Клан Десі

Міграція племені Десі в Британію в ІІІ — V століттях.

Клан Десі — (ірл. — Clan Déisi) — він же: Дейсі, Дессі — плем'я (туат) давньої та середньовічної Ірландії. Початково складало один клан, потім (по мірі переселення та розселення) розділилося на септи і клани, основні з яких: Десі Муман (ірл. — Déisi Muman) (жили в королівстві Манстер), Десі Темро (Десі Тари) (ірл. — Déisi Temro (Tara), Десі Бекк (ірл. — Déisi Becc) (жили в королівстві Міде) та Десі Туйскерт (ірл. — Déisi Tuisceart) або Північні Десі, від яких відгалузився клан Дал г-Кайс, що посів на троні верховних королів Ірландії. Назва походить від ірландського слова Déis — васал. Можливо, в давні часи вони безпосередньо підпорядковувались верховному королю Ірландії і вважались його слугами. Клани Десі в середньовічній Ірландії мали великий вплив і силу, а також здійснювали завойовницькі походи в Британію та континентальну Галію, утворювали колонії за межами Ірландії. Судячи по всьому, різні клани Десі мали різне етнічне походження, але згідно історичних переказів мають один корінь.

Історичний контекст

Рання історія клану і туату Десі неясна. Середньовічні тексти говорять аристократичне походження кланів Десі. Згідно легенд клан Десі спочатку проживав у королівстві Міде — у володіннях верховного короля Ірландії. Але у ІІІ столітті, десь близько 204–244 років клан на чолі з вождем Енгусом Отруйний Спис вступив в конфлікт з верховним королем Ірландії Кормаком мак Артом і був частково вигнаний зі своїх земель. Десі переселилися у південну і західну частину Ірландії — в королівства Манстер (Муму), Лагін (Ленстер), а також мігрували в Британію — нинішній Уельс та Корнуел, заснувавши там колонії.

Десі Муман

Десі Муманські були досить чисельними і сильними, заснували власне королівство в Манстері. Історик Пауль МакКоттер пише, що королівство Десі Муманських існувало ще в стародавні часи, огамічні написи на каменях наводять імена їхніх королів V століття. Френсіс Джон Бірн вважає, що клан Еогнахта (що походить з Десі Муман) та їх васали Десі з Вотерфорду походять з Галії. Предки клану Еогнахта відомі як Дейргтіне (ірл. — Deirgtine) були відомі у Римській Британії. Замок Кашель, який збудував клан Еогнахта, подібний до римських кастелло, які вони бачили під час заморських походів. Десі Муман займали привілегійоване становище в королівстві пізніх Еогнахта (що претендували на трон верховних королів Ірландії). Давні імена в родоводах клану Еогнахта, які знаходять на огамічних каменях, включають ім'я Ніа Сегамайн, що походить від імені галльського бога війни Сегомо.

Клан Ві Ліахайн (ірл. — Uí Liatháin) був сусідом Десі Муман. Він населяв південне узбережжя Ірландії і брав участь у завойовницьких походах в Британію і утворення там ірландських колоній. Так що в історичних переказах про походи в Британію Десі важко встановити, чи це були походи власне Десі чи походи клану Ліахайн.

Клан Десі Муман є суб'єктом однієї з найвідоміших ірландських скел (саг) «Вигнання Десі», в якій розповідається про конфлікт клану з королем Кормаком, війни Десі з іншими кланами, вигнання Десі з їхніх земель в Міде та їх переселення в королівство Муму (Манстер). Є версія, що ця скела була складена і записана у VIII столітті з метою приховати той факт, що плем'я Десі походить з корінних народів Манстера, які колись були завойовані кельтами і підпорядковані королям Манстера. Для цього були створені фіктивні родоводи, які споріднюють Десі Муман з верховними королями Ірландії, що мали резиденцію в Тарі. У скелі епічно розповідається про септу Дал Фіахах Суйге (ірл. — Dal Fiachach Suighe), про те як Енгус покалічив короля Кормака мак Арта і той змушений був покинути трон і стати вигнанцем (бо каліка не може бути королем Ірландії згідно давніх звичаїв), як плем'я Десі блукало Ірландією без притулку, воювало з іншими ірландськими племенами і кланами та в кінцевому підсумку осіло в Манстері.

Під час міграції клану Десі частина людей клану на чолі з Еохайдом Аллмуйром мак Арт Корбом (ірл. — Eochaid Allmuir mac Art Corb) здійснило похід на вітрильниках до Британії, де захопили землю Демед (сучасний Дівед) і правили там. Цей переказ перегукується з родоводом роду Гарлеян (вал. — Harleian), що написаний не пізніше Х століття. Згідно з цією генеалогією королі Діведа походять від Тріфуна (близько 450 року) — правнука Еохайда Аллмуйра. Хоча самі Гарлеян свій родовід ведуть від римських імператорів та святої Єлени (що більш ніж сумнівно).

Крім терміну десі щодо васалів був в давній Ірландії термін айхехтуата (ірл. — aithechthúatha), що значав плем'я, що перебуває на службі і отримує за це нагороду. У 360 році на римську Британію нападало плем'я Аттакотті. Є версія, що ця назва походить від слова айхехтуата і це, зрештою, і були Десі.

Джерела

• Bartrum, Peter Clement (1966). Early Welsh Genealogical Tracts. Cardiff.
• Byrne, Francis John (2001). Irish Kings and High-Kings. Four Courts Press.
• Charles-Edwards, Thomas (2000). Early Christian Ireland. Cambridge.
• Coplestone-Crow, Bruce (1981/82). «The Dual Nature of Irish Colonization of Dyfed in the Dark Ages». Studia Celtica. 16/17: 1-24. Check date values in: |date= (help)
• Dumville, David Norman (1977). «Sub-Roman Britain: History and Legend». History 62: 173-92. doi:10.1111/j.1468-229X.1977.tb02335.x.
• Jackson, Kenneth H. (1953). Language and History in Early Britain. Edinburgh University Press.
• Kelleher, John V. «The Rise of the Dál Cais», in Étienne Rynne (ed.), North Munster Studies: Essays in Commemoration of Monsignor Michael Moloney. Limerick: Thomond Archaeological Society. 1967. pp. 230-41.
• MacCotter, Paul (2008). Medieval Ireland: Territorial, Political and Economic Divisions. Four Courts Press.
• MacNeill, Eoin (1911). «Early Irish Population Groups: their nomenclature, classification and chronology». Proceedings of the Royal Irish Academy (C) 29: 59-114.
• MacNeill, Eoin. «The Native Place of St. Patrick». Proceedings of the Royal Irish Academy 1926: 118-40.
• MacNeill, Eoin (1932). «The Vita tripartita of St. Patrick». Eriu 11. JSTOR 30008085.
• Meyer, Kuno (Ed.) (1901). «The Expulsion of the Dessi». Y Cymmrodor 14: 101–135.
• Miller, Molly (1977/8). «Date-Guessing and Dyfed». Studia Celtica. 12/13: 33-61. Check date values in: |date= (help)
• Ó Cathasaigh, Tomás (1984). «The Déisi and Dyfed». Eigse 20: 1-33.
• Ó Corráin, Donnchadh (1973). «Dál Cais — Church and Dynasty». Ériu 24: 52-63. JSTOR 30007349.
• Ó Corráin, Donnchadh (2010). Ireland before the Normans. Four Courts Press.
• Ó Corráin, Donnchadh, «Prehistoric and Early Christian Ireland», in Foster, Roy (ed.), The Oxford Illustrated History of Ireland. Oxford University Press. 2001. pp. 1-52.
• O'Rahilly, T. F. (1946). Early Irish History and Mythology. Dublin Institute for Advanced Studies.
• Pender, Séamus (Ed.) (1937). Déssi genealogies. Dublin.
• Pender, Séamus (1947). «Two unpublished versions of the Expulsion of the Déssi». Essays and Studies presented to Professor Tadhg ua Donnchadha (Cork 1947): 209-17.
• Power, Patrick Canon. The Place-Names of Decies. 2nd edition. Cork University Press / Oxford: Blackwell. 1952. 1st edition. London: David Nutt. 1907 w/ darker scan
• Rance, Philip (2001). «Attacotti, Déisi and Magnus Maximus: the Case for Irish Federates in Late Roman Britain». Britannia 32: 243–270. doi:10.2307/526958.
• Stokes, Whitley (Ed. & tr.) (1887). The Tripartite Life of Patrick. London: Eyre and Spottiswoode for Her Majesty's Stationery Office.
• Todd, James Henthorn (Ed. & tr.) (1867). Cogadh Gaedhel re Gallaibh: The War of the Gaedhil with the Gaill. Longmans.
• Wiley, Dan M. «Dál Cais», in Seán Duffy (ed.), Medieval Ireland: An Encyclopedia. Routledge. 2005. p. 121.
• Wiley, Dan M. «Déisi», in Seán Duffy (ed.), Medieval Ireland: An Encyclopedia. Routledge. 2005. p. 122.