Кобо Абе
| Кобо Абе | |
| 安部公房 | |
 |
|
| При народженні: | Кіміфуса Абе |
|---|---|
| Дата народження: |
7 березня 1924 |
| Місце народження: |
Токіо |
| Дата смерті: |
22 січня 1993 (68 років) |
| Місце смерті: |
Токіо |
| Національність: | японець |
| Громадянство: |  Японія |
| Мова творів: | японська |
| Рід діяльності: | прозаїк |
| Роки активності: | 1948–1991 |
| Напрямок: | проза |
А́бе Ко́бо (яп. 安部公房, あべこうぼう, справжнє ім'я — Абе Кіміфуса) (7 березня 1924, Токіо—22 січня 1993) — японський письменник, драматург і сценарист, один з лідерів японського повоєнного авангарду в мистецтві. Основна тема творчості — пошук людиною власної ідентичності в сучасному світі. За романами «Жінка в пісках», «Чуже обличчя» і «Спалена карта» в 1960-х роках режисером Хіросі Тесігахара були зняті кінофільми.
Життя і творчість [ред.]
Абе народився в Токіо 7 березня 1924 року. Його справжнє ім'я Кіміфуса («Кобо» — це від вимовленого по-китайськи «Кіміфуса»). Дитинство і юність Абе провів в Маньчжурії, де його батько працював на медичному факультеті Мукденського університету.
У 1943 р., у розпал війни, за наполяганням батька він їде в Токіо і вступає на медичний факультет Токійського імператорського університету, але через рік повертається в Мукден, де стає свідком поразки Японії у війні.
У 1946 р. Абе знову їде до Токіо, щоб продовжити освіту, але не вистачає грошей, та і лікарем він ставати не дуже хотів. Проте в 1948 р. Абе закінчує навчання і отримує диплом. Не пропрацювавши лікарем й дня, він обирає літературний шлях.
До того часу відносяться його ранні твори, в яких втілені враження його дитячих років від перебування в країні іншої культури, — «Дорожній знак в кінці вулиці» (1948) та інші.
Одружився Абе, будучи студентом, його дружина — художник і дизайнер по професії — ілюструвала обкладинки до багатьох його творів.
У 1951 р. вийшла повість Абе "Стіна. Злочин S. Карми ", що принесла письменнику літературну популярність і удостоєна вищої в Японії літературної премії — премії Акутагава. Надалі Абе Кобо розширив повість, додавши ще дві частини: «Борсук з Вавилонської вежі» та «Червоний кокон». Невлаштованість, самотність особистості — ось лейтмотив «Стіни». Ця повість визначила письменницьку долю Абе.
Як кожна молода людина його покоління, він пережив захоплення політикою, був навіть членом японської Компартії, з якої вийшов на знак протесту проти введення радянських військ в Угорщину. Відійшовши від політики, Абе цілком віддався літературі і створив твори, які принесли йому світову популярність. Опублікування «Четвертого льодовикового періоду» (1958), що з'єднав в собі риси наукової фантастики, детективного жанру і західноєвропейського інтелектуального роману, остаточно зміцнило становище Абе в японській літературі. Всесвітню славу принесли письменнику що з'явилися один за одним романи «Жінка в пісках» (1962), «Чуже обличчя» (1964) і «Спалена карта» (1967). Після їх появи про Абе заговорили як про одного з тих, хто вершить долі не тільки японської, але й світової літератури. Ці романи Абе займають центральне місце в його творчості. І за часом створення, і за змістом до них примикають романи «Людина-ящик» (1973), «Таємне побачення» (1977), «Що увійшли до ковчег» (1984).
Одним з найважливіших моментів, які визначили його літературні, та й життєві, позиції, було прекрасне знання світової літератури, в тому числі російської. Він писав: "Ще в шкільні роки я був зачарований творчістю двох гігантів російської літератури — Гоголя і Достоєвського. Я прочитав майже все написане ними, і не один раз, і зараховую себе до їх учням. Особливо великий вплив зробив на мене Гоголь. Переплетіння вигадки і реальності, завдяки чому реальність постає гранично яскраво і вражаюче, з'явилося в моїх творах завдяки Гоголю, який навчив мене цього ". Абе Кобо був не просто літератором, він уславився людиною різноманітних здібностей та обдарувань, чудово розуміються в класичній музиці, мовознавцем і фотографом, і драматургом, і сценаристом.
Його п'єси «Чоловік, що перетворився на палицю» (1957), «Привиди серед нас» (1958) та інші переведені на багато мов світу. Одинадцять років — з 1969-го по 1980 р. — Абе Кобо володів і керував своєю власною студією. За ці роки він як режисер поставив безліч вистав, таких, наприклад, як «Рибка-фальшивка», «Чемодан», «Друзі» та ін. Крім того, що трупа акторів під керівництвом Абе з тріумфом виступала в Японії, вона здійснювала турне по США і Європі, причому також з неймовірним успіхом. Багато романів Абе екранізовано.
Твори: романи «Дорожній знак в кінці вулиці» (1948), «Стіна. Злочин S. Карми», «Жінка в пісках» (1962), «Чуже обличчя» (1964), «Спалена карта» (1967), «Людина-ящик» (1973), драми, кіносценарії.
Видання українською мовою [ред.]
- Жінка в пісках. Чуже обличчя. Спалена карта: Романи /Перекл. з яп. І. Дзюб; Передм. М. Федоренка. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988 р. (Серія «Зарубіжна проза ХХ століття»)
- Жінка в пісках: Роман /Перекл. з яп. та післям. І. Дзюба. Київ, Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2004 р. (Серія «Зарубіжна класика»)
Посилання [ред.]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Кобо Абе |
Кобо Абе (рос.) — бібліографія на сайті Лабораторія фантастики
 |
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
