Кононов Михайло Іванович
| Кононов Михайло Іванович | |
 |
|
| Народження | 25 квітня 1940 Москва |
| Дата смерті | 16 липня 2007 (67 років) Москва |
Михайло Іванович Кононов (25 квітня 1940 — 16 липня 2007) — радянський і російський актор театру і кіно, заслужений артист РРФСР (1989), Народний артист Росії (2000).
Михайло Іванович Кононов народився 25 квітня 1940 року у Москві. Помер 16 липня 2007 року.
Виступав в шкільній самодіяльності разом з Андрієм Смирновим, який надалі став відомим кінорежисером. Закінчив Театральне училище ім. М. Щепкина в 1963 році. Однокурсниками по училищу були Віктор Павлов, Віталій Соломін, Олег Даль. До 1968 року — актор Академічного Малого театру. Згодом став актором кіностудії ім. М. Горького.
Перша роль у фільмі Івана Пирьева «Наш загальний друг» (1961). Яскравим початком кінокар'єри слід вважати комедійний фільм «Начальник Чукотки» де Кононов зіграв Бичкова. У той же рік він зіграв Хому в історико-філософському фільмі Андрія Тарковського «Андрій Рубльов», і цю маленьку але глибоку роль цінував більше за багатьох інших. Найбільшу популярність актор отримав, зігравши молодого вчителя Нестора Петровича Северова в багатосерійному телефільмі «Велика перерва», хоча спочатку актор відмовлявся від цієї ролі, оскільки йому не подобався сценарій. Остання роль в телесеріалі «В крузі першому» (2006). В цілому актор зіграв більш ніж в 60 фільмах.
Серед кращих ролей в кіно: Олексій Семенов — «У вогні броду немає», Павлик — «Початок», Мітька Ярмолюк — «Здрастуй і прощай», Аким — «Тайгова повість», Василь — «Василь і Василина». Акторові було властиве поєднання м'яких комічних фарб з драматичною глибиною. Сам Кононов вважав себе трагікомічним актором.
В кінці 1970-х років Михайлу Кононову довелося продати московську квартиру і почати багаторічне будівництво будинку в Істрінському районі. З початку 1990-х років актор все рідше з'являвся на екрані. Від пропозицій частіше відмовлявся, з новим поколінням в кінематографі принципово не дружив і негативно відзивався про стан сучасного російського кінематографа. Останнім часом актор мало знімався, рідко з'являвся на людях і жив в селі Бутирки під Можайськом. Після повернення до Москви, працював керівником служби маркетингу. Актор був одружений, з дружиною Наталією прожили разом 38 років.
У 2000-і роки Михайло Кононов написав книгу мемуарів, але жодне видавництво не прийняло її до публікації.
Помер 16 липня 2007 року після тривалої хвороби, від серцевого нападу. Великий актор, забутий друзями і колегами, помер у злиднях. Здоров'я до кінця життя у Михайла Івановича було погане — він переніс інфаркт, тромбофлебіт і був інвалідом II групи. За два тижні до смерті Кононов з пневмонією лягає в лікарню. Проте в лікарні його стан лише погіршувався: у Михайла Івановича просто не було грошей, щоб придбати необхідні медикаменти. На тлі пневмонії у нього розвиваються серцева недостатність і тромбоемболія. Увечері 15 липня його перевели у відділення кардіореанімациі, але врятувати життя артистові не вдалося. Серце Михайла Кононова зупинилося 16 липня в 10 годин 10 хвилин. Причиною смерті стала тромбоемболія — тромб в судинах.
Фільмографія [ред.]
Грав у фільмах: «Начальник Чукотки» (1967, Олексій Бичков-Глазков), «У вогні броду немає» (1968, Олексій Семенов), «Початок» (1970, Павлик), «Андрій Рубльов» (1971, Фома) та ін., в українських кінокартинах: «Перший тролейбус» (1964, Колька), «Капітан Немо» (1975, т/ф, 2 с), «Любі мої» (1975, Володя).
- Гостя з майбутнього (1984)
