Константин Босяну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Константин Босяну
Constantin Bosianu
Константин Босяну
Константин Босяну
Прапор
Прапор
Прем'єр-міністр Об'єднаного князівства Волощини і Молдови
26 січня 1865 — 14 червня 1865
Попередник: Михаїл Коґельничану
Спадкоємець: Ніколае Крецулеску
 
Народження: 10 лютого 1815(1815-02-10)
Бухарест
Смерть: 21 березня 1882(1882-03-21) (67 років)
Бухарест
Поховання: цвинтар Беллу
Країна: Румунія
Освіта: Паризький університет
Партія: Національна ліберальна партія (Румунія)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Константин Босяну (рум. Constantin Bozianu; *10 лютого 1815, Бухарест — †21 березня 1882, Бухарест) — румунський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр і міністр внутрішніх справ Румунії, президент Сенату Румунії (1879), юрист, почесний член Румунської академії (1879). Перший декан юридичного факультету Бухарестського університету.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в престижній школі Святого Сави. Працював в органах державного управління, був керівником палати громадського контролю Департаменту фінансів. Здобувши державну стипендію, продовжив навчання в Антверпені і Парижі, де в 1844 отримав науковий ступінь в галузі літератури в Сорбонні і доктора права в 1851.

Повернувшись на батьківщину, став професором римського права школи Святого Сави, потім, професором бухгалтерського обліку в Центральному училищі сільського господарства і директором департаменту юстиції. Займався суспільно-політичною діяльністю. Як член Виборчих Зборів Валахії, 24 січня 1859 голосував за обрання Александру Йоана Кузи на трон Румунії. Пізніше був призначений суддею верховного Суду.

У 1864 став віце-президентом Державної Ради Об'єднаного князівства Валахії і Молдавії. 26 січня — 14 червня 1865 Босяну — прем'єр-міністр Об'єднаного князівства Валахії і Молдавії. Одночасно виконував обов'язки міністра внутрішніх справ, сільського господарства і громадських робіт (26 січня 1865 — 14 червня 1865).

Брав участь в організації і модернізації румунської держави, в прийнятті багатьох нових законів Румунії, в тому числі, судового права, реорганізації судової системи, реорганізації служби пенсійного забезпечення державних службовців і військових, закону про громадські роботи. Крім того, як юрист, був членом редакційної комісії з розгляду законів щодо сільського права і народній освіті. Пізніше, в 1867 обирався парламентарієм. У 1879 був президентом Сенату Румунії.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Nicolescu, Nicolae C. (2006), Enciclopedia șefilor de guvern ai României (1862—2006), București: Editura Meronia, pp. 51–52

Джерела[ред. | ред. код]

  • CTITORI AI ROMÂNIEI/150 de ani de la Unirea Principatelor Române, 22 ianuarie 2009, Jurnalul Național

Посилання[ред. | ред. код]