Китова акула
| Китова акула | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Китова акула в Акваріумі Джорджії
 Порівняння розмірів з людиною
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Rhincodon typus (Smith, 1828) |
||||||||||||||||||
 Ареал китової акули |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Китова акула (Rhincodon typus) — найкрупніший вид акул, а також найбільший вид сучасних риб, довжиною 20-30 метрів і вагою 15 тонн. Учені встановили,що китова акула в середньому живе 150 років. Не зважаючи на значні розміри, китова акула для людини абсолютно безпечна, оскільки харчується подібно гигантскій акулі і акулі-великороту виключно планктоном та іншими дрібними організмами, яких вона фільтрує, втягуючи в себе воду.
Китова акула є єдиним видом в роді Rhincodon та в родині китових акул (Rhincodontidae). Китова акула відносяться до ряду воббегонгоподібних.
Зміст |
[ред.] Зовнішні ознаки
Китові акули мають сіре, коричневе або синювате забарвлення, при цьому живіт світліший, а спина покрита світлими смужками і плямами. У китових акул є два спинні плавці, а також грудні і анальні плавці і п'ять зябрових щілин. Великий рот тягнеться по всій ширині плескатої і притупленої передньої частини голови. Завдяки величині і незвичайному забарвленню, китових акул неможливо сплутати з іншими рибами.
[ред.] Розповсюдження
Китові акули віддають перевагу температурі води від 21 до 25 °C і поширені по всьому світу, зустрічаючись майже у всіх теплих тропічних і субтропічних морях. Особливо багато їх в регіонах з високим сезонним вмістом планктону.
[ред.] Поведінка
Китові акули активно всмоктують воду (до 6000 л/год), пропускаючи її через свої зябра, що мають гребенеподібний апарат фільтрації. Він складається з хрящевих пластин, що сполучають окремі зяброві дуги один з одним як грати, і на яких розташовані шкірні зубці. Щоб покривати величезні потреби в їжі, китові акули фільтрують з води крім планктону ще і дрібну рибу, а також інших дрібних мешканців морів.
[ред.] Розмноження
Репродуктивна поведінка китових акул досліджена погано. На підставі одного яйця, знайденого біля узбережжя Мексики в 1956 році вважалося, що вони яйцекладні, проте у червні 1996 року була спіймана самка, вагітна 300 яйцями з ембріонами, що доказало яйцеживородність цих тварин[2][3][4][4]. Яйця залишаються в тілі матері весь час, після чого народжуються мальки розміром від 40 до 60 см. Вважається, жо вони досягають статевої зрілості у віці близько 30 років та мають середню тривалість життя у природі біля 100 років[5].
[ред.] Посилання
- ↑ Rhincodon typus на сайті червоного списку МСОП, показує, що вид знаходиться під загрозою.
- ↑ Shoou-Jeng Joung1, Che-Tsung Chen, Eugenie Clark, Senzo Uchida and William Y. P. Huang. The whale shark, Rhincodon typus, is a livebearer: 300 embryos found in one ‘megamamma’ supreme. Environmental Biology of Fishes Volume 46, Number 3 / July, 1996
- ↑ Ed. Ranier Froese and Daniel Pauly. «Rhincodon typus». FishBase. http://www.fishbase.org/Summary/SpeciesSummary.php?id=2081. Процитовано 2006.
- ↑ а б Dr. Eugenie Clark. «Frequently Asked Questions». http://www.sharklady.com/faq.html#A12. Процитовано 2006.
- ↑ «Whale Shark (Rhincodon typus) Issues Paper». Biology of Whale Shark. Department of the Environment and Heritage (Australian Government). 2005. http://www.environment.gov.au/biodiversity/threatened/publications/recovery/r-typus-issues/biology.html.
