Ембріон

Місячний ембріон людини при позаматковій вагітності.

Ембріон (дав.-гр. ἔμβρυον — утробний плід, зародок) — стадія розвитку організму, починаючи зі стадії зиготи до народження чи виходу з яйцевих оболонок. Термін «ембріон» застосовують у відношенні до ранніх стадій розвитку тварин, у відношенні до рослин використовують термін «зародок».

У багатьох безхребетних, риб і амфібій, у яких запаси поживних речовин в яйці (жовтковому мішку) недостатні для завершення ембріонального розвитку, ембріон розвиваеться в личинці, здатну до самостійного живлення і перетерпіти в майбутньому метаморфоз у дорослий організм.

У плацентарних ембріон після закладки основних органів і систем організму називається плодом. Дихання, живлення і виділення у плоду відбувається завдяки плаценті.

У людини ембріональний період розвитку закінчується між 10-м і 13-м тижнями. Всі головні структури і органи організму формуються в цей період. До кінця періоду людський ембріон досягає 30 мм довжини. Після цього ембріон вважається плодом (лат. fetus).

Див. також

• Плід (анатомія)
• Онтогенез

Література

• Шмидт Г. А., Эмбриология животных, ч. 1—2, М., 1951-53.
• Уоддингтон К., Морфогенез и генетика, пер. с англ., М., 1964
• Кнорре А. Г., Краткий очерк эмбриологии человека с элементами сравнительной, экспериментальной и патологической эмбриологии, 2 изд., Л., 1967;