Нобелівська премія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нобелівська премія
Золота медаль з зображенням Альфреда Нобеля в профіль зліва. Ліворуч розташований текст "ALFR•" потім "NOBEL", праворуч текст дрібнішими літерами "NAT•" вище "MDCCCXXXIII", за чим йде підпис "OB•" та "MDCCCXCVI" нижче.
Опис За надзвичайні досягнення в фізиці, хімії, літературі, фізіології та медицині, мирі, економіці
Засновник(и) Альфред Нобель
Вручення Швеція Швеція, Норвегія Норвегія (премія миру)
Рік заснування 1901
Currently held by Фундація Нобеля
nobelprize.org Офіційний сайт

Но́белівська пре́мія (англ. Nobel Prize, швед. Nobelpriset) — одна з найпрестижніших міжнародних премій, яка щорічно присуджується за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або значний внесок в культуру чи розвиток суспільства.

Сума премії змінюється залежно від доходів Фундації Нобеля.

Заснована згідно із заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля, який винайшов динаміт. Весь свій статок (близько 31,5 млн шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, річний прибуток від цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності.

Нобелівська медаль, якою було нагороджено Александера Флемінга (1945 р.)
(з експозиції Музею науки)

Нобель помер 1896 року, після чого парламенти Швеції та Норвегії (які тоді утворювали міждержавний союз) протягом 4 років (до 1900 року) узгоджували конкретні умови нагородження.

Історія заснування[ред.ред. код]

Альфред Нобель.

Альфред Нобель спочатку в заповіті, складеному 14 березня 1893, висловив бажання направити кошти від своїх патентів на будівництво крематоріїв у великих містах, чим, за його думкою, мав займатися стокгольмський Каролінський Інститут. Однак ще 1886 року Папа Римський визнав кремацію неналежною формою поховання.

1895 року Нобель склав інший заповіт, де наказав створити фонд, відсотки з якого будуть видаватися у вигляді премії тим, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки відповідно до заповіту ділилися на 5 рівних частин, які призначаються для заохочення відкриттів у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру (Нобелівська премія миру). Виняток — математики. За легендою це пов'язано із сумною історією кохання Альфреда[Джерело?]. Дівчина, яку він кохав, вийшла заміж за математика. Саме через це Нобелівська премія не поширюється на цю галузь науки.

Заповіт Нобеля спочатку був сприйнятий скептично. Чисельна рідня Нобеля вважала себе обділеною і вимагала признати заповіт незаконним. Лише 26 квітня 1897 року він був затверджений Стортингом Норвегії[1]. Виконавці волі Нобеля, секретар Рагнар Сульман й адвокат Рудольф Лілеквіст, організували фундацію, яка б піклувалась про виконання заповіту та організувати вручення премій[2].

Згідно з інструкціями Нобеля, відповідальним за присудження премії миру став Норвезький Нобелівський комітет, членів якого було призначено у квітні 1897 року після набуття чинності заповіту. Через деякий час у цьому ж році були визначені організації, що присуджують і решту премій. 7 червня Каролінський Інститут став відповідальним за присудження премії в галузі фізіології та медицини; 9 червня Шведська академія отримала право присуджувати премію з літератури; 11 червня Шведська королівська академія наук стала відповідальною за присудження премій з фізики і хімії[3]. 29 червня 1900 року було засновано Фундацію Нобеля для керування фінансами й організації вручення Нобелівських премій[4]. У Фундації Нобеля були досягнуті домовленості про базові принципи вручення премій, і у 1900 році розроблений статут фонду був затверджений королем Оскаром II[5]. У 1905 році Шведсько-норвезька унія була розірвана. З цього часу Норвезький Нобелівський комітет відповідає за присудження Нобелівської премії миру, а шведські організації є відповідальними за решту премій[1].

Вручення премій почалося 1901 року.

За час існування премії було запроваджено лише одне нововведення: 1968 року Банк Швеції з нагоди свого 300-річчя запропонував виділити гроші на премію з економіки, і Нобелівський комітет взяв на себе зобов'язання з їхнього розподілу. Офіційно іменована як премія з економіки пам'яті Альфреда Нобеля вперше була присуджена 1969 року. За традицією, премії з фізики, хімії, медицини, літератури і економіки вручає в Стокгольмі в Концертному залі король Швеції.

Традиції[ред.ред. код]

Заповіт Нобеля
Стокгольмський концерт-хол, де щорічно вручаються Нобелівські премії

Нобелівські премії (за винятком премії миру та премії з економіки) вручаються щороку під час урочистої церемонії в Стокгольмському концерт-холі (Швеція) 10 грудня — в роковини смерті Альфреда Нобеля. Напередодні лауреати читають нобелівські лекції.

Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом. Грошова частина премії переказується лауреатам згідно з їхніми побажаннями.

Того ж вечора у Стокгольмській ратуші проходить Нобелівський бенкет за участю короля і королеви Швеції, членів монаршої родини, нобелівських лауреатів, глави уряду Швеції, голови риксдагу, видатних учених, громадських діячів. У цьому святі беруть участь більше тисячі гостей.

Нобелівську премію миру у присутності короля Норвегії і членів королівської сім'ї того ж дня 10 грудня вручає в Осло голова Норвезького Нобелівського комітету. Премія миру включає диплом лауреата, медаль і грошовий чек. Після церемонії відбувається урочистий бенкет.

Прийняття рішення про присудження премії миру довірено Норвезькому Нобелівському комітету, члени якого обираються Стортингом (парламентом Норвегії) з числа норвезьких громадсько-політичних діячів, але вони повністю незалежні від Стортингу в ухваленні рішення про лауреата. Премія миру може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям.

Перша церемонія вручення Нобелівських премій відбулася 10 грудня 1901.

Нобелівський концерт — одна з трьох складових нобелівського тижня наряду із врученням премій й Нобелівським бенкетом. Вважається однією з головних музичних подій року європейських і головною музичною подією року скандинавських країн. В ньому беруть участь найвидніші класичні музиканти сучасності. Фактично нобелівських концертів два: один проводиться 8 грудня кожного року у Стокгольмі, другий — в Осло на церемонії вручення Нобелівської премії миру.

Номінація та присудження премії[ред.ред. код]

Нобелівська премія присуджується щорічно за досягнення у таких галузях:

Нобелівська премія з економіки, офіційна назва «премія пам'яті Альфреда Нобеля», присуджується з 1969-го року Банком Швеції.

За статутом Нобелівського фонду, висувати номінантів можуть такі особи:

  1. члени (у тому числі іноземні) Королівської академії наук Швеції;
  2. члени Нобелівських комітетів з фізики та хімії;
  3. лауреати Нобелівських премій в області фізики та хімії;
  4. постійно й тимчасово працюючі професори фізики та хімії університетів і вищих технічних шкіл Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії, а також Каролінського інституту (Стокгольм);
  5. завідувачі відповідних кафедр щонайменше у 6 університетах або інститутах, обраних Академією наук;
  6. інші вчені, від яких Академія вважає за необхідне прийняти пропозиції.

Вибір осіб, згаданих в останніх двох пунктах, повинен бути зроблений до кінця вересня кожного року.

  1. члени Нобелівської асамблеї Каролінського Інституту (Стокгольм);
  2. члени (у тому числі іноземні) медичного відділення Королівської академії наук Швеції;
  3. лауреати Нобелівських премій в області фізіології або медицини;
  4. професори медичних установ Швеції, а також відповідні члени медичних установ або відповідної колегії з Данії, Фінляндії, Ісландії, й Норвегії;
  5. особи, що займають відповідні пости щонайменше в шести інших медичних установах;
  6. інші вчені, від яких Нобелівська асамблея вважає за необхідне прийняти пропозиції.

Вибір осіб, згаданих в останніх двох пунктах, повинен бути зроблений Нобелівським комітетом до кінця травня.

  1. члени Шведської академії, інших академій, інститутів і спільнот із аналогічними завданнями й цілями;
  2. професори історії літератури та мовознавства університетів;
  3. лауреати Нобелівських премій в області літератури;
  4. голови авторських спілок, що представляють літературну творчість у відповідних країнах.
  • Нобелівська премія миру:
  1. чинні й колишні члени норвезького Нобелівського комітету, а також радники, призначені Нобелівським інститутом;
  2. члени національних парламентів й урядів різних країн, а також члени Міжпарламентського союзу;
  3. члени Міжнародного арбітражного суду в Гаазі;
  4. члени комісії постійного міжнародного бюро з питань миру;
  5. члени й асоційовані члени Детройського міжнародного інституту;
  6. професори університетів в області політичних наук, юриспруденції, історії та філософії;
  7. лауреати Нобелівських премій миру.
  1. шведські й іноземні члени Королівської академії наук;
  2. члени комітету меморіальної премії А.Нобеля в галузі економіки;
  3. лауреати премій пам'яті А.Нобеля в галузі економіки;
  4. постійно працюючі професори відповідних дисциплін університетів і вузів Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії й Норвегії;
  5. завідувачі відповідними кафедрами принаймні шести університетів або інститутів, обраних для відповідного року Академією наук;
  6. інші вчені, від яких Академія вважає за необхідне прийняти пропозиції.

Рішення щодо вибору викладачів і вчених, зазначених у двох останніх пунктах, повинні прийматися щорічно до кінця вересня.

Розмір Нобелівської премії[ред.ред. код]

Фундація Нобеля була створена у 1900-му році як приватна незалежна неурядова організація, з початковим капіталом 31,6 мільйонів шведських крон (у сучасних цінах ця сума еквівалентна приблизно 1,65 мільярдів крон), а в перерахунку на теперішній (літо 2012 року) курс долара — близько 250 млн доларів США. Премії лауреатам виплачувалися з відсотків від оборудок з цінними паперами.

Розміри перших премій становили 150 000 крон (7,87 млн крон в цінах 2009 р.). На поточний час (2013) капітал фундації становить 3 млрд 437 млн шведських крон (приблизно 475 млн $ США)[6], а розмір премії до 2012 року становив 10 млн шведських крон, що приблизно відповідало 1,4…1,5 млн $ США.

  • В 1992 році — 1,04 млн $ США
  • В 2000 році — 0,9 млн $ США
  • В 2003 році — 1,34 млн $ США
  • В 2004 році — 1,46 млн $ США
  • В 2005 році — 1,25 млн $ США
  • В 2006 році — 1,45 млн $ США
  • В 2007 році — 1,56 млн $ США
  • В 2008 році — 1,25 млн $ США
  • В 2009 році — 1,45 млн $ США
  • В 2010 році — 1,5 млн $ США
  • В 2011 році — 1,4 млн $ США
  • В 2012 році — 1,1 млн $ США

З 2012 року розмір Нобелівської премії зменшено на 20 відсотків — до 8 млн шведських крон (1,1 млн доларів США)[7]. Таке рішення було прийняте у липні 2012 року на нараді ради директорів Фундації Нобеля. На думку керівництва фундації, цей захід допоможе уникнути скорочення капіталу організації у довгостроковій перспективі. Як говориться в заяві керівництва, управління капіталом «повинно здійснюватися таким чином, щоб премію можна було вручати нескінченно». «Фундація Нобеля несе відповідальність за те, щоб розмір премії міг залишатися на високому рівні протягом тривалого часу», — зазначив виконавчий директор фундації Ларс Хайкенстен. Останніми роками доходів, одержуваних від використання капіталу, не вистачало навіть на виплату грошової складової премії, відшкодування витрат на церемонію вручення, а також на утримання адміністративного апарату. Для оптимізації витрат у фундації, крім урізання розміру премії, також вживають інших заходів економії.

Якщо у тій чи іншій номінації є два лауреати, винагорода ділиться порівну між одержувачами. Якщо є три лауреати, Нобелівський комітет може розділити суму гранту між лауреатами порівну або половину суми дати одному одержувачу і по одній четвертій від суми двом іншим[8][9]. Усі одержувачі мають право пожертвувати присуджені кошти на наукові, культурні чи гуманітарні цілі[10][11].

Цікаві факти про Нобелівську премію[ред.ред. код]

Нобелівські лауреати за країною
Країни, у яких найбільше
нобелівських лауреатів
(Станом на 10 жовтня 2007)[12]
Кількість
США 323
Великобританія 99
Німеччина 78
Франція 45
Швеція 24
Росія (СРСР) 17
Італія 15
Швейцарія 15
Нідерланди 15
Канада 12

Від часу присудження перших премій (10 грудня 1901 р.) і до 2005 року включно її лауреатами стали 755 осіб (34 жінки та 721 чоловік), а також 18 організацій. Жінки двічі ставали лауреатами в галузі фізики (1903, 1963), тричі — з хімії (1911, 1935, 1964), 7 разів — в галузі медицини, 10 — з літератури, 12 — в галузі миру.

Досі наймолодшим нобелянтом є Малала Юсуфзай, яка у 17 років отримала премію миру (2014).

За всю історію існування Нобелівської премії від неї відмовились 6 лауреатів. 1938 року німець Ріхард Кун відмовився (за наполяганням влади Німеччини) від премії з хімії, але згодом отримав диплом і медаль. Наступного року цей вчинок повторили два його співвітчизники: лауреат з хімії Адольф Бутенандт і лауреат з медицини Ґергард Домаґ. Крім того, від Нобелівських премій відмовились Борис Пастернак (в галузі літератури, 1958; спочатку прийняв премію, але під тиском влади СРСР був змушений відмовитися), Жан-Поль Сартр (премія з літератури 1964 року) і Ле Дюк То, нобелівський лауреат премії миру 1973 року.

Двічі лауреатами Нобелівської премії ставали Марія Склодовська-Кюрі (1903 — з фізики та 1911 рік — з хімії), Лайнус Полінг (1954 — з хімії, 1962 — премію миру), Джон Бардін (1956 та 1972 — з фізики), Фредерик Сенгер (1958 та 1980 — з хімії).

Міжнародний комітет Червоного Хреста отримував премію тричі, Комісія ООН з біженців — двічі.

Україна та Нобелівська премія[ред.ред. код]

Хоча, серед лауреатів Нобелівської премії поки що немає українців за громадянством, Україна — батьківщина 6 Нобелівських лауреатів:[13],[14]

  1. 1908 — Ілля Мечников, фізіологія та медицина
  2. 1952 — Зельман Ваксман, фізіологія та медицина
  3. 1966 — Йосеф Шмуель Аґнон, література
  4. 1971 — Саймон (Семен) Кузнець (1901–1985). Народився у Харкові, економіка.
  5. 1981 — Роальд Гофман, хімія
  6. 1992 — Георгій Харпак, фізика
Знак «Планета Альфреда Нобеля» перед головним корпусом Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

Низка науковців, які одержали Нобелівську премію, провели певний час навчаючись або працюючи в Україні. У Харківському університеті навчалися Саймон Кузнець та Ілля Мечников. У Українському фізико-технічному інституті та у Харківському університеті викладав Лев Ландау. Ігор Тамм викладав у Одеському політехнічному університеті та у Таврійському університеті, у якому також навчався.

Декількох українців та вихідців з України було номіновано на здобуття Нобелівської премії, але з різних причин нагороду вони не одержали.[14] До номінантів належали Ісмаїл Гаспринський, Іван Франко, Павло Тичина, Микола Бажан, Ольга Мак, Іван Багряний, Улас Самчук, Василь Стус, Олесь Гончар, Віктор Ющенко, Михайло Тишкевич, Борис Олійник, Юлія Тимошенко.

У 2002 році у Тернополі було створено громадську організацію «Асоціація нобелівський студій» — з метою популяризації нобелівського руху, досліджень творчості лауреатів Нобелівської премії. Асоціація є організатором традиційних щорічних Тернопільських нобелівських читань, а з 2002 року видає «Вісник Асоціації Нобелівських студій».

13 вересня 2008 року на території Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля (на той час, академії управління, бізнесу та права) відбулось відкриття пам'ятного знака — меморіального символу Планета Альфреда Нобеля[15]. Знак побудований як гранітний монумент у 5 метрів заввишки, у вигляді руки, що підтримує земну кулю (діаметр 3 метри). Навколо кулі — шлейф, що в'ється вслід за фігурою жінки, богині науки, розуму й інтелекту. На поверхні земної кулі встановлені барельєфи 802-х нобелівських лауреатів, виготовлені з композитного сплаву, отриманого при утилізації бойових стратегічних ракет на Південному машинобудівному заводі[16].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Levinovitz, 2001, p. 13–25
  2. Abrams, 2001, p. 7–8
  3. Crawford, 1984, p. 1
  4. Levinovitz, 2001, p. 14
  5. AFP (5 October 2009). «Alfred Nobel's last will and testament». The Local. Архів оригіналу за 2012-08-09. Процитовано 11 June 2010. 
  6. Prize amount and market value of invested capital converted into 2013 year's monetary value / Nobel Foundation(англ.)
  7. «Committee lowers Nobel Prize by 2 million kronor». The Local. Процитовано 12 June 2012. 
  8. Sample, Ian (5 October 2009). «Nobel prize for medicine shared by scientists for work on ageing and cancer». The Guardian (London: Guardian Media Group). Процитовано 15 January 2010. 
  9. Sample, Ian (7 October 2008). «Three share Nobel prize for physics». The Guardian (London: Guardian Media Group). Процитовано 10 February 2010. 
  10. Locke, Michelle. «Berkeley Nobel laureates donate prize money to charity» (PDF). Процитовано 10 February 2010. 
  11. Pederson, T. (2006). «Reflections on the prize of prizes: Alfred Nobel». The FASEB Journal 20 (13) (The FASEB Journal). с. 2186–9. doi:10.1096/fj.06-1102ufm. PMID 17077294. 
  12. Страны по количеству нобелевских лауреатов на сайті «РБК. Рейтинг» (рос.)
  13. Україна — батьківщина шістьох Нобелівських лауреатів // День, № 226, 12.12.2003
  14. а б Анастасія Кладова. Нобеліати родом з України // Дзеркало тижня, № 38 (818), 16.10.2010
  15. Урочисте відкриття пам'ятного знака — меморіального символу «Планета Альфреда Нобеля»
  16. Памятник нобелевским лауреатам «Планета Альфреда Нобеля»

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Наука Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.