Акула китова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Китова акула)
Перейти до: навігація, пошук
Акула китова
Китова акула в Акваріумі Джорджії
Китова акула в Акваріумі Джорджії
Порівняння розмірів з людиною
Порівняння розмірів з людиною
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Воббегонгоподібні (Orectolobiformes)
Родина: Китові акули (Rhincodontidae)
(Müller and Henle, 1839)
Рід: Китова акула (Rhincodon)
Smith, 1829
Вид: Акула китова
Біноміальна назва
Rhincodon typus
(Smith, 1828)
Ареал китової акули
Ареал китової акули
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Rhincodon typus
ITIS logo.jpg ITIS: 159857
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 19488
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 259920
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rhincodon typus
Fossilworks: 170186[2] 170186[2]

Акула китова (Rhincodon typus) — найкрупніший вид акул, а також найбільший вид сучасних риб, довжиною 16-20 метрів і вагою 34 тонн.[3] Учені встановили,що китова акула в середньому живе 70 років.[4] Не зважаючи на значні розміри, китова акула для людини абсолютно безпечна, оскільки живиться подібно акулам гигантскій і великоротій виключно планктоном та іншими дрібними організмами, яких вона фільтрує, втягуючи в себе воду.

Китова акула є єдиним видом в роді Rhincodon та в родині китових акул (Rhincodontidae). Китова акула відносяться до ряду воббегонгоподібних.

Зовнішні ознаки[ред.ред. код]

Китові акули мають сіре, коричневе або синювате забарвлення, при цьому живіт світліший, а спина покрита світлими смужками і плямами. У китових акул є два спинні плавці, а також грудні і анальні плавці і п'ять зябрових щілин. Великий рот тягнеться по всій ширині плескатої і притупленої передньої частини голови. Завдяки величині і незвичайному забарвленню, китових акул неможливо сплутати з іншими рибами.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Китова акула спереду

Китові акули віддають перевагу температурі води від 21 до 25 °C і поширені по всьому світу, зустрічаючись майже у всіх теплих тропічних і субтропічних морях. Особливо багато їх в регіонах з високим сезонним вмістом планктону.

Поведінка[ред.ред. код]

Китові акули активно всмоктують воду (до 6000 л/год), пропускаючи її через свої зябра, що мають гребенеподібний апарат фільтрації. Він складається з хрящевих пластин, що сполучають окремі зяброві дуги один з одним як грати, і на яких розташовані шкірні зубці. Щоб покривати величезні потреби в їжі, китові акули фільтрують з води крім планктону ще і дрібну рибу, а також інших дрібних мешканців морів.

Розмноження[ред.ред. код]

Репродуктивна поведінка китових акул досліджена погано. На підставі одного яйця, знайденого біля узбережжя Мексики в 1956 році вважалося, що вони яйцекладні, проте у червні 1996 року була спіймана самка, вагітна 300 яйцями з ембріонами, що доказало яйцеживородність цих тварин[5][6][7][7]. Яйця залишаються в тілі матері весь час, після чого народжуються мальки розміром від 40 до 60 см. Вважається, що вони досягають статевої зрілості у віці близько 30 років та мають середню тривалість життя у природі біля 100 років[8].

Посилання[ред.ред. код]

  1. Rhincodon typus на сайті червоного списку МСОП, показує, що вид знаходиться під загрозою.
  2. а б в Fossilworks
  3. Chen, C.T., K.W. Liu and S.J. Young, 1999. Preliminary report on Taiwan's whale shark fishery. p 162-167. In S.L. Fowler, T. Reid, and F.A. Dipper (eds.) Elasmobranch biodiversity, conservation and management. Proc. Int. Seminar and Workshop in Sabah, Malaysia. IUCN, Gland, Switzerland.
  4. Bobick, J.E. and M. Peffer, 1993. Science and technology desk reference. Gale Research Inc.
  5. Shoou-Jeng Joung1, Che-Tsung Chen, Eugenie Clark, Senzo Uchida and William Y. P. Huang. The whale shark, Rhincodon typus, is a livebearer: 300 embryos found in one ‘megamamma’ supreme. Environmental Biology of Fishes Volume 46, Number 3 / July, 1996
  6. Ed. Ranier Froese and Daniel Pauly. «Rhincodon typus». FishBase. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2006-09-17. 
  7. а б Dr. Eugenie Clark. «Frequently Asked Questions». Архів оригіналу за 2013-07-06. Процитовано 2006-09-26. 
  8. «Whale Shark (Rhincodon typus) Issues Paper». Biology of Whale Shark. Department of the Environment and Heritage (Australian Government). 2005. Архів оригіналу за 2013-07-03. 

Джерела[ред.ред. код]


Spotted eagle ray lineart.jpg Це незавершена стаття про Хрящових риб.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.