Киркач Микола Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Киркач Микола Федорович
Народився 18 січня 1925(1925-01-18)
Слов’янськ, Артемівська округа, Донецька губернія, Українська СРР, СРСР
Помер 4 грудня 1990(1990-12-04) (65 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки

Микола Федорович Киркач (нар. 18 січня 1925(19250118), місто Слов'янськ, тепер Донецької області — 4 грудня 1990, місто Харків Харківської області) — український радянський діяч, науковець, фахівець у галузі прикладної механіки, ректор Харківського політехнічного інституту імені Леніна. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1981—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 роках. Кандидат технічних наук (1958), професор (1976).

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався у середній школі. З початком німецько-радянської війни був евакуйований в Ошську область Киргизької РСР. У 1942 році вступив до комсомолу.

З серпня 1942 року — в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з 1943 року. Служив командиром кульового взводу 166-го гвардійського стрілецького полку 55-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького фронту, командиром взводу 3-ї батареї 1089-го зенітного артилерійського полку 3-ї зенітної артилерійської дивізії Резерву головного командування 3-го Українського фронту.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1947 році демобілізувався з армії, закінчив середню школу.

У 1953 році закінчив Харківський політехнічний інститут, де відтоді й працював.

У 1953—1954 роках — асистент, у 1954—1955 роках — вчений секретар Вченої ради, у 1955—1960 роках — старший викладач, доцент, у 1960—1962 роках — декан машинобудівного факультету Харківського політехнічного інституту.

У 1962—1978 роках — проректор з навчальної роботи Харківського політехнічного інституту імені Леніна. У 1967—1990 роках — завідувач кафедри «Деталі машин» Харківського політехнічного інституту.

У 1978—1990 роках — ректор Харківського політехнічного інституту імені Леніна.

Основні напрями наукових досліджень: оптимальне проєктування вузлів та деталей приводів великої потужності, вдосконалення принципів конструювання та розрахунку муфт механічних приводів. Опублікував 48 наукових праць, в том числі дві монографії, мав 8 винаходів.

Звання[ред. | ред. код]

  • гвардії лейтенант

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]