie Sprinkle's amazing world of orgasm (2004)
  • Annie Sprinkle's Herstory of porn: reel to real
  • Dr. Annie Sprinkle's How to be a sex goddess in 101 easy steps (1992)
  • Mutantes : féminisme porno punk = Punk porn feminism (2011) (in French)
  • Mutantes : punk porn feminism (2011)
  • Our bodies, our minds (2005)
  • Released : 5 short videos about women and prison (2001)
  • Sphinxes without secrets : women performance artists speak out (1991)
  • Straight for the money : interviews with queer sex workers (1994)

Виготовлено відео[ред. | ред. код]

Державний університет Західного Коннектикуту[15]

  • Die Yuppie Scum (1989) 30 min
  • Outlaw Poverty, Not Prostitutes (1989) 21 min
  • Safe Sex Slut (1987) 30 min
  • Spiritual Warfare: The G.H.O.S.T.* Campaign (1990) 28 min
  • Taking Back the Night (1990) 28 min
  • Whores and Healers (1990) 28 min
  • Yes Means Yes, No Means No (1990) 8 min
  • Whore in the Gulf (1991) 30 min

Дивитися також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Martin, Glen (8 вересня 1996). SUNDAY INTERVIEW -- A New Agenda For the Oldest Profession / Carol Leigh was working as a hooker when something happened that changed her life and her focus. Now she works to protect prostitutes' rights and safety. SFGate. Архів оригіналу за 14 Травня 2021. Процитовано 16 листопада 2019.
  2. ↑ Lemons, Stephan (21 липня 2000). Sex with latex. Salon. с. 2. Архів оригіналу за 21 August 2001. Процитовано 2 вересня 2010.
  3. ↑ Juhasz, 2001, с. 4, 13, 342.
  4. ↑ а б Inaugural Hong Kong sex workers' film festival offers nuanced, diverse portrait of trade. Malaysia Star. AP. 14 серпня 2006. Архів оригіналу за 22 червня 2011. Процитовано 2 вересня 2010.
  5. ↑ а б Tabak, Nate (28 січня 2002). Illicit Career of an Adult Escort Offers the Allure of Big Money with the Risk of Violence and Disease. Daily Cal. Архів оригіналу за 3 червня 2009. Процитовано 2 вересня 2010.
  6. ↑ а б в Artists - Carol Leigh. www.e-felix.org. FELIX. Архів оригіналу за 14 Травня 2021. Процитовано 16 листопада 2019.
  7. ↑ Carol Leigh. www.linkedin.com. LinkedIn. Процитовано 16 листопада 2019.
  8. ↑ а б в г Prostitution Issues-Biography: Carol Leigh aka Scarlot Harlot. www.bayswan.org. BAYSWAN. Архів оригіналу за 11 Грудня 2020. Процитовано 16 листопада 2019.
  9. ↑ San Francisco Bay Area Sex Worker Film & Arts Festival. www.sexworkerfest.com. Sex Worker Fest. Архів оригіналу за 14 Травня 2021. Процитовано 16 листопада 2019.
  10. ↑ Leigh, 2004.
  11. ↑ Carol Leigh coins the term "sex work". 4 листопада 2014. Архів оригіналу за 19 Квітня 2021. Процитовано 14 Травня 2021.
  12. ↑ Leigh, 2004, с. 69.
  13. ↑ Nagle, 1997, с. 233.
  14. ↑ Leigh, Carol (Sex worker). www.worldcat.org. WorldCat. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 16 листопада 2019.
  15. ↑ Carol Leigh Work. people.wcsu.edu. Western Connecticut State University. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 16 листопада 2019.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Керол_Лі&oldid=41310039